Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 4.3. Правонаступництво в нотаріальному процесі

Питанням правонаступництва у нотаріальному процесі не приділялося уваги вченими, проте це питання є досить важливим як з матеріальної, так і процесуальної точок зору. Оскільки у нотаріальному процесі за допомогою процедури реалізуються матеріальні права суб'єктів цивільних відносин через посвідчення безспірного права, то під час вчинення нотаріальної дії може мати місце правонаступництво як у матеріальних, так і процесуальних правах. Але правонаступництво у матеріальних правах та обов'язках є основою процесуального наступництва.

У теорії цивільного права виділяють два види правонаступництва - універсальне і сингулярне. При універсальному правонаступництві до правонаступника разом із правами первісного кредитора переходять і його обов'язки (наприклад, спадкове правозаступництво, правонаступництво в результаті реорганізації юридичної особи). При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить тільки певне право кредитора як, наприклад, при договірній передачі прав вимоги.

Процесуальне правонаступництво у нотаріальному процесі є загальним щодо матеріального. Проте воно має свою певну специфіку в різних нотаріальних провадженнях, яка зумовлена правовою природою правочинів, правами та обов'язками суб'єктів матеріальних відносин, а також порядком вчинення нотаріального провадження, зокрема, внесення змін та доповнень до посвідчених договорів.

Під нотаріальним процесуальним правонаступництвом слід розуміти порядок заміни заявника (сторін правочину), заінтересованих осіб (правопопередників) іншими особами (правонаступниками) у разі вибуття із нотаріального провадження суб'єкта матеріальних та нотаріальних процесуальних відносин.

У результаті такої заміни відбувається перехід процесуальних прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.

Підставами правонаступництва у нотаріальному процесі є:

- смерть фізичної особи, яка була заявником (стороною правочину) та заінтересованою особою;

- оголошення її померлою;

- встановлення факту смерті у порядку окремого провадження (п.п.8, 9 ст. 256 ЦПК);

- припинення юридичної особи;

- заміна кредитора чи боржника у зобов'язанні, тобто при переведенні боргу чи уступки вимоги, а також в інших випадках заміни особи у відносинах.

Порядок вступу в нотаріальне провадження правонаступника

Правонаступництво може мати місце на будь-якій стадії нотаріального процесу, тобто з моменту відкриття нотаріального провадження до видачі нотаріального акту. Воно також можливе для певних видів договорів і після їх посвідчення, що зумовлено необхідністю виконання умов, передбачених договором, та внесенням змін доповнень до них, наприклад договір Довічного утримання (догляду).

Так, ст. 744 ЦК передбачено: набувач взамін отриманого у власність житлового будинку, квартири або їх частини, іншого нерухомого або рухомого майна, яке має значну цінність, зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 834 ЦК. Якщо договір про відчуження майна підлягає реєстрації, наприклад об'єктом є нерухоме майно, право власності у набувача виникає з моменту реєстрації.

У ст. 757 ЦК передбачаються правові наслідки смерті набувача, тобто в даному випадку можна говорити про наступництво у матеріальних правах.

Так, ч. 1 ст. 757 ЦК передбачено, що обов'язки набувача за договором довічного у тримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, яким перейшло право власності на майно, передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності може перейти до спадкоємця за законом. Тобто, ці два випадки передбачають правонаступництво у матеріальних правах. Але перехід права власності на майно, що є предметом договору довічного утримання, не звільняє осіб, до яких воно перейшло, від виконання обов'язку щодо утримання (догляду) відчужувача. Тому на стадії вирішення питання про правонаступництво може виникнути необхідність внесення змін до договору, зокрема щодо конкретизації його умов, зміни грошової оцінки матеріального забезпечення відчужувача з урахуванням індексації, заміни речі, яка була передана за даним договором на іншу річ (статті 751,753 ЦК).

У даному разі змінюється не лише одна із сторін договору - набувач (універсальне правонаступництво), а й суб'єкт нотаріального процесу, оскільки процедура внесення змін до договору регламентується нормами процесуального права, зокрема п. 7 гл. 1 Порядку.

Так, згідно з п. 7.1 гл. 1 договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору. Пунктом 7.2. гл. 1 передбачено, що договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом.

Але якщо вони вже змінилися, наприклад, набувач помер, право власності перейшло до його спадкоємців, які згідно норм матеріального права є правонаступниками прав та обов'язків правопопередника. Відтак, щоб договір про внесення змін до первісного договору міг підписати правонаступник, необхідно такий перехід документально оформити. На думку авторів, вступ правонаступника на даному етапі нотаріального провадження (другий етап) має бути оформлений постановою (ухвалою) нотаріуса на підставі безспірних доказів, які підтверджують його статус як спадкоємця набувача. Вступаючи у процес саме правонаступник повинен довести своє право на наступництво прав та обов'язків набувача за первісним договором. Лише після винесення такої постанови він може вступити у нотаріальне провадження з посвідчення договору про внесення змін до основного (первісного) договору довічного утримання (догляду). Процес у даному разі продовжується, тобто має місце другий етап даного провадження, правонаступник наділяється комплексом процесуальних прав та обов'язків правопопередника, які є для нього так само обов'язковими, як вони були обов'язковими для правопопередника.

На вступ у процес правонаступника нотаріус не витребує згоду набувача.

Виходячи з аналізу даного провадження, можна зробити висновок: у нотаріальному процесі правонаступництво допускається лише у багатоетапних нотаріальних провадженнях.

Прикладом процесуального наступництва у нотаріальному процесі може бути таке багатоетапне нотаріальне провадження, як видача свідоцтва про право на спадщину. Але у даному провадженні вступ правонаступника має свою специфіку, оскільки воно триває як мінімум шість місяців. Відтак у разі смерті-одного із спадкоємців провадження має призупинятися на невизначений строк, тобто до вступу у процес його правонаступника (спадкова трансмісія). Правонаступник має довести нотаріусу своє право на наступництво у матеріальних правах на підставі безспірних доказів, наприклад копія спадкової справи, заведеної за заявою спадкоємця-правонаступника, свідоцтва.

У даному випадку нотаріус не вимагає згоди інших спадкоємців на вступ у провадження правонаступника. Про це нотаріус виносить постанову. Провадження поновлюється і процес продовжується, правонаступник наділяється комплексом процесуальних прав та обов'язків правопопередника.

У разі якщо спадкоємець, а відповідно, його правонаступник, пропустили строк для прийняття спадщини, а також за відсутності документа, який підтверджує факт надання утримання або якщо змінилася черговість спадкування, має запитати згоду інших спадкоємців на його вступ у провадження. За наявності такої згоди правонаступник буде допущений нотаріусом у провадження. Якщо ж згода відсутня, то питання про продовження строку на прийняття спадщини має вирішуватися судом.

Положення цих двох проваджень, а саме договору довічного утримання (догляду) та видачі свідоцтва про право на спадщину щодо нотаріального процесуального наступництва, можуть поширюватися на набувача - юридичну особу (ст. 758 ЦК), а також на юридичну особу - спадкоємця за заповітом.

Щодо іншої підстави правонаступництва у разі заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, тобто при переведенні боргу чи уступки вимоги, а також в інших випадках заміни особи у відносинах нотаріус має перевірити повноваження правонаступника. Наприклад, заміна кредитора у договорі факторингу (ст. 1077ЦК), заміна власника речі у договорі оренди (ст. 770ЦК).

Щодо заміни боржника, то нотаріус має перевірити наявність згоди кредитора на заміну боржника (ст. 520 ЦК).

Проте в нотаріальному процесі у певних видах договорів, не зважаючи на те, що провадження з їх посвідчення, внесення змін, розірвання є багатоетапним, процесуальне правонаступництво не допускається. Зокрема, це стосується сімейних договорів, наприклад аліментних. Якщо вибуває зобов'язана сторона, то внесення змін, доповнень до таких договорів неможливе. Аналогічне положення має місце у договорах про виховання дітей, шлюбному договорі з елементами договору про виховання дитини (змішані договори) у частині даного немайнового права сторін договору. Так, згідно ст. 515 ЦК заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.