Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 10.6. Межі дії нотаріально посвідченого акту

Після вчинення нотаріальної дії акт, який виноситься нотаріусом наділяється певним властивостями22. Серед яких, крім зазначених у пунктах 10.1,10.3,10.7 цього розділу, слід виділити дію нотаріально посвідчених актів у часі, у просторі та за колом осіб.

Під межами дії нотаріально посвідченого акту слід розуміти їх юридичну силу. Так, зі ст. 1 Закону України "Про нотаріат" випливає, що посвідчені нотаріусом безспірні права та факти набувають юридичної вірогідності.

Хоча нотаріальна процесуальна форма менш стабільна, ніж судове рішення, але законом не передбачаються перешкоди щодо можливості перегляду у нотаріальному порядку нотаріально посвідчених правовідносин за згодою осіб, які брали участь у нотаріальному провадженні. Якщо ж сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору або внесення до нього змін та доповнень, такий спір вони можуть вирішити в судовому порядку.

Правова властивість нотаріальної форми проявляється й в порівнянні її з цивільною процесуальною. Проаналізуємо можливість осіб звернутись до нотаріуса за посвідченням аліментного договору, коли судом провадження у цивільній справі про стягнення аліментів вже розпочато. В цьому випадку звернення осіб до нотаріуса за посвідчення такого договору має призводити до бажаних правових наслідків. На цьому етапі можна констатувати, що особи можуть домовитись про те, що позивач відмовиться від позову або сторони не з'являтимуться до суду. Правовими наслідками буде закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Але невиконання однією із сторін умов нотаріально посвідченого договору буде підставою звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису (або до суду за видачею судового наказу, як це має місце у РФ). Отже, як бачимо сторони реально можуть в наступному й не звернутись до суду, а після "набрання" нотаріально посвідченим договором законної сили нотаріус на ньому може вчинити виконавчий напис.

Дія нотаріально-посвідчених актів в часі характеризується тим, що нотаріально посвідчений договір може бути змінений або розірваний як самими особами, які його уклали, так і за рішенням суду. В першому випадку зміна правовідносин, що базується на нотаріально посвідченому договорі, не має обмежень в часі. Так, законодавством не передбачено строків для можливості осіб змінити умови договору або розірвати його за домовленістю всіх осіб, що брали участь у нотаріальному провадженні.

Щодо можливості внесення зміни або розірвання договору, то нотаріальна форма набуває повної юридичної сили, тобто момент, з якого в судовому порядку вона не може бути скасована, з часу закінчення строку позовної давності. Складність визначення, коли строк позовної давності починається, в деяких випадках зумовлюється тим, що на практиці його рахують з моменту нотаріального посвідчення договору. Але право на позов за ст. 261 ЦК виникає з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила. Отже, в цьому випадку в юридичних нормах мають бути також визначені ті обставини, з якими закон пов'язує виникнення правопорушення або оспорювання права особи. Наприклад, для договорів цими юридичними обставинами мають бути зазначені в договорі строки, коли у сторони виникає право вимагати від іншої здійснення певних дій. Так, у договорах купівлі-продажу квартир - це строки звільнення квартир, виписки, ремонту, якщо він передбачений, тощо. Але не зазначення цих строків на практиці призводить до втілення в життя народного прислів'я -. обіцяного три роки чекають. Тому нотаріальні акти володіють правовстановлюючою властивістю.

Дія нотаріально-процесуальних актів у просторі в більшості випадків визначається кордонами України, але може поширюватись також на держави СНД та інші країни, з якими Україна уклала відповідні двосторонні або багатосторонні договори про правову допомогу23. Наприклад, нотаріально посвідчений шлюбний, аліментний договір, де сторони (або одна із них) е іноземними особами поширюють свою дії на територію, де ці особи проживають та підлягають там виконанню.

Межі дії нотаріального акту щодо кола осіб, проявляються у тому, що особи, які уклали та посвідчили нотаріально договір, зобов'язані дотримуватися умов, зазначених в договорі. Таке положення випливає зі ст. 629 ЦК, яка проголошує принцип обов'язковості договору. Така властивість нотаріально посвідченого договору гарантується державним примусовим способом виконання зобов'язань, якщо особа від виконання у добровільному порядку відмовляється і при цьому не оспорює правомірність вимог іншої сторони. В передбачених законом випадках така правова ситуація вирішується шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом на оригіналах документів, що встановлюють заборгованість (наприклад, вчинення виконавчого напису на аліментному договорі). Проте бувають випадки коли не завжди на нотаріально посвідченому договорі можна вчиняти виконавчий напис, це зумовлено положеннями міжнародних договорів. Альтернативою такому порядку може бути наказне провадження. Наприклад, якщо сторона договору, не виконує за ним зобов'язання є громадянином РФ, то згідно ЦПК РФ на підставі нотаріально посвідченого договору за місцем проживання боржника може видаватися судовий наказ, який буде підставою для відкриття виконавчого провадження.