Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - 2. Поняття сім'ї

Чи можна сформулювати у законі єдине поняття сім'ї? Вважалося, що зробити це неможливо, оскільки чимало галузей права мають своє визначення сім'ї. Але чи так воно насправді?

У статті 64 Житлового кодексу УРСР членами сім'ї наймача, які мають рівне з ним і самостійне право користування житлом, було названо його дружину, їхніх батьків та дітей, а також інших осіб, які постійно з ним проживають і ведуть спільне господарство

Відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 р. "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до членів сім'ї загиблих не були зачислені діти, які мали або мають свої сім'ї. Іншими словами, одружені діти інваліда війни, навіть якщо вони проживали спільно з ним, не вважалися членами його сім'ї, тому в разі його смерті не мали права на пільги.

Професор Г. К. Матвєєв мав рацію, звертаючи увагу на те, що коло осіб, названих в окремих законах членами сім'ї, не є однаковим і що перелік членів сім'ї, які наділені певними правами, і поняття сім'ї - це різні речі2.

До цієї слушної думки не прислухався, на жаль, Конституційний Суд України, який у Рішенні від 3 червня 1999 р. помилково, як на мій погляд, зазначив, що "Суд виходить із об'єктивної відмінності змісту поняття "член сім'ї" залежно від галузі законодавства".

Той чи інший закон може лише надати чи не надати окремим членам сім'ї певних прав та обов'язків, як це було зроблено із одруженими дітьми інваліда війни.

З цього випливав висновок про те, що формулювання єдиного законодавчого визначення сім'ї є не лише необхідним, а й цілком можливим.

Назва кодексу - Сімейний кодекс - була розцінена як додатковий аргумент для поміщення у ньому окремої засадничої статті, у якій були б законодавчо закріплені ознаки цього соціально-правового феномену.

Професор Я. М. Шевченко пропонувала помістити у Кодексі таке поняття сім'ї: "Сім'єю є союз осіб, заснований на шлюбі, кровному спорідненні та усиновленні, який має на меті взаємну моральну і матеріальну турботу і підтримку, народження і виховання дітей. Судом можуть бути визначені стосунки між фізичними особами як сімейні й з інших підстав, незаборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства".

Проте законодавче закріплення такого поняття зумовило б чимало проблем. Найперше, слід звернути увагу на те, що певна частина шлюбів реєструється за межами репродуктивного періоду, коли прагнення мати дитину, якщо воно і збереглося, часто є уже нездійсненним. Дивно було б, якби ми не могли вважати сім'єю бездітне подружжя літнього віку. Позиція Я. М. Шевченко не дозволила б називати сім'єю й незаміжню жінку, яка усиновила дитину, оскільки ця новостворена спільність не спрямована на народження дітей.

До цього слід додати, що турбота, матеріальна підтримка, виховання дітей - це не мета створення сім'ї, а засоби її досягнення.

У статті З СК "Сім'я" немає традиційно сформульованої дефініції на зразок "сім'я - це...". Сутність сім'ї визначена у ній через три її ознаки, котрі випливають із розуміння сім'ї як союзу двох чи більше осіб, а саме:

- спільне проживання;

- спільний побут;

- взаємні (спільні) права та обов'язки.

На думку Я. М. Шевченко, у цій нормі збіглися випадкові обставини, тому під поняття сім'ї можуть підпасти й інші правові та соціальні явища, "в уявленні виникає щось на кшталт комунальної квартири". Ці слова слід сприймати як жарт, оскільки в комунальній квартирі спільний побут можна було спостерігати лише на кухні та в коридорі. А такі "соціальні явища", як тюремна камера, незалежно від строку покарання, не вважаються місцем проживання.

Була висловлена думка про те, що законодавче поняття сім'ї є "аморфним", оскільки в ньому визначено лише загальні критерії сім'ї, але не проведено межі між поняттями "сім'я" та "подружжя"5.

Однак проведення межі між шлюбом та сім'єю є не лише неможливим, а й позбавленим щонайменшого сенсу.

У Кодексі 1969 р. шлюбні та сімейні відносини були структурно відділені одні від одних (Розділ II мав назву - "Шлюб", а Розділ Ш - "Сім'я"), вживався навіть термін "шлюбно-сімейні відносини", хоча для цього не було достатніх підстав, адже подружжя - це також сім'я. Хибна структура цього Кодексу була предметом справедливої критики.

Ніхто не буде заперечувати, що чоловік та дружина - це подружжя і водночас - сім'я. У разі народження дитини - матимемо уже два взаємообумовлені зрізи сімейних відносин: між чоловіком та дружиною і між ними як батьками та дитиною. Чогось іншого - годі придумати.

Як зазначав Г. К. Матвєєв, кожне визначення предмета чи явища не може вичерпати усіх його ознак. Важливо виділити основні, найбільш типові його риси - такі типові риси сім'ї у ст. З СК визначені.

"Сім'я - це спільне життя". "Сім'я - це організована цілість",

У Хартії прав сім'ї зазначено, що сім'я - це щось більше ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. З СК, подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік не проживають спільно у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми або з інших поважних причин. А дитина вважається такою, що належить до сім'ї своїх батьків, і тоді, коли з ними не проживає.

Якщо мати та батько дитини проживають окремо, то чи можна вважати, що дитина, проживаючи, наприклад, з батьком, належить одночасно і до сім'ї матері? Ствердна відповідь на це запитання випливає із практики Європейського суду з прав людини: навіть якщо батьки не живуть разом, їх зв'язок з дитиною становить сімейне життя.

"Сім'я вечеря коло хати..."

(Тарас Шевченко)