Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Захист обов'язку

За статтею Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини 1 ст. З ЦПК, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 10 ст. 7 СК, "кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист". У цій нормі не визначено об'єкта судового захисту, тому слід використовувати названі вище положення закону.

Об'єктами захисту є насамперед право учасника сімейних правовідносин (суб'єктивне право): право на утримання, право на участь у вихованні дитини, право на проживання з дитиною, право на частку в спільній сумісній власності тощо.

Об'єктом захисту є й інтерес учасника сімейних правовідносин .

Про захист інтересу йдеться у справах про надання права на шлюб, розірвання шлюбу, про визначення місця проживання дитини, про зміну прізвища дитини, про поновлення батьківських прав, про зміну розміру аліментів, про визнання договору недійсним тощо.

При вирішенні справ про захист інтересу позивача йому завжди протистоятимуть інтереси другої сторони; інтереси сторін завжди будуть змагатися між собою, і в результаті захист одержить той із них, який, з точки зору суду, буде переважаючим. Захистивши інтерес, суд відкриває шлях до виникнення відповідного права.

У всіх випадках, коли суд захистив право чи інтерес, що були порушені протиправною поведінкою іншої особи, суд опосередковано захистив і правопорядок. Безпосередній ж захист правопорядку відбувається тоді, коли протиправна поведінка однієї особи, не порушуючи права та інтереси іншої, конкретно визначеної особи, порушує норми поведінки, встановлені законом, а отже суперечить суспільному інтересу.

Така ситуація складається, зокрема, при визнанні шлюбу недійсним у зв'язку з його фіктивністю задля одержання лише права на проживання в Україні.

Захист обов'язку

Про можливість захисту обов'язку учасника сімейних правовідносин уперше висловився В. І. Тертишніков. Його думку підтримали інші автори.

Л. неодноразово надсилав дитині, що проживала з матір'ю у Львові, посилки, грошові перекази. Але вони жодного разу не були прийняті його колишньою дружиною. Л. звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у виконанні ним свого обов'язку щодо дитини.

У цій ситуації Л. прагнув захистити не лише свій обов'язок, а й як законний представник дитини - її право на утримання з боку батька.

Ф. повністю відгородила дочку від батька, не дозволяла навіть спілкуватися з ним телефоном.

У позові до суду батько вимагав захисту свого права на участь у вихованні дитини, а також як законний представник дитини - захисту права дитини на контакт із ним. Добившись захисту свого права на участь у вихованні дитини, батько тим самим одержав можливість для виконання ним свого обов'язку.

З вищенаведеного випливає, що висновок про захист обов'язку не завжди є незаперечним.

Засіб захисту

Засобом захисту сімейного права чи інтересу, тобто тим правовим інструментом, за допомогою якого здійснюється відновлення порушеного правового стану, є рішення суду, рішення органу опіки та піклування, постанова прокурора про відібрання дитини.

Позовна заява, заява, скарга не можуть вважатися засобом захисту. Ними лише розпочинається процес захисту.

Що ж до рішення суду взагалі, і у сімейних справах зокрема, то трактування його як процесуального документа збіднює його сутність. Рішення суду в сімейному спорі - це документ матеріального, сімейного права, хоча, звичайно, воно має бути постановлено у встановленому процесуальному порядку і викладене у встановленій процесуальній формі.