Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Поняття шлюбу

Поняття шлюбу

У Главі V "Про шлюб" Кодексу 1807 р. містився параграф з назвою "Поняття та значення шлюбу", запозичений із Прав саксонських, у якому було записано таке: "Подружній чин між усіма чинами на світі перше місце має, і стільки смертному безсмертя приносить як Адам і нині в племені свойому живе і через потомство, яке від подружжя походить, рід людський вічно перебуває. Сей чин є особливо почесним, по-перше, тому, що він від усіх чинів є первиннішим, оскільки почався з природою; по-друге, що він є святим за законом Божим, і по багатьох доброчестях, який він у собі має, а особливо містить у собі три доброчесності духовні: віру, надію, любов. Віру - в тому, що коли один з подружжя невірним б був, там здійснення чину подружнього не буде; надію - в тому, що людина дітей родить і виховує, сподіваючись, що це вона робить до честі і служби Бога, щоби нам вічне життя одержати; любов - у тому, щоби дружину свою, як самого себе, благочесно любити... ".

Здається, що кожне слово тут - на своєму місці.

У жодному з чинних нормативно-правових актів не містилося поняття шлюбу.

У юридичній літературі радянського періоду було сформульовано кілька понять шлюбу.

На думку професора В. І. Бошка, "шлюб в СРСР є вільний, рівноправний, як правило, пожиттєвий союз чоловіка і жінки, укладений із дотриманням умов і порядку, встановлених у законі, спрямований на створення соціалістичної сім'ї, що породжує між ними особисті та майнові подружні права та обов'язки"125. Таку заідеологізованість цього поняття можна пояснити часом його написання, коли науковцеві слід було, задля збереження свого життя, розпліскувати політичні компліменти.

Визначення шлюбу, дане багато років по тому професором Г. К. Матвеєвим, схоже, має свої особливості: "Шлюб - це вільний, рівноправний і в принципі пожиттєвий союз жінки та чоловіка, укладений з дотриманням порядку та умов, встановлених законом, що створює сім'ю і породжує між подружжям взаємні особисті і майнові права та обов'язки"126.

Застереження у цих визначеннях на "в принципі" пожиттєвості шлюбу відповідало українській народній філософії, яка трактує шлюб довічним союзом жінки та чоловіка: "Заміж іти не на рік, а на цілий вік", "Жінка - не чобіт, з ноги не скинеш".

У визначенні шлюбу, запропонованому Г. К. Матвеєвим, привертає увагу "статева рокіровка" - жінка посіла перше місце. Крім цього підкреслено, що шлюб - це союз, який створює сім'ю, а не лише спрямований на її створення.

Свій оригінальний погляд на шлюб висловила М. Т. Оридорога:

"Шлюб - це юридично визнана і заснована на коханні духовна та фізична спільність чоловіка й жінки, яка забезпечує народження дітей та їх виховання у дусі вимог морального кодексу будівника комунізму"127.

Але як тоді бути з тими, хто одружився без кохання, чи з тими, хто не може мати дітей або нездатний до статевих стосунків? Невже їхній союз можна позбавити статусу шлюбу? Заперечна відповідь видається більш переконливою.

У частині 1 ст. 21 СК уперше дається законодавче визначення шлюбу: "Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану".

Професор Ю. С. Червоний не вважає його вичерпним і пропонує своє визначення: шлюб - "добровільний, спрямований на створення сім'ї союз рівноправних чоловіка і жінки, укладений з додержанням умов та форми, встановлених законом, який породжує взаємні права та обов'язки подружжя".

Можна, звичайно, сперечатися щодо того, якою має бути правова дефініція взагалі, вести дискусії щодо поняття шлюбу, але в ньому, як і в будь якому визначенні, не повинно бути зайвих епітетів.

Призначення законодавчої дефініції полягає, на мій погляд, у тому, щоб сконцентрувати увагу на визначальних ознаках певного явища. Видається, що у законодавчому визначенні шлюбу вони є і

лаконічно характеризуються такими словами: "союз", "сімейний", ''жінки та чоловіка", "зареєстрований".

Чи є потреба включати до законодавчої дефініції шлюбу його мету? На це запитання можна почути ствердну відповідь.