Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Мета шлюбу

Однак мету шлюбу слід визначити в законі не лише лаконічно, а и так, щоби вона стосувалася усіх без винятку випадків. Чи це здійснено?

Якби всі люди одружувалися в репродуктивний період і були фізично здоровими, то, можливо, тоді були б підстави говорити, що метою шлюбу є народження дітей. Але і за цих ідеальних умов ми мусили б визнати, що подружжя - це не тільки дітородна структура.

Можна сказати, що метою кожного шлюбу є щоденне дарування себе один одному, щоденне продукування щастя. З цього випливає, що мета шлюбу та мета створення сім'ї є максимально наближеними поняттями.

Це запитання дехто неодмінно сприйме з подивом і готовою заперечною відповіддю. Даремно, адже у Кодексі 1807 р. шлюб не випадково було названо "чином", тобто дією.

Чи є шлюб правочином?

Українське слово "правочин" настільки прозоре і багатогранне, що його можна беззастережно застосовувати до усіх дій, що створюють, чинять право, а не лише до тих, що охоплені Цивільним кодексом України.

Шлюб створює сім'ю, а тому шлюб - це будівничий правочин.

Чи є шлюб договором?

Кожен, хто відповість на це запитання ствердно а заперечно, матиме рацію.

Шлюб без згоди, порозуміння, домовленості неможливий, інакше він не вважався б добровільним союзом. Отже, домовленість (з пропозицією подальшого спільного проживання і з прийняттям цієї пропозиції") - це фундамент подружнього єднання. У цьому сенсі ми маємо усі підстави, щоб говорити про договірну засаду шлюбу. Але це - лише перший етап формування шлюбних правовідносин.

Другий, завершальний - державна реєстрація цієї домовленості, взаємного вибору.

Після державної реєстрації - перед нами постає шлюб як два правових явища:

1) як одномоментний юридичний факт, тобто як підстава виникнення взаємних прав та обов'язків дружини і чоловіка;

2) як тривалі правовідносини між дружиною та чоловіком, що існують як щоденні маленькі та великі домовленості щодо своїх прав та обов'язків, як порозуміння.

Професор Хведір Вовк називав шлюб "договором шлюбної вірності "т. І цьому важко заперечити.

Говорячи про договірну основу шлюбу, ми все ж не можемо втиснути його у вузькі рамки звичайного правового, а тим більше цивільного договору.

Цінність шлюбу

Шлюб - одна із форм організації сімейного шлюбу життя жінки та чоловіка. Основна, домінуюча, яка витримала перевірку часом і утвердилася у часі. Як відзначав І. Червінський, народ відверто визнає, що шлюб є єдиною причиною, якій світ зобов'язаний найбільшою гармонією, чесністю та багатством. Шлюб увів поняття чесності, цнотливості, бажання подобатися, як і необхідність вічного кохання. Він поєднав у сім'ї інтереси окремих людей, з'єднав міцною ланкою усе суспільство 132. Шлюб вважається запорукою правильного життя. Казав мені батько, щоб я оженився, По досвітках не ходив та й не волочився!(З укр. нар. пісні)

Шлюб - це індивідуальна та соціальна цінність. Саме зі шлюбом суспільство пов'язує виконання репродуктивної функції: народження та виховання дітей. У шлюбі закладено потужний енергетичний заряд, якого плин часу не зміг і не зможе нейтралізувати.

Право на шлюб

Загальна декларація прав людини у частині 1 ст. 16 проголосила право чоловіка і жінки, які досягли повноліття, одружуватися і засновувати сім'ю.

Відповідно до статті 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, "за чоловіками та жінками, які досягли шлюбного віку, визнається право на одруження і право засновувати сім'ю".

Право на шлюб чоловіка і жінки, які досягли шлюбного віку, закріплено і в ст. 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує в особи право на шлюб. Однак це право особливе, воно може бути реалізоване лише при одночасному волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. Тобто йдеться фактично про шлюбну правоздатність.

Шлюбна правоздатність належить в Україні кожному, хто розуміє значення своїх дій і досяг шлюбного віку, незалежно від різноманітних ознак, відповідно до принципу рівності, закріпленому у ст. 24 Конституції України ш.

Відбування міри покарання у виді позбавлення волі не є перешкодою до реєстрації шлюбу із засудженим.

Відповідно до п. 24. Правил реєстрації актів цивільного стану, реєстрація шлюбу з особами, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, здійснюється відділом реєстрації актів цивільного стану в слідчих ізоляторах лише з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, у провадженні яких знаходиться справа, у тому самому порядку і за тими самими правилами, які встановлені для реєстрації шлюбу в установах виконання покарань.

Ця норма суперечить актам вищої юридичної сили, а тому має вважатися нечинною'34.

Договір, за умовами якого співачка протягом п'яти років не має права одружуватися і народжувати дітей, є недійсним135.

Право на шлюб можна розглядати і як особисте нематеріальне право конкретних жінки та чоловіка, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або уже перебувають у шлюбі. На першому етапі - право на шлюб забезпечується доступністю державної реєстрації шлюбу. На другому - фактичне здійснення права на шлюб двох уже одружених осіб забезпечується різноманітними законодавчими засобами (надання пільгових кредитів для придбання чи спорудження житла, можливість переведення на роботу за місцем проживання другого з подружжя, право відвідувати того з подружжя, хто відбуває міру покарання в місцях позбавлення волі).

У Сімейному кодексі передбачено три можливості надання права на шлюб за рішенням суду:

1) особі, яка не досягла шлюбного віку (ч. 2 ст. 23 СК);

2) рідній дитині усиновлювача та усиновленому (ч. 4 ст. 26 СК);

3) дітям, усиновленим одним усиновлювачем (ч. 4 ст. 26 СК).