Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - 8. Стан дружини та чоловіка в сім'ї

Стан чоловіка

Слово "чоловік" означає - той, хто стоїть на чолі, очолює, тобто є першим. А чоло - це мудрість. Звідси випливало, що чоловік - це той, хто очолює, тому що є мудрим.

Після шлюбу парубок переходив у новий стан - стан чоловіка. Це означало, що в церкві йому належало стояти уже не між парубками, а між одруженими, господарями, ґаздами. Стриманішим мав бути його одяг. Відповідати стану чоловіка мала і його поведінка.

За Божим законом, очолювати сім'ю мав саме чоловік. У Повчаннях Ярослава Мудрого було записано таке: "Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою".

Статус глави сім'ї покладав на чоловіка багато обов'язків.

Поки не женився, доти не журився...

А як оженився, так і зажурився

І ложкою, і мискою, і третьою колискою.

(З укр. нар. пісні)

Чоловік повинен був тримати лад у відносинах між членами сім'ї, відповідав за негідну поведінку дружини та дітей, мав захищати їх, турбуватися про хазяйство, про матеріальне забезпечення сім'ї.

Симбірський магістратський суду 1710 р., у рішенні по справі Голубовського записав, що кожен жонатий чоловік несе відповідальність за дружину, за її недостойну поведінку. Жінки Голубовського та Кулика побилися на очах у своїх чоловіків. За це суд посадив Голубовського та Кулика до тюрми та визначив їм кару у 2 та 5 гривень.

Дві жінки з с. Задільського постійно сварилися. Суд вирішив: кожній - по 50 ударів, а чоловікам, які не навели порядку, - по 5 гривень кари.

Задля наведення порядку в домі чоловік мав право фізичного покарання.

Чоловік би жінки не бив, якби не язичок.

(З укр. нар. пісні). Чоловік був у сім'ї основною робочою силою, він був відповідальним за землю - джерело достатку. Дохід від землі був власністю чоловіка.

Отже, статус чоловіка як глави сім'ї утверджувався вагомістю обов'язків, які він ніс на своїх плечах. Тому і сидів за столом на найпочеснішому місці і все найкраще було - саме йому.

Відлучення селян від землі, переселення їх до міста та "замурування" у стінах невеликих квартир різко змінило статус чоловіка в сім'ї. Домашнє господарство, яке віддавна було вотчиною жінки, у міській оселі ставало основним. Чоловік психологічно не був готовий до прибирання помешкання чи миття посуду. Тому він, поступово відлучений від хатніх обов'язків, втрачав свій колишній статус у сім'ї. Цьому сприяло і те, що іноді заробітна плата чоловіка була нижчою від заробітку дружини, а ще - всепоглинаюча стихія, якою стало пияцтво.

Зниження ролі, а заодно й цінності чоловіка у сім'ї стало суспільним лихом: жінка зігнулася під тягарем різноманітних обов'язків; сини, розділені з батьками внаслідок розірвання шлюбу, втратили позитивний приклад щоденної батьківської поведінки; монополізація жіночої лінії у вихованні дітей (вдома, у дитсадку, в школі) не завжди позитивно впливає на їхні життєві орієнтири.

Пройшли століття, а ми і далі кидаємо осудливий погляд на чоловіка, неспроможного застерегти чи припинити негідну поведінку дітей або вгамувати надміру крикливу, сварливу дружину; на чоловіка, який усунувся від розв'язання економічних проблем сім'ї. Отже, у нашій свідомості залишилося відлуння колишньої чоловічої винятковості в сім'ї. І треба сприяти тому, щоби воно остаточно не згасло.

Стан дружини

Стан заміжньої жінки, дружини зовнішньо засвідчувався насамперед тим, що вона не мала права показувати своє волосся, "світити волоссям". Обов'язок покривати голову, навіть вдома, базувався на вірі у шкідливу магічну силу відкритого волосся, насамперед для її чоловіка. Ой коси, коси ви мої... Під білий вельон підете, під хустку.

(З укр. нар. пісні)

Ходити без хустки - вважалося соромом, а зірвати хустку (повой) з голови жінки - великою образою.234 У Грамоті князя Ярослава Володимировича (1195 р.) передбачалося накладення пені на того, хто зірве з жінки повой.

Сакральна мотивація звичаю повністю закривати волосся має глибокі історичні корені, завдяки яким він є особливо стійкий235.

Заміжня жінка не мала уже права носити на голові вінок. її головний убір складався з очіпка та намітки236. Наміткою покривали голову нареченої після зняття з її голови вінка та стрічок. Без намітки можна було ходити лише на роботу та біля хати у будній день. У намітці жінку клали в домовину. Функцію намітки згодом почала виконувати кольорова хустка.

Звичай, який зобов'язував заміжню жінку або вдову мати головний убір, сільське жіноцтво України шанує й досі. Серед міського жіноцтва він зберіг свою силу лише частково і проявляється у забороні ввійти до церкви з непокритою головою.

Місце проживання дружини визначалося за місцем проживання чоловіка, тому у разі, коли чоловік вирішував переїхати на нове місце, дружина мала слідувати за ним. Проте силоміць тягнути її за чоловіком, звичайно, було неможливо. Але таке "слідування" забезпечувалося іншими засобами, зокрема емоційними та економічними, а також громадською думкою.

Та, незважаючи на це, становище української жінки в сім'ї загалом не було безправним. Це пояснювалося насамперед великим значенням її праці в сім'ї, у домашньому господарстві, високим рівнем взаємної поваги, майже суцільною письменністю жінок, на що, до речі, звертав увагу Боплан, а також "правом голосу", тобто правом жінки брати активну участь у вирішенні усіх питань сімейного життя.

Прости мене мила, що ти мене била.

(З укр. нар. пісні)

Ці слова засвідчують, що і жінка вдавалася іноді до такого засобу перевиховання або, щонайменше, лякала ним.

За звичаєвим правом, жінка мала особисте майно, що складалося із приданого (материзни), яке не входило у склад майна сім'ї і переходило у спадок по материнській лінії, а також доходів від "бабського "господарства (від продажу яєць, птиці, молока, овочів, льону, полотна тощо).

Після смерті чоловіка, навіть при дорослих дітях, дружина відповідала за хазяйство та сплату податків.

"Коли це правда, - писав Іван Франко, - що мірою культурності усякого народу може служити те, як той народ обходиться з жінками, то й це безперечна правда, що русько-український народ ...покажеться висококультурним у відношенні до других сусідніх народів. Від давніх-давен всі учені люди, котрі придивлялися до життя українського народу, признавали, що українці обходяться зі своїми жінками далеко лагідніше, далеко гуманніше й свобідніше, аніж їх сусіди".

"Малоруське плем'я, - писав Павло Чубинський, - більш сердечне; тому любов, яка зв'язує чоловіка і жінку в молодих літах, а на старість перетворюється у звичку, згладжує нерівність у становищі двох статей".

... А жінка й чоловік - Подружжя в нас, вони обоє рівні. Так Бог велів і звичай нам такий.

(Борис Грінченко)

Егалітарність української сім'ї сьогодні

"Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка" (ст. 51 Конституції України). І зразу виникає запитання: невже слово "жінка" опинилося перед словом "чоловік" випадково?

Таке конституційне тендерне переосмислення стало результатом реального оцінювання духовної та фізичної праці жінки в абсолютній більшості сімей в Україні. Воно не означає применшення ролі та значення праці чоловіка в сім'ї, але, як кажуть, кожному - по заслузі.

Відповідно до цього, у всьому Сімейному кодексі слова "мати", "баба", "сестра" поставлені перед словами "батько", "дід", "брат". І слід сказати, що таку статеву рокіровку чоловіки сприйняли з розумінням, бо ж у кожного з них є чи була мати, працю якої вони мали можливість оцінювати щодня. До того ж це не порушило принцип рівності, егалітарності (з фр. egalite - рівність) шлюбних відносин.

Егалітарна, рівна сім'я - це та, відносини у якій будуються на паритетних засадах, де переважає ситуативний розподіл влади і праці. Егалітарний підхід відкидає принцип "панування - підкорення" у стосунках жінки і чоловіка, натомість він пропонує ідею взаємодоповнюваності, взаємоповаги, толерантності; визнання рівнозначності кар'єри чоловіка і дружини, високу соціальну активність усіх членів сім'ї

Побудова сімейних відносин на паритетних засадах є одним із завдань Сімейного кодексу України (ч. 2 ст. 1 СК).

Стабілізація шлюбу

Упродовж нашої багатовікової історії використовувалися різні способи стабілізації відносин між дружиною та чоловіком.

Свекруха втручалася в сімейне життя свого сина С. Котика, намовляла його бити дружину, закривати її в коморі. І він так робив. Симбірський магістратський суд зобов'язав свекруху створити умови для дружнього співжиття молодих. Суд попередив свекруху, що після першого ж повідомлення про незадовільну атмосферу в сім "і вона буде покарана палками. Суд також заборонив матері приймати дочку до себе.

Той же суд засудив Мудрого до 3 днів тюрми і щоб після повернення присягнув, що ніколи не буде знущатися над дружиною. Суд водночас наказав і їй бути більш терплячою.

У сьогоднішніх умовах шлюб можна стабілізувати за допомогою комплексних системних заходів, зокрема економічного характеру. Рух за тендерну рівність, що був спрямований головним чином на створення жінкам реальної можливості брати активну участь у керівництві державою, нині дещо змінив свій вектор у бік створення чоловікам реальних, рівних з жінками можливостей для фізичного і духовного виживання.

Пропаганда насильства, вседозволеного сексу, алкоголю, утвердження культу грошей та грубої фізичної сили як елементи зарубіжної псевдокультури мають уступити дорогу іншим ціннісним орієнтирам.