Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Забезпечення позову про поділ

Реальний поділ квартири між подружжям здійснюється, як правило, набагато складніше, ніж поділ будинку. Це пов'язується часто з невеликим її розміром, неможливістю переобладнання, перепланування квартири чи прибудови до неї. Тому, якщо подальше спільне життя стало неможливим, способом розв'язання проблеми можна буде продаж квартири чи її обмін на два помешкання меншого розміру.

Визначення порядку користування

Способом залагодженням конфлікту між подружжям може бути визначення порядку користування житловим будинком або квартирою. Договір про порядок користування спільним житлом, навіть посвідчений нотаріусом, не припиняє права спільної сумісної власності. Тому, якщо, наприклад, у результаті пожежі згорить та частина будинку, яка була виділена у користування дружині, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя залишається його уціліла частина.

Виплата грошової компенсації одному із подружжя за належну йому частку у спільному майні часто може бути єдиним способом виходу із складної ситуації. При цьому можливість компенсації може стосуватися не лише спільної сумісної власності подружжя, а й їхньої спільної часткової власності.

Грошова компенсація

У частині 4 ст. 71 СК сформульовано загальне правило про можливість припинення права власності взамін на одержання грошової компенсації лише за взаємною домовленістю подружжя. Це значить, що не можна примушувати до виплати чи до одержання компенсації одного з подружжя. Поряд із цим у цій же нормі міститься застереження про можливість присудження одному з подружжя грошової компенсації помимо його волі. Підстави для цього визначені у ст. 365 ЦК, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) припинення права на частку не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Чи у кожному випадку для задоволення позову про присудження грошової компенсації одному з подружжя за його частку у спільному майні мають існувати усі ці обставини одночасно?

На мій погляд, відповідь на це запитання має бути ствердною. Розмір грошової компенсації має визначатися за ринковими цінами, що існують у момент вирішення спору.

Гарантією прав того з подружжя, частка якого у спільному майні припиняється, є попереднє внесення відповідної грошової суми на депозит суду другим із подружжя. На необхідність перевірки судами виконання цієї вимоги наголосив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 21 грудня 2007 р.

Забезпечення позову про поділ

Відповідно до статті 153 ЦПК, позивач може звернутися до суду з заявою про забезпечення позову про поділ майна. Таку заяву суд розглядає у день її надходження, без повідомлення відповідача.

Ж. звернулася до суду з позовною заявою про поділ майна, придбаного у шлюбі. До складу цього майна входить приватизована квартира, вкладу банку, внесений на особистий рахунок відповідача, а також три легкових автомобілі, зареєстровані на відповідача.

У судовому засіданні Ж. заявила, що її колишній чоловік може продати автомобілі, "зняти" усю суму вкладу, якщо дізнається про подання нею позову про поділ майна.

Суд наклав арешт на грошовий вклад у банку, заборонив відповідачеві укладати будь-які договори щодо автомобілів і видавати щодо них довіреності. Суд не застосував забезпечувального заходу щодо приватизованої квартири, оскільки відповідач за законом не може розпорядитися своєю часткою до визначення її в натурі.

К. уклала з будівельною компанією інвестиційний договір, згідно з яким остання має передати замовникові у власність квартиру в побудованому нею будинку. Договір було виконано. Оскільки К. перебувала у шлюбі з Г., то квартира стала фактично власністю подружжя. К. Та Г. у цій квартирі проживали протягом кількох років, доводячи її до ладу, хоча їх право власності на квартиру не було належним чином зареєстровано.

У зв'язку із ускладненням відносин Г., скориставшись відсутністю К" виніс із квартири усі її речі, змінив замки, чим позбавив К. права користуватися житлом. К. звернулася до суду з позовом про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, оскільки без її відома відбулася заміна сторони у договорі: замовником було зазначено батька чоловіка. Попередні документи, відповідно до яких замовником була К., зникли, за винятком одного, який засвідчив, що саме вона була стороною у договорі. Після декількох судових засідань К. подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом її вселення у квартиру. Суд Галицького району м. Львова цю заяву задовольнив, зазначивши у своїй ухвалі: "Вселити К. тимчасово, до вирішення справи по суті". Адвокати відповідача вчинили лемент: "нечувано, незаконно ". І полетіли петиції до прокуратури, до Верховного Суду, до Вищої Ради юстиції з вимогою приборкати і покарати суддю за "явно незаконне рішення ".

Ухвала у цій справі Галицького районного суду м. Львова та ухвала Судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду, якою апеляційна скарга була залишена без задоволення, стануть, я впевнена у цьому, хрестоматійними.

Насамперед слід зазначити, що, згідно із частиною 3 ст. 151 ЦПК, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи; підставою для забезпечення позову є висновок суду про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такий висновок суду має, звичайно, значну питому вагу ймовірності, адже, по-перше, ще невідомо, чи задовольнить суд позовну вимогу позивача. А по-друге, не можна стовідсотково стверджувати, що відповідач у разі задоволення позову чинитиме перешкоди виконанню рішення суду.

З цього випливає, що ухвала суду про забезпечення позову - це реакція на випередження, на унеможливлення того, що гіпотетично може настати.

Ухвала суду про забезпечення вимоги К. - це така ж реакція суду на можливе невиконання Г. можливого рішення суду про задоволення позову К.