Українське цивільне право - Заіка Ю.О. - 14.10. Спадкування за законом

Інститут спадкового договору моделюється на засадах договору довічного утримання - за яким відчужувач набуває за життя утримання, а набувач - майно у власність.

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача), наприклад, вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття, і в разі смерті відчужувача набуває право власності на його майно.

Спадковий договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. На майно, яке зазначене у спадковому договорі, нотаріус накладає заборону на відчуження.

Якщо набувач не виконує розпорядження відчужувача, останній може звернутися до суду з вимогою про розірвання спадкового договору.

Як зазначають деякі фахівці, у прямому розумінні спадковий договір не передбачає виникнення спадкових правовідносин. Віднесення його до спадкового права є дещо умовним.

14.10. Спадкування за законом

Законодавець вирізняє два способи (види) визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна: . 1) спадкування за заповітом; 2) спадкування за законом.

Якщо при спадкуванні за заповітом спадкоємців призначає сам спадкодавець, то при спадкуванні за законом до спадкування закликаються ті особи, яких законодавець називає спадкоємцями.

Тобто у цьому випадку спадкове майно поділяється між особами, які названі у числі спадкоємців за відповідними статтями ЦК України. Такі особи називаються законними спадкоємцями або колом спадкоємців за законом.

Спадкування за законом має місце, коли:

- заповіт не складено або він визнаний недійсним повністю чи частково;

- за заповітом визначена доля лише частини майна;

- спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину або померли раніше спадкодавця;

- спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини як негідні;

- відсутня умова набуття спадщини спадкоємцями за заповітом, якщо заповіт був складений з умовою.

Спадкоємці за законом призиваються до спадкування у порядку черги.

Спадкоємцями першої черги є: діти (у тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (у тому числі й усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця.

До спадкоємців другої черги належать брати та сестри (рідні, єдинокровні, єдиноутробні), дід, баба померлого.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом надане особам, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить не лише легального поняття "член сім'ї", а й поняття "сім'я" взагалі, хоча відповідно до ст. 3 СК України сім'ю становлять особи, які: а) спільно проживають; б) пов'язані спільним побутом; в) мають взаємні права та обов'язки. Відсутність законодавчого поняття "член сім'ї" зумовлює і відсутність чіткого розуміння поняття "спадкоємець четвертої черги", що не може не спровокувати численні судові спори.

П'яту чергу спадкоємців становлять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Оскільки ступінь споріднення обраховується залежно від кількості народжень, то до спадкоємців шостого ступеня споріднення, відповідно, належать: двоюрідні праправнуки та праправнучки, троюрідні онуки та онучки, троюрідні брати та сестри.

До спадкоємців п'ятої черги належать також утриманці померлого (тобто непрацездатні та неповнолітні особи), які не були членами його сім'ї, але протягом п'яти років одержували від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним джерелом засобів існування.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором зацікавлених спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Водночас цей договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку спадщини.

Черговість спадкування може бути змінена і за рішенням суду. Так, фізична особа, яка протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, може вимагати у судовому порядку визнання за нею права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Спадкоємці, які протягом року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Це правило пов'язане з тим, що спадкоємці, які проживали із спадкодавцем, звично користувалися цими речами (пральною машиною, посудом, телевізором, меблями тощо), тому поділ їх у натурі може створити для таких спадкоємців ряд проблем.

Законодавець не визначає, які речі належать до предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, а які підпадають під поняття "розкоші". Спроби законодавця у свій час визначити такий перелік потерпіли невдачу, оскільки ті речі, які в одній сім'ї вважаються звичайними домашніми речами, в іншій - належать до предметів розкоші. Зрозуміло" що поняття таких речей сьогодні в сім'ї директора комерційного банку та звичайного лікаря чи вчителя також не будуть збігатися. Питання щодо того, які речі належать до предметів домашньої обстановки та вжитку, повинні вирішуватися у кожному конкретному випадку з урахуванням майнового становища спадкодавця та суспільства у цілому.

Спадкування за правом представлення.

Спадкування за правом представлення має місце, коли спадкоємець, який закликався б до спадщини, помер до її відкриття. За цих обставин до спадщини закликають осіб, які заступають місце померлого спадкоємця (представляють його).

Спадкування за правом представлення можливе лише при спадкуванні за законом.

За правом представлення спадкують:

o внуки, правнуки спадкодавця - частку спадщини, яка б належала їхнім батькам чи бабі з дідом, якби вони були живими на момент відкриття спадщини;

o прабаба і прапрадід - частку, яка б належала за законом їхнім дітям;

o племінник спадкодавця - частку, яка б належала за законом їхнім батькам;

o двоюрідні брати і сестри спадкодавця - частку, яке б належала б їхнім батькам. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.