Українське цивільне право - Заіка Ю.О. - 34.5. Договір комерційної концесії (ст. 1115 ЦК)

Ліцензійний договір належить до категорії договорів, які надають можливість розпоряджатися правами інтелектуальної власності.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Сторонами договору виступають ліцензіар (власник запатентованого або незапатентованого винаходу) та ліцензіат (особа, яка за договором отримала право використовувати винахід).

Предметом ліцензійного договору є об'єкти права інтелектуальної власності * винахід, промисловий зразок, комерційна таємниця тощо. Не можуть бути предметом договору права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Умови ліцензійного договору не повинні порушувати вимог антимонопольного та конкурентного законодавства. Так, ліцензіар не може, наприклад, диктувати ліцензіату ціни на продукцію, яку той буде випускати, забороняти укладання договору s певними категоріями осіб тощо.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Залежно від об'єкта права інтелектуальної власності, можуть видаватися виключна, одинична або невиключна ліцензія.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату, виключає можливість ліцензіара використовувати об'єкт права інтелектуальної власності та видавати іншим особам ліцензії на використання цього об'єкта.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату та виключає можливість видачі іншим особам ліцензій водночас, ліцензіар має право використовувати цей об'єкт.

Невиключна ліцензія дозволяє ліцензіару використовувати об'єкт права інтелектуальної власності та видавати ліцензії на використання цього об'єкта іншим особам.:

Ліцензія, на відміну від патенту, може видаватися не лише на всі можливі способи використання розробки, а й на деякі з них, наприклад, лише на використання розробки або лише на її продаж.

Строк ліцензійного договору не може перевищувати строк чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Ліцензійний договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору такий договір є нікчемним.

34.5. Договір комерційної концесії (ст. 1115 ЦК)

До прийняття ЦК України цей договір не був раніше відомий ні радянському, ні українському законодавцю, оскільки його поява зумовлена саме розвитком ринкових відносин в економіці.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення або продажу певного виду товару чи надання послуг.

Назва цього договору співзвучна з договором концесії, який регулюється Законом України "Про концесії", та главою 40 Господарського кодексу України.

У господарському законодавстві під концесією розуміється надання уповноваженим органом державної влади суб'єктам господарювання права на створення (будівництво) або експлуатацію об'єкта концесії. Договір концесії був досить поширеним за часів непу, коли Радянська влада на умовах поділу продукції надавала зарубіжним компаніям право розробляти природні копалини, добувати нафту тощо. В ЦК України поняття концесії набуло дещо іншого змісту.

Договір комерційної концесії досить поширений в економічно розвинутих країнах, де діяльність такого роду називається "франчайзингом". Франчайзне підприємство - це підприємство, яке діє на підставі договору комерційної концесії. Мета його - сприяти розширенню ринку товарів та послуг. Тобто договір комерційної концесії укладається з метою створення сіті ресторанів, магазинів, готелів тощо, які виступають на ринку під відомою споживачу назвою фірми правоволодільця.

Саме завдяки договору комерційної концесії українцям стала відома така фірма як "Макдональд".

Договір комерційної концесії є двостороннім, консенсуальним та оплатним. Сторонами договору можуть бути юридичні та фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Предмет договору комерційної концесії - комплекс виключних прав на фірмове найменування, торговельну марку, товарний знак, комерційний досвід, ділову репутацію тощо.

Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації органом. Порушення форми договору спричиняє нікчемність.

Обов'язкова умова цього договору - виплата винагороди право-володільцю. Винагорода, як правило, складається з двох частин: плати за приєднання до фірмової сітки правоволодільця і сплати періодичних платежів, які можуть визначатися як у твердій сумі, так і в відсотках до обороту (товарів, робіт, послуг).

Серед обов'язків правоволодільця слід назвати такі:

o передати користувачеві технічну та комерційну документацію, надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії;

o надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

o забезпечити державну реєстрацію договору.

Обов'язки користувача:

o використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

o забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем;

o не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію тощо.

Користувач не має права вводити в оману споживача, тому повинен інформувати його, що торгівля товаром чи інша діяльність здійснюється ним на підставі договору комерційної концесії.