Українське цивільне право - Ромовська З.В. - Факультативна віндикація

Віндикація можлива лише тоді, коли на момент виконання рішення суду певна річ буде в наявності. Протягом певного часу суди постановляли так звані "факультативні рішення": витребувати річ, а у разі її відсутності на момент виконання - стягнути її вартість. Такі рішення можливі і сьогодні, якщо позивач заявить таку вимогу, адже, відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК, суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог.

Чи має право суд звернути увагу позивача на евентуальну неможливість віндикації? Ствердна відповідь на це запитання випливає із принципу справедливості розгляду та вирішення цивільних справ (ст. 1 ЦПК).

Якщо позивач заявить лише вимогу про віндикацію, то у разі неможливості примусового виконання рішення суду йому доведеться знову витрачати час і гроші, зумовлені новим зверненням до суду.

Витребування від володільця за договором

Володіння чужою річчю може ґрунтуватися на договорі зберігання, оренди, позички тощо. Після закінчення строку договору володілець зобов'язаний повернути її власникові. Якщо строк договору не визначений конкретно, власник речі має право будь-коли зажадати її повернення. У разі смерті власника його права за договором переходять до спадкоємців.

У1978р. вдова відомого українського художника Миколи Глущенка передала 56 його картин Центральному державному архіву-музею літератури і мистецтв України. Як зазначено в документах, картини були передані на зберігання. Ця акція була викликана тим, що син Миколи Глущенка, також художник Олександр Глущенко зловживав алкоголем і міг, заради придбання горілки, за безцінь розпродати їх. Після смерті бабусі і батька внучка Миколи Глущенка, Оксана Глущенко пред'явила позов до музею про витребування цих картин, приблизна вартість яких становить декілька мільйонів доларів США. Справа сколихнула громадськість: внучка, яка живе в США, прагне вивезти картини за кордон і нажитися; якщо вимога внучки буде задоволена, з'явиться небезпечний прецедент, який може підштовхнути й інших людей до спроб відсудити у держави твори мистецтва.

Оскільки у документах, на підставі яких були передані картини, зазначено, що вони передаються на зберігання, немає юридичних підстав стверджувати, що вони були подаровані державі. Не може допомогти відповідачеві аргумент спливу позовної давності. Початок позовної давності у цій ситуації слід пов'язувати не з тим моментом, коли позивачка дізналася, у кого знаходяться картини, а з днем відмови музею повернути картини.

Юридичні аргументи мають перемогти аргументи політичні.

Позивачка - внучка геніального художника і як така має право володіти тим, що їй належить за юридичним і моральним правом. Держава може лише не дати дозволу на вивезення цих картин за кордон, водночас вона має право на контроль за режимом їх зберігання. За свідченням внучки, вона має намір влаштувати в будинку-майстерні художника його меморіальний музей.

Забезпечення віндикації

Для забезпечення можливості виконання рішення суду позивач може зажадати забезпечення позову. Відповідно до статті 152 ЦПК, віндикаційний позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на річ, передачею речі на зберігання іншій особі. Хоча, згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України, постановлення ухвали суду про забезпечення віндикаційного позову може й не зупинити зухвалого відповідача.

У частині 12 статті 153 ЦПК зазначено: особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом. Але в чому вона полягає?

Висловлена думка, що у разі продажу речі, щодо якої накладено арешт, цей договір буде нікчемним, оскільки порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК). Проте цього недостатньо, щоб вважати відчужувача таким, що поніс відповідальність. На нього має впасти механізм не лише цивільної відповідальності (відшкодування матеріальної та моральної шкоди), адже нехтування ухвалою суду про забезпечення віндикаційного позову - акт неповаги до суду.