Фінансове право - Лучковська С.I. - 4. Податково-правові норми

Складна природа податку, що об'єднує економічні та правові його характеристики, зумовлює юридичну природу податкових норм, характер їх взаємодії.

Податково-правові норми — це загальнообов'язкові формально визначені правила поведінки, встановлені уповноваженим органом влади для регулювання податкових правовідносин, і забезпечені державним примусом.

Особливості податково-правових норм:

1) їх змістом є регулювання правил поведінки учасників особливого виду суспільних відносин - податкових правовідносин, зокрема, норми податкового права визначають: принципи податкового права; порядок встановлення податків; структуру податкової системи; порядок стягнення податків; заходи, що забезпечують сплату або стягнення податків тощо.

2) мають імперативний характер, що зумовлено методом правового регулювання;

3) відрязняються особливостями у способах захисту, що реалізуються через механізм податкової відповідальності, яка характеризується презумпцією винуватості платника;

4) характеризуються специфікою у застосуванні заходів відповідальності в разі порушення норм податкового права, оскільки за вчинення правопорушень у сфері оподаткування може наставати різна юридична відповідальність.

Класифікація податково-правових норм: 1) за змістом:

- матеріальні норми податкового права - закріплюють комплекс юридичних прав і обов'язків, а також відповідальність учасників податкових правовідносин;

- процесуальні норми податкового права - регулюють процедуру реалізації юридичних обов'язків і прав, встановлених матеріальними нормами податкового права в рамках податкових правовідносин;

2) за характером впливу на поведінку суб'єктів податкових правовідносин:

- зобов'язуючі — встановлюють у категоричній формі обов'язок здійснювати певні активні дії;

- заборонні—встановлюють у категоричній формі обов'язок не здійснювати заборонених нормами податкового права Дій;

- уповноважуючі (дозвільні)—надають суб'єктам право здійснювати певні позитивні дії у межах приписів податкових норм.

Структура податкової норми — це внутрішня організація норми, яка включає три елементи:

- гіпотеза— частина норми, яка визначає умови реалізації диспозиції;

- диспозиція — закріплює зміст прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин при настанні обставин, що описані гіпотезою;

- санкція—передбачає заходи впливу до осіб, що порушили приписи податкової норми.

5. Суб'єкти податкових правовідносин. Права й обов'язки платників податків

Поняття суб'єкта податкових правовідносин тісно пов'язане з поняттям суб'єкта податкового права.

Суб'єктом податкового права є особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків.

Суб'єкт податкових правовідносин—це реальний учасник податкових правовідносин. Суб'єкти податкових правовідносин наділені правосуб'єктністю, передбачену нормами податкового права, що включає такі елементи:

1) податкову правоздатність — закріплену нормами податкового права здатність мати права та обов'язки у сфері оподаткування;

2) податкова дієздатність — закріплену нормами податкового права здатність своїми діями реалізовувати такі права та обов'язки, в межах якої виокремлюється податкова деліктоздатність як здатність нести юридичну відповідальність за податкові правопорушення. В якості суб'єктів можна виділити такі види учасників податкових правовідносин:

1) держава (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють механізм оподаткування);

2) податкові органи;

3) платники податків;

4) фінансові установи, через які здійснюються перерахування податків до бюджетів та державних цільових фондів;

5) інші суб'єкти податкових правовідносин.

Поняття податкових органів розглядаються в широкому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні до їх складу входять органи державної податкової служби (в тому числі податкова міліція) та інші органи влади, що володіють насамперед контрольними повноваженнями в галузі оподаткування (митні органи, органи Пенсійного фонду, органи фондів соціального страхування). У вузькому розумінні податкові органи обмежуються виключно системою органів державної податкової служби.

Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати П зберігання у терміни, встановлені законами:

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів}!' .

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;;:

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Керівники й відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року. У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується в порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди в процедурі провадження в справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується в розмірах, визначених мировою угодою, укладеною в порядку, встановленому законами України. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право:

1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування в порядку, встановленому законами України;

2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами:

3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

В окремих випадках між державою та платником перебуває уповноважена особа - податковий агент, тобто особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету або державного цільового фонду від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм закону. Платник може реалізовувати свої обов'язки зі сплати податку безпосередньо або через представника — особу, яка виконує юридичні дії від імені платника податку в межах повноважень, які пов'язані із сплатою податків, у результаті чого виникають, змінюються або припиняються права і обов'язки платника податків. Представник може діяти як в силу вимог чинного законодавства, так і на підставі установчих документів або договору доручення.