Фінансове право - Лучковська С.I. - ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Аваль — вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя.

Агенти валютного контролю—уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.

Акредитив —це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, за яким банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) — заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) баню/ здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи — бенефіціара.

Акцепт векселя — напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату.

Банк—юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банк з іноземним капіталом—банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків.

Банківська діяльність—залучення у вклади грошових кошів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська корпорація — юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки.

Банківська холдингова група — банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки.

Банківське регулювання — одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Банківський нагляд — система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України й встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту Інтересів вкладників та кредиторів банку.

Безвідкличний акредитив — акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Безготівкові розрахунками — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств 1 фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Бюджет — це встановлений відповідним нормативно-правовим актом на певний період основний фінансовий план, у якому відображений основний централізований грошовий фонд держави або місцевого самоврядування, необхідний для здійснення їхніх завдань 1 функцій та задоволення публічного інтересу.

Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване групування доходів, витрат і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України і міжнародних стандартів.

Бюджетна політика — діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування щодо формування відповідного бюджету держави, збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів і забезпечення всебічного контролю за їх використанням.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна система — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Бюджетне асигнування—повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Бюджетне правопорушення — недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом.

законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний розпис — документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетні повноваження — права й обов'язки учасників бюджетних правовідносин, закріплені нормами бюджетного права.

Бюджетно-правова норма — різновид фінансово-правової норми, встановлюється уповноваженими органами влади (державними органами або органами місцевого самоврядування) з метою регулювання окремого виду фінансових правовідносин — бюджетних правовідносин — і забезпечується примусом держави.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — макроекономічний показник економічної статистики, який відображає сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг, вироблених у країні за певний проміжок часу (як правило, за рік) у поточних ринкових цінах без урахування сальдо платіжного балансу.

Валовий національний продукт (ВНП) — макроекономічний показник статистики, який відображає сумарну вартість продуктів і послуг (в цінах реалізації), що надходять у розпорядження країни за певний проміжок часу (як правило, за рік), і відрізняється від ВВП на сальдо (різницю між грошовими надходженнями і витратами) зовнішньоекономічних операцій.

Валовий (сукупний) суспільний продукт (ВСП) — сукупність матеріальних благ, вироблених усіма галузями економіки держави за певний період (за рік і більше) і в грошовому вираясенні складається з двох частин: перенесеної вартості засобів виробництва і новоствореної вартості.

Валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших фінансових установах на території України.

Валютна політика держави — сукупність заходів, що здійснюються уповноваженими органами влади в галузі валютних відносин.

Валютне регулювання — регламентація державою принципів організації національної валютної системи та механізмів її функціонування, форма реалізації валютної політики держави.

Валютний контроль — врегульована нормами права діяльність спеціально уповноважених контролюючих суб'єктів (органів та агентів валютного контролю), що проводиться шляхом застосування закріплених законом методів з метою забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій підконтрольними суб'єктами (резидентами та нерезидентами).

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Видатки бюджету—кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету—видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Відкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара.

Вкладний (депозитний) рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Готівка (готівкові кошти)—грошові знаки національної валюти України — банкноти й монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Готівкові розрахунки — платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Гроші — економічна категорія, яка означає специфічний товар, що виконує в суспільстві роль загального еквівалента в процесі обміну товарів.

Грошова система—встановлена державою форма організації грошового обігу та емісії національних грошових знаків, що врегульована законодавством.

Грошовий обіг—рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту й перерозподілу національного доходу.

Грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Джерела фінансового права — правові форми зовнішнього вираження норм фінансового права.

Державний або муніципальний кредит — це врегульовані фінансово-правовими нормами відносини у сфері діяльності держави або органів місцевого самоврядування, спрямованої на отримання коштів у вигляді позики від юридичних і фізичних осіб, Інших держав, міжнародних організацій, та відносини щодо участі держави в міжнародних кредитних відносинах як кредитора.

Державний банк — банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування], включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Державний внутрішній борг—строкові боргові зобов'язання Уряду України в грошовій формі.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами.

Децентралізовані фонди коштів — грошові фонди підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які створюються в різних галузях народного господарства.

Договірне списання коштів — списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи бюджету — всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Електронний гаманець — смарт-картка або платіжний додаток платіжної картки, кошти за операціями з якою(им) обліковуються на консолідованому картковому рахунку емітента.

Загальний фонд бюджету—це фонд бюджету, який включає всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування —система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, здійснюється за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником чи уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Закон про Державний бюджет України — закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Залишок бюджетних коштів — обсяг коштів на рахунках відповідного бюджету та розпорядників коштів цього бюджету на кінець дня.

Запозичення — операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Зведений бюджет — сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу й прогнозування економічного та соціального розвитку держави.

Зовнішній державний борг—заборгованість держави перед фізичними та юридичними особами Інших держав, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Інвентаризація — складання опису майна (інвентарю) підприємства, установи, організації; періодична перевірка наявності товарно-матеріальних та грошових цінностей, що перебувають на балансі підприємства, установи, організації на певну дату, стану їх зберігання, правильності ведення складського господарства й реальності даних обліку.

Інвентарний опис — детальний опис майна підприємства, установи, організації із вказівкою кількості та якості предметів і зазначенням їх оцінки.

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях іноземних держав 1 міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Казначейське зобов'язання—державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Контролюючий орган у сфері оподаткування — державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством. Здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Кооперативний банк—банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіально гті на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності.

Кореспондентський рахунок — рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів на підставі відповідного договору в порядку, що визначається Національним банком України відповідно до законодавства.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування —

податки й збори (обов'язкові платежі), що закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошторис бюджетних установ — основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі стосовно одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг 1 спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторисно-бюджетне фінансування — порядок виділення бюджетних коштів установам, що перебувають на бюджетному фінансуванні, на основі фінансових планів — кошторисів — з метою здійснення ними основної діяльності.

Кредитування за вирахуванням погашення — операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Кредит овернайт — кредит, який наданий банку Національним банком за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на 1 робочий день.

Меморіальний ордер — специфічний розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутріш-ньобанківських операцій.

Метод аналізу — метод фінансового контролю, який проводиться на базі поточної або річної звітності й характеризується використанням аналітичних прийомів.

Метод фінансового права — система юридичних прийомів (способів), за допомогою яких здійснюється регулювання фінансових правовідносин, юридичний вплив на учасників останніх.

Методи фінансового контролю — конкретні способи (прийоми), що застосовуються контролюючими суб'єктами при здійсненні контрольних функцій у сфері фінансових відносин.

Методи фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування — конкретні способи (прийоми), що застосовуються в процесі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно Й безповоротно передаються з одного бюджету до Іншого.

Місцеві бюджети — бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Надходження до бюджету—доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

Національний дохід — частина валового суспільного продукту, що залишається після вирахування вартості засобів виробництва, використаних на його створення.

Неподаткові надходження — доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Непокритий акредитив — акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Нормативно-правовий акт — письмовий документ компетентного органу публічної влади, в якому закріплені формально-обов'язкові правила поведінки загального характеру.

Носій податку (фактичний платник) — особа, яка несе податкове навантаження в результаті процесу перекладення податку.

Облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартістьу передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо Інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації внутрішніх державних позик України — державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку й підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України—державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Обстеження — метод фінансового контролю, який полягає в ознайомленні на місці з окремими ділянками фінансової діяльності підконтрольного суб'єкта, у процесі якого виявляються її позитивні й негативні сторони.

Одержувачі бюджетних коштів — підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

Операція зворотного peno—депозитна операція, що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком та банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних облігацій України з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату.

Операція прямого peno — кредитна операція, що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком та банком про купівлю Національним банком державних облігацій України з портфеля банку або банківських металів з подальшим зобов'язанням банку викупити державні облігації України або банківські метали за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Перевірка — метод фінансового контролю, при якому здійснюється обстеження й вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Переказний вексель (тратта)—вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі.

Підгалузь фінансового права — об'єднання інститутів фінансового права, що регулюють окремий вид фінансово-правових відносин.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) —

юридичні й фізичні особи, на яких згідно Із законами України покладено обов'язок сплачувати податки й збори (обов'язкові платежі).

План асигнувань загального фонду бюджету (за винятком надання кредитів з бюджету)—помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затверджених у загальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

План використання бюджетних коштів — розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, у розрізі видатків, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету.

План надання кредитів із загального фонду бюджету —

помісячний розподіл надання кредитів з бюджету, затверджених у загальному фонді кошторису, за класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

Патіжна вимога—розрахунковий документ що містить вимогу стягувача або, в разі договірного списання, отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої—доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування П на рахунок отримувача.

Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластико-вої чи Іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з мстою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжний інструмент—засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника.

Податкове право—це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини з приводу встановлення, стягнення податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру, а також інші відносини в галузі оподаткування.

Податкові органи у вузькому значенні — система органів державної податкової служб и як органів спеціальної компетенції у сфері оподаткування.

Податкові органи в широкому значенні — система всіх органів влади, які контролюють надходження до бюджетів 1 спеціальних цільових фондів різних обов'язкових платежів податкового характеру.

Податкові правовідносини — це врегульовані нормами податкового права фінансові правовідносини, що виникають з приводу справляння податків й Інших обов'язкових платежів податкового характеру з юридичних і фізичних осіб до державного й місцевих бюджетів, а також до державних цільових фондів.

Податковий агент — особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету або державного цільового фонду від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм закону.

Податковий представник — особа, яка виконує юридичні дії від імені платника податку в межах повноважень, які пов'язані зі сплатою податків, в результаті чого виникають, змінюються або припиняються права й обов'язки платника податків.

Податкові закони — це нормативно-правові акти законодавчого органу влади, в яких закріплені норми податкового права, що регулюють особливу сферу суспільних відносин - сферу оподаткування, і які мають вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Податкові надходження — передбачені податковими законами України загальнодержавні й місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Податково-правові норми —загальнообов'язкові формально визначені правила поведінки, встановлені уповноваженим органи влади для регулювання податкових правовідносин, і забезпечені державним примусом.

Податок і збір (обов'язковий платіж) до бюджетів та до державних цільових фондів—обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податок (у вузькому розумінні) — встановлений законом обов'язковий, безумовний, нецільовий платіж з фізичних і юридичних осіб (платників податків), що надходить до державного або місцевого бюджету і є формою примусового відчуження результатів діяльності платників податків.

Покритий акредитив — акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку.

Помісячний план використання бюджетних коштів — помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за скороченою економічною класифікацією видатків, який регламентує для вищих навчальних закладів І-ІУ рівня акредитації та наукових установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, протягом року взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

Поточний рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Правовий механізм податку — система всіх елементів податку, що характеризують його як цілісне економіко-правове явище, чітко визначаються податковим законом і створюють умови для виникнення у платника обов'язку зі сплати податку.

Предмет фінансового права — суспільні відносини, що виникають, змінюються й припиняються в галузі формування, розподілу й використання фондів коштів держави та місцевого самоврядування й врегульовані фінансово-правовими нормами.

Представництво банку — територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що виконує функції представництва та захисту Інтересів банку й не здійснює банківську діяльність.

Примусове списання коштів — списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Принципи фінансового контролю—організаційно-правові засади побудови й функціонування фінансового контролю, що забезпечують його результативність.

Проект бюджету — проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Простий вексель — вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити в зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Профіцит бюджету — перевищення доходів бюджету над його видатками.

Публічні видатки — врегульована нормами фінансового права система фінансово-правових відносин, які виникають, змінюються або припиняються у зв'язку з використанням фондів коштів держави, місцевого самоврядування для задоволення загальнодержавних 1 місцевих публічних інтересів.

Ревізія — метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, додержанням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку й звітності; спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень чи крадіжок коштів 1 матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

Резервний фонд бюджету — це фонд бюджету, який формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру й не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету.

Рефінансування банків — операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком порядку.

Рішення про місцевий бюджет—нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Розрахунковий документом — документ, що містить доручення та (або) вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек—розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Система оподаткування — сукупність податків 1 зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами порядку.

Система фінансового права — об'єктивно обумовлена внутрішня організація фінансового права, що полягає в єдності й узгодженості фінансово-правових норм та їх згрупуванні у фінансово-правові інститути й підгалузі.

Системоутворюючий банк — банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи.

Спеціальний фонд бюджету—це фонд бюджету, який включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами й видатками спеціального фонду бюджету.

Спостереження (моніторинг) — метод фінансового контролю, що полягає в загальному відстеженні фінансової діяльності підконтрольного суб'єкта.

Страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових Інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Структура фінансово-правової норми — це об'єктивно зумовлена потребами фінансово-правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в її розподілі на складові елементи та у функціональних зв'язках між ними.

Субвенції — міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, що прийняв рішення про надання субвенції.

Суб'єктивне право у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування — закріплена фінансово-правовими нормами можливість певної поведінки суб'єкта в галузі формування, розподілу й використання централіз