Фінансове право - Мацелик М.О. - 16.3. Правове регулювання податку на прибуток підприємств

З 1 січня 1995 р. прибутки стали оподатковуватись згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. за такими пунктами:

1) оподаткування балансового прибутку;

2) зменшення кількості ставок з 8 до 3;

3) зменшення ставок оподаткування прибутку від банківської, страхової і посередницької діяльності;

4) зміна строків сплати податку на прибуток до бюджету. Згідно із законом об'єктом оподаткування став балансовий прибуток, що становив загальну суму прибутку, отриманого підприємством від усіх видів діяльності за звітний період.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлено нові ставки податку. Базова ставка — ЗО %, за якою оподатковувався прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремих громадян України. Прибутки від операцій особливого виду оподатковувались за ставками 45 або 60 %.

З 1 липня 1997 р. почав діяти Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22 травня 1997 р. (далі, в цьому розділі, — закон, у відповідних відмінках).

Відповідно до Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму:

1) валових витрат платника податку;

2) амортизаційних відрахувань. Платниками податку є:

1. З числа резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

2. З числа нерезидентів — фізичні або юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Ст. 4 Закону визначає, що валовий дохід (ВД) — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, на континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

ВД включає:

1) загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у т. ч. допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, крім операцій із первинного випуску (розміщення) їх та операцій з кінцевого погашення (ліквідації);

2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

3) доходи від операцій особливого виду, а саме:

• з товарообмінних (бартерних) операцій;

• зі страхової діяльності (під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами);

• з інших операцій визначених законом;

4) доходи від спільної діяльності як дивіденди, отримані від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

5) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, і виявлені у звітному періоді;

6) доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у т. ч. у формі сум:

• безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді;

• невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів;

• штрафів та неустойки чи пені, отриманих за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду;

• державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).

До складу валового доходу не включаються:

• суми акцизного збору, ПДВ, отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство не є платником ПДВ;

• суми коштів або вартість майна, отримані платником податку: як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством; за рішенням суду (арбітражного суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених платником у результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;

• суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернуті платникові податку з бюджетів, якщо такі суми не було включено до складу валових витрат;

• суми коштів або вартість майна, які надходять платникові податку у формі прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в т. ч. грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

• суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов'язковість придбання яких передбачено законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів;

• суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

• суми одержаного платником податку емісійного доходу;

• номінальну вартість узятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження його заборгованості перед платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);

• доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку;

• кошти або майно, які повертаються власником корпоративних прав, емітованих юридичними особами, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв);

• кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності в установленому законодавством порядку;

• кошти, що надаються платникові податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі під час здійснення інноваційних проектів у порядку, визначеному КМУ.

Валові витрати (ВВ) виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

До ВВ належать:

• суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці;

• суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, але не більше ніж 4 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;

• сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 % таких осіб, цим об'єднанням для проведення їхньої благодійної діяльності, але не більше 10 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;

• суми витрат, пов'язаних із поліпшенням основних фондів;

• витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що потрібні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється КМУ;

• витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, в т. ч. з питань законодавства, і на передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку;

• витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку;

• будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 % від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та за якими не закінчився строк гарантійного обслуговуй вання.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), в порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначається КМУ на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів;

• витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку;

• витрати на організацію прийомів, презентацій та свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) 3 рекламними цілями, але не більше 2 % від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) квартал;

• будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно з нормами ст. 8 і 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг зі зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від виробничої діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку;

• витрати на відрядження фізичних осіб, котрі перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат відрядженої особи на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу чи білизни, взуття), найом інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат.

Перелік витрат подвійного призначення, що включаються до ВВ:

• суми витрат, пов'язаних із безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менше 10 років на підземних роботах або не менше 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб, що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а також сім'ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які отримують пенсію в разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби за нормами, що встановлюються у порядку, визначеному КМУ;

• суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування коштів пенсійного фонду банківського управління відповідно до Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд";

• суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 р.;

• інші суми витрат передбачені законом.

Не включаються до складу валових витрати:

• на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності" а саме на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, і витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності). Такі обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб;

• на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, та на витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

• на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, на сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно з законом України про оподаткування доходів фізичних осіб;

• на сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку;

• на сплату штрафів або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного або третейського суду;

• на виплату дивідендів;

• на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним із таким платником податку фізичним або юридичним особам, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші, ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або обміном їх за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Коли сума виплат (заохочень), або її частина, пов'язаним фізичним особам не визнається валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі — запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку — покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку — продавцем, до убутку запасів не включається.

Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку в такому звітному періоді.

Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку в такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції норми закону, що стосуються періоду звітності, застосовуються для податкового періоду, який дорівнює 12 календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

• ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої вартості однорідних запасів;

• вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Амортизація. Амортизація основних фондів і НМА — поступове віднесення витрат на придбання (виготовлення чи поліпшення) на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Основні фонди — матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, котрий перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають поділу за такими групами:

• група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

• група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

• група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

• група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у т. ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Амортизації підлягають витрати на:

• придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання включно з витратами на придбання племінної худоби і придбання, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, котрі були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

• поліпшення якості земель, не пов'язаних із будівництвом.

Не підлягають амортизації та повністю належать до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

• придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

• вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

• придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою подальшого продажу іншим особам чи використання їх як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

• утримання основних фондів, що перебувають на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

• витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів;

• витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

• витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується й утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних та архівних фондів;

• витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Невиробничі фонди — капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. До них належать:

• капітальні активи (або їхні структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів;

• капітальні активи, що підпадають під визначення груп 2 і 3 основних фондів і які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку і передані в безоплатне користування особам, котрі не є платниками цього податку.

Ставка податку. Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується (в т. ч. до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку;

• дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових витрат платника податку під час здійснення ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, що сплачують цей податок за ставкою нижчою ніж 25 % або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно з законодавством, — е дата оприбуткування платником податку товарів (а за їх імпорту — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), — дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (в т. ч. часткової або авансової).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Відповідно до нормативно-правових актів під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) відсотки, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, в т. ч. відсотки за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";

г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента лізингодавця (орендодавця);

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, в т. ч. майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами;

є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності та доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у т. ч. вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (в т. ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язані утримувати податок (на репатріацію) таких доходів, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку і розмірах, передбачених законом, за підсумками звітного податкового року.

Валовий дохід і валові витрати виробників сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню відповідно до офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року.

Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому обороті.

Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо — податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік:

• валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню;

• валових витрат, понесених у зв'язку зі здійсненням такої діяльності;

• балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі — запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню. Балансова вартість таких запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості для визначення об'єкта оподаткування від іншої діяльності;

• амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку і дотримання податкового законодавства несе платник податку в порядку та розмірах, визначених Законом.

Сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

Податок на прибуток і бухгалтерський облік. Зв'язок податку на прибуток із бухгалтерським обліком виявився доволі складним з дати його заснування — 22 травня 1997 р. До цього часу об'єкт оподаткування вираховувався безпосередньо за допомогою бухобліку і відображався на рахунках фінансових результатів. Різниці між податковим податком на прибуток і бухгалтерським податком на прибуток не було. Зміна відбулась 1 липня 1997 р. з часу введення в дію теперішньої редакції закону. Фактично в цей час з'явилась тимчасова різниця між обома видами податку — податковим і бухгалтерським. Юридично вона з'явилася з моменту введення в дію національних П(С)БО на основі міжнародних.

Тимчасова різниця в оподаткуванні випливає з того, що податковий облік ґрунтується на першій події, а бухгалтерський облік визнає доходи і витрати за фактом їх виникнення, незалежно від грошових потоків. Тобто різниця між обома видами обліку виникне тільки на суми попередніх оплат, як отриманих, так і оплачених. Потрібно також зазначити, що різниці можуть бути не тільки тимчасові, а й постійні з причин інших, ніж попередня оплата.

Отже, коли виникла тимчасова різниця між видами обліку, саме по собі це ще нічого не означає — труднощі можливі в момент нарахування податку на прибуток — за рахунок якого джерела його визначати або на які розрахунки віднести. Якщо бухгалтерський (балансовий) прибуток більший за декларативний (за декларацією на прибуток — наказ ДПАУ від 29 березня 2003 р. № 143), то в бухобліку на рахунок використання прибутку потрібно віднести всю суму податку (ДТ — дебет), тобто зарезервувати на майбутнє. На рахунок строкових розрахунків з бюджетом буде віднесено суму тільки за декларацією, залишок суми — на рахунок статті зобов'язань, строк сплати яких ще не настав (КТ — кредит). І навпаки — в разі перевищення декларативного прибутку над балансовим. За допомогою такого обліку всі тимчасові ризниці, що виникають унаслідок відповідних розбіжностей, не зачіпають власний капітал. Для обліку тимчасових різниць у плані рахунків бухобліку є два рахунки;

• 17 "Відкладені податкові активи" — сальдо завжди дебетове;

• 54 "Відкладені податкові зобов'язання" — сальдо завжди кредитове.

Відкладені податкові активи виникають у випадку перевищення декларативного прибутку і податку над балансовим. Якщо для сплати в бюджет не вистачає податку, нарахованого за рахунок балансового прибутку — ДТ 98, то різниця нараховується як відкладені податкові активи — ДТ 17, — за рахунок майбутнього прибутку. Отже, відкладені податкові активи — це переплата (аванс) до бюджету, яку всі платники зобов'язані робити на частину декларативного прибутку. Хоча підприємство — покупець забирає з бюджету цю переплату. Тому це, фактично, кредит своїм покупцям на суму ЗО % майбутніх придбань.

Відкладені податкові зобов'язання виникають у випадку перевищення балансового прибутку і податку над декларативним. Якщо податку нарахованого за рахунок отриманого балансового прибутку забагато — ДТ 98, то частина зобов'язань відкладається на майбутнє — відкладені податкові зобов'язання — КТ 54.