Фінансове право - Мацелик М.О. - Тема 17. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ

17.1. Правове регулювання митних платежів.

17.2. Правове регулювання державного мита.

17.1. Правове регулювання митних платежів

Митна політика — система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна дотримується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, в т. ч. розміри податків і зборів та умови митного обкладання, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України.

Митне регулювання здійснюється на основі таких принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5) системності та ефективності;

6) дотримання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб;

7) гласності та прозорості.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МКУ, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання цих законів. Проте якщо міжнародним договором України, укладеним у встановленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством, то застосовуються правила міжнародного договору.

Митниця — митний орган, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Мито є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України згідно з Законом України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р. Ним визначений порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України під час ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та інших предметів. Сферою дії Закону "Про Єдиний митний тариф" є єдина митна територія України.

Митне оподаткування на території спеціальних митних зон регулюється Законом "Про Єдиний митний тариф", іншими законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.

Мито, що стягується митницею, — податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Єдиний митний тариф України — систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Він установлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї.

Єдиний митний тариф України ґрунтується на міжнародних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням КМУ.

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за її межі, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено Законом "Про Єдиний митний тариф".

В Україні застосовуються такі види мита:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• специфічне, нараховується в установленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Порядок обкладання митом предметів, які ввозяться, вивозяться або пересилаються громадянами за митний кордон України, встановлено Законом України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р. зі змінами та доповненнями. Законом визначено, що Єдиний митний тариф України — це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно-визнаних нормах і розвивається в напрямі максимальної відповідальності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети під час ввезення їх на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим :

• щодо товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

• стосовно товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги з мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

До решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при вивезенні їх за межі митної території України. На сьогодні дія положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" зупинена Декретом КМУ від 11 січня 1993 р. № 4-93 у частині застосування вивізного мита. Проте за Законом України "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів" вивізне (експортне) мито застосовується митними органами. Воно нараховується і сплачується у валюті України на митницях за місцезнаходженням.

У процесі визначення митної вартості товарів та сплати мита іноземна валюта перераховується у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на день подання митної декларації.

На окремі товари та інші предмети можуть установлюватися сезонні ввізне та вивізне мита на строк не більше 4 місяців з моменту їх встановлення.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за її межі товарів незалежно від інших видів мит можуть застосовуватися:

1) спеціальне мито, що застосовується: як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, котрі порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід для припинення несумлінної конкуренції у випадках, що визначаються законами України; як захід у відповідь на дискримінаційні та недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їхніх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб 'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

2) антидемпінгове мито — особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних). Застосовується у випадках: ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їхню конкурентну ціну в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні; вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України;

3) компенсаційне мито — особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію України товару, що є об'єктом застосування компенсаційних заходів (попередніх або остаточних). Застосовується у випадках: ввезення на митну територію України товарів, під час виробництва або експорту яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних то-варів в Україні; вивезення за межі митної території України товарів, під час виробництва або експорту яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди державним інтересам України;

4) особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

Якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Митна вартість. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент перетину митного кордону України.

У процесі визначення митної вартості до неї включаються:

1) ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі;

2) фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

• на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;

• комісійні та брокерські;

• плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів та інших предметів і яка має бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

За явної невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості або за неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні та на подібні товари та інші предмети.

Мито вноситься до Державного бюджету України. Під час визначення митної вартості та сплати мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом НБУ, який застосовується для розрахунків у зовнішньоекономічних операціях і діє на день подання митної декларації.

Мито сплачується митним органам України, а за товари та інші предмети, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державним митним комітетом України.

Законом визначено пільги зі сплати мита та порядок повернення надміру стягненого і утримання недобраного мита. Так, сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, і так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України в безспірному порядку.

Вчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 % від суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Від сплати мита звільняються:

1) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів;

2) валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

3) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України;

4) товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад без обробки або переробки, а також товари та інші предмети іноземного походження, які вивозяться за межі митної території України без обробки або переробки;

5) товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, які були оплачені митом за первісного ввезення на митну територію України і тимчасово вивозились за її межі;

6) товари та інші предмети, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які були оплачені митом за первісного вивезення за межі митної території України і тимчасово ввозились на цю територію;

7) тощо.

Допускається безмитне ввезення та вивезення або пільгове обкладення митом товарів, які:

• ввозяться у спеціальні митні зони на території України для кінцевого споживання в цих зонах;

• вивозяться зі спеціальних митних зон для споживання за межами митної території України та походять з цих зон;

• вивозяться зі спеціальних митних зон на митну територію України та походять із цих зон.

Розмір пільг, передбачених законодавством, і порядок їх надання встановлюються Верховною Радою України згідно з законами України про спеціальні митні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної з таких зон.