Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України "Про страхування". Процес укладання договору передбачає дві стадії:
1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини — оферта (ст. 638 ЦКУ);
2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною — акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції.
Питання про правову характеристику — оферту — розглядається лише з урахуванням теоретичних положень, розроблених наукою, та постанов цивільного законодавства.
Пропозиція щодо укладання договору може визначатись як оферта, якщо вона відповідає декільком необхідним ознакам.
Зокрема з оферти має випливати волевиявлення щодо укладання договору, а не просто наводитися інформація про можливість укладання договору. Оферта повинна адресуватися конкретній особі.
Визначення оферти і перелік ознак, яким вона має відповідати, передбачено в цивільному законодавстві. Згідно з ним пропозиція щодо укладання договору одній або декільком конкретним особам є офертою, якщо вона достатньо визначена і відображає намір особи, яка внесла пропозицію, вважати себе пов'язаною договором у разі її прийняття (акцепту). Пропозиція вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначені істотні умови договору або порядок його визначення.
Законодавство розрізняє порядок укладання договорів залежно від пропозиції, зробленої однією зі сторін з визначенням строків для відповіді або без їх визначення.
Якщо пропозиції укласти договір зроблено зі вказівкою строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір є укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений — у межах необхідного для цього часу.
До форми договору страхування застосовують загальні правила, встановлені для форми угоди.
Якщо згідно з законодавством або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, шляхом обміну листами, телетайпограмами і т. ін., а також підписаний стороною, яка їх надсилає.
Законодавство передбачає, що для укладання договору страхувальник подає страховику письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє про свій намір укласти договір страхування.
Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а й письмова згода страхової організації на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.
Припинення страхових договорів. Вирішення спорів. Згідно з чинним в Україні законодавством усі спори за договорами, у т. ч. за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді.
Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:
1) закінчення строку дії;
2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;
8) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені в договорі строки;
4) ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених ст. 21—23 Закону України "Про страхування";
5) ліквідації страховика в порядку, встановленому законодавством України;
6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком положень договору страхування, то останній повністю повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі.
Якщо дія договору страхування достроково припиняється за вимогою страховика, страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
У разі дострокового припинення договору страхування, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, не допускається повернення коштів готівкою.
Правові наслідки, пов'язані з достроковим розірванням договору, визнаються залежно від того, чи допущені будь-якою зі сторін порушення правил страхування. Так, у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, які були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачеш ним страхові платежі повністю.
У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.
Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума — сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору залежно від періоду, протягом якого діяв цей договір, згідно з методикою, яка проходить експертизу в уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.
При укладанні договорів страхування Законом України "Про страхування" передбачено особливі умови врегулювання відмови у питаннях, пов'язаних з виплатою страхових сум (страхового відшкодування). Підстави для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) можуть бути такі:
1) навмисні дії страхувальника чи особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Ця норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського або службового обов'язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника чи особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законодавством України.
Умови договору страхування можуть передбачати інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у строк, не більший від передбаченого правилами страхування, та повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика щодо виплати страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Договір страхування вважається недійсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до закону договір страхування визнається недійсним також у разі його укладання після страхового випадку або коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.
Запитання і завдання для самоконтролю
1. Розкрийте юридичну сутність і функції страхових договорів.
2. Які основні вимоги до страхових договорів?
3. Розкрийте зміст договору страхування. Які умови договору є істотними?
4. Назвіть умови (правила) страхування. Реальність договору страхування.
5. Розкрийте суть поняття і правове значення страхового полісу.
6. Що таке страхове зобов'язання? Перелічіть обов'язки страховика і страхувальника.
7. Яка система страхового відшкодування і його спрямування? Страхова сума.
8. Істотне значення для обсягу відшкодування.
9. Які страхові виплати передбачені договорами особистого страхування?
10. Що таке страховий внесок і тариф?
11. Що таке страховий випадок?
12. Оферта і акцепт договору страхування.
13. Укладення договору страхування.
14. Припинення договору страхування. Викупна сума.
15. Недійсність договору страхування.
29.1. Юридично-економічний зміст цінних паперів
29.2. Ринок цінних паперів. Професійна діяльність
29.3. Державне регулювання та ліцензування на ринку цінних паперів
29.4. Відповідальність учасників ринку цінних паперів
Запитання і завдання для самоконтролю
Тема 30. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ВЕКСЕЛІВ В УКРАЇНІ
30.1. Нормативно-правова база вексельного обігу
30.2. Вексельне право, характеристики векселя і учасники вексельних розрахунків
30.3. Основні положення Уніфікованого закону