Фінансове право - Мацелик М.О. - 29.2. Ринок цінних паперів. Професійна діяльність

Приватизація й акціовування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, пов'язаний з обігом ЦП — фінансовий ринок.

Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обігу ЦП, а й виникнення організації, яка б забезпечувала цей обіг. Такою організацією є фондова біржа — організований і регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу ЦП, обов'язковий елемент регулювання ринку ЦП.

Фінансовий ринок можна умовно поділити на дві частини: ринок банківських позичок і ринок ЦП. Ринок ЦП доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на довгий строк (більше року), а ЦП дають можливість одержати гроші на довгий період (на десятиліття — облігації) чи в безстрокове користування (акції). Завдання ринку ЦП полягає у забезпеченні більш повного і швидкого переливання заощаджень за ціною, яка влаштовує обох сторін. Для цього потрібні біржі і посередники, що діють на ринку ЦП.

Біржа — це організований ринок ЦП, який функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлі-продажу ЦП здійснюється обмеженою кількістю біржових посередників. Емітентами (чи організаціями, підприємствами, що випускають в обіг гроші або цінні папери) на ринку ЦП можуть бути приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.

Всі цінні папери, що обертаються на ринку, можна поділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Стосовно інвестицій і стабільності припливу доходу, найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселі, а потім приватні облігації й акції великих компаній, що регулярно платять дивіденди.

Інституційна структура ринку ЦП: комерційні банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові організації, що об'єднані під назвою "інституціональні інвестори" (страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди).

Залежно від значення ринку ЦП в економіці його можна поділити на два види: первинний і вторинний ринок ЦП.

Первинним є ринок, на якому розміщуються уперше випущені папери. На ньому здійснюється мобілізація коштів акціонерних товариств і позика їх державою. Первинний ринок включає інвестиційні і комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів.

Вторинний ринок — ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбувається зміна власника цих паперів. Цей ринок у свою чергу поділяється на централізований і децентралізований. Формою централізованого ринку ЦП є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а лише ті, котрі допущені до обігу біржовими комітетами. Децентралізований — це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається зі значної кількості брокерсько-дилерських фірм, що пов'язані за допомогою телефонно-телеграфних мереж і пошти. До них належать комерційні банки, оскільки багато з них займаються аналогічними операціями з цінними паперами.

Для сучасних ринків ЦП характерна досить велика кількість угод, що полягають поза біржею, і це складає позабіржо-вий оборот. Отже, сучасний ринок ЦП складається з біржового обігу із зареєстрованими і незареєстрованними на біржі цінними паперами, а також позабіржового обігу.

Позабіржовий і біржовий ринки до деякої міри протистоять один одному, водночас взаємодоповнюючи один одного. Ця суперечність виникає тому, що, виконуючи загальну функцію торгівлі й обігу ЦП, вони керуються специфічними методами їхнього добору і реалізації. Позабіржовий обіг, як правило, охоплює тільки нові випуски ЦП і головним чином розміщення облігацій торгово-промислових корпорацій. Навпаки, на біржі котируються старі випуски ЦП і в основному акції торгово-промислових корпорацій. Якщо через позабіржовий обіг здійснюється в основному фінансування відтворювального процесу, то на біржі за допомогою скуповування акцій здійснюється контроль над корпораціями і фірмами, формується контроль і перерозподіляється між різними фінансовими групами, біржа здійснює також відповідну частину фінансування, в основному через дрібного і середнього вкладника.

Професійна діяльність на фондовому ринку — діяльність юридичної особи з надання фінансових та інших послугу сфері розміщення та обігу ЦП, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, встановленим до такої діяльності законодавством.

На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності:

• діяльність з торгівлі цінними паперами;

• діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

• депозитарна діяльність;

• діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку. Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється

виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, порядок її видачі та анулювання встановлюються ДКЦПФР.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менше ніж 120 тис. грн, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами — не менше ніж 300 тис. грн, андерайтинг — не менше ніж 600 тис. грн.

Брокерська діяльність — укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів ДКЦПФР, доручення) щодо ЦП від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність — укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо ЦП від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Андерайтинг — розміщення (підписка, продаж) ЦП торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

Діяльність з управління цінними паперами — діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими у процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в Його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом — фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін. Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів — професійна діяльність учасника фондового ринку — компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

Депозитарна діяльність — надання послуг щодо зберігання ЦП незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо ЦП) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним ЦП.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів. Нижнім рівнем є зберігачі, які ведуть рахунки власників ЦП, та реєстратори власників іменних ЦП; верхній — Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачі в та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо ЦП.

Обслуговування обігу державних ЦП, у т. ч. депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

Потрібно зауважити, що сьогодні ринок ЦП України перебуває на початковій стадії розвитку. При цьому є значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів.

Позитивну роль у розвитку ринку відіграють:

• факт появи на ньому акцій приватизованих промислових підприємств, завдяки чому збільшується обсяг "предмета діяльності", тобто ЦП;

• значна зміна фондового ринку щодо спекулятивного напряму, за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;

• перспективи створення інституту незалежних реєстраторів, що значно полегшить процес переоформлення іменних ЦП, збільшить швидкість їхнього обігу й значною мірою зрівняє права акціонерів;

• наявність кваліфікованих професійних учасників ринку ЦП;

• удосконалювання законодавства, що регулює діяльність фондового ринку України.

Безумовно, регулювання відносин на ринку ЦП має потребу в нормативно-правовій базі. У принципі саме цеє основою недоліків, що є на сьогодні на ринку ЦП в Україні, серед яких можна виокремити такі.

1. Створення справді цивілізованих інвестиційних інститутів, що мають виконувати посередницькі функції між емітентами і покупцями ЦП. Фактично незадіяними чи задіяними вкрай незначно в цій найважливішій справі залишаються банки, система казначейства і валютна біржа. Ситуація загострюється і через несумлінну (якщо не сказати більше) діяльність та репутацію великої кількості фінансових посередників.

2. В Україні поки ще немає чіткої системи гарантій розміщення ЦП як для вітчизняних, так і для іноземних фізичних і юридичних осіб.

3. Питання про лімітування купівлі окремих видів ЦП в Україні (на відміну від Росії, де ліміт купівлі державних корот-кострокових зобов'язань для фірм-нерезидентів становить 10 %) поки у практичній площині не ставиться.

4. Дотепер не урегульоване питання про присутність на національному ринку ЦП фірм-нерезидентів як самостійних фінансових партнерів.

5. Розвиток національного ринку ЦП багато в чому стримується все ще неадекватною сприйнятливістю населення. Навіть у Росії гроші в цінні папери (акції й облігації) вкладають лише 2 % жителів Москви і 3 % петербуржців, ще меншу активність виявляють наші співгромадяни. З недовірою ставиться населення до держави.

Отже, поряд з наявними позитивними сторонами функціонування ринку ЦП в Україні на цьому етапі наявні і недоліки. І поки вони не будуть врегульовані законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції (що ми бачимо в розвинутих капіталістичних країнах) з іншого боку, то залишається лише сподіватися на поліпшення ситуації в цьому питанні. Це можливо лише за одночасного налагодження економіки України в усіх без винятку її сферах. Лише тоді ринок ЦП зможе адекватно й органічно влитися в налагоджену економіку.