Фінансове право - Роль В.Ф. - Тема 4. Правові основи фінансового контролю в Україні

4.1. Сутність, значення та елементи фінансового контролю.

4.2. Види фінансового контролю.

4.3. Методи фінансового контролю

4.4. Організація та органи фінансового контролю.

4.1. Сутність, значення та елементи фінансового контролю

До кількості загальних функцій управління відносяться планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль (від фр. controle - перевірка, а також спостереження з метою перевірки; у свою чергу ст. фр. contrerole, де contre - проти, role - список). Отже, однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, зокрема фінансовий контроль. При співвідношенні фінансового контролю і державного управління стає очевидним, що фінансовий контроль є способом досягнення конкретного завдання, що стоїть перед державою, - установлення правопорядку і законності у сфері фінансової діяльності.

Будь-яка держава відносно фінансової діяльності зацікавлена у вирішенні декількох завдань:

1) щоб усі її розпорядження, які стосуються організації і здійснення фінансової діяльності, були точно й неухильно виконані (завдання забезпечення законності);

2) держава зацікавлена, щоб її гроші, гроші публічних союзів, а частково і приватні грошові кошти витрачалися економно, раціонально та ефективно (завдання забезпечення доцільності);

3) держава завжди прагне зберегти свої гроші від усякого роду розкрадань, і особливо в тій їх формі, яка в давнину іменувалася казнокрадством (завдання забезпечення збереження);

4) можна виділити й інші завдання, наприклад, своєчасності та повноти забезпечення державних і суспільних потреб у фінансових коштах (завдання забезпечення своєчасності наповнюваності Державного бюджету та інших централізованих фондів).

Усі ці завдання держава вирішує за допомогою фінансового контролю, який можна визначити як цілеспрямовану діяльність органів публічної влади і суспільних організацій, має своїм завданням досягнення забезпечення законності, фінансової дисципліни та раціональності в процесі формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Сутність фінансового контролю зрештою можна звести до перевірки співвідношення фактичного стану, заданого відносно законності і доцільності формування, розподілу й використання грошових, трудових, матеріальних та інших ресурсів.

Для фінансового контролю характерні риси, які взагалі властиві контрольній діяльності, а саме:

- оперативність;

- цілеспрямованість;

- безпосередність;

- обґрунтованість;

- дієвість.

У той же час слід підкреслити, що фінансам як економічній категорії, окрім розподільної і регулюючої, властива також і контрольна функція. Вона виявляється як при контролі розподілу валового внутрішнього продукту, так і при витрачанні публічних грошових фондів відповідно до їх цільового призначення. Все це свідчить про те, що контрольна функція фінансів є об'єктивною основою фінансового контролю.

На сьогодні у складних умовах зміцнення ринкової економіки, ускладнення фінансового механізму контрольна функція у сфері фінансів набуває особливої актуальності. Перш за все це пов'язано з певною специфікою даного виду діяльності, що дозволяє активно впливати на економічні процеси. Ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного і соціального розвитку держави, раціональної організації використання всіх наявних ресурсів, забезпеченню збереження загальнодержавної і муніципальної власності. У цьому зв'язку слід звернути увагу на основні функції фінансового контролю. До них слід віднести: регулюючу, правоохоронну, профілактичну та інформаційну. Саме через ці правові засоби фінансовий контроль безпосередньо впливає на суспільні відносини, виявляється його активний, наступальний характер.

Говорячи про особливості фінансового контролю, слід зазначити, що в сучасних умовах відбувається його ускладнення, все чіткіше виявляється його багатоаспектність. У першу чергу це пов'язано з тим, що сфера контрольної діяльності все більш розширюється, розповсюджуючись на недержавні підприємства і громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Фінансовий контроль стає все більш багатоманітним і багатоплановим. Деякі контролюючі органи були скасовані, виникли нові, тому систему органів фінансового контролю ще не можна визнати сформованою остаточно.

Сутність фінансового контролю розкривається в основних завданнях, поставлених перед ним, серед них:

а) перевірка своєчасності і повноти виконання підконтрольними суб'єктами фінансових зобов'язань перед державою та органами місцевого самоврядування;

б) перевірка виконання органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій з формування, розподілу та використання грошових фондів;

в) перевірка дотримання правильності здійснення фінансових операцій, збереження грошових коштів і матеріальних ресурсів;

г) перевірка правильності й ефективності використання публічних грошових фондів;

д) виявлення та усунення порушень фінансової дисципліни;

е) попередження порушень законності у сфері фінансової діяльності, забезпечення відшкодування матеріального збитку, виявлення винних осіб і залучення їх до відповідальності;

ж) виявлення внутрішніх резервів виробництва - підвищення його ефективності, найбільш економного використання матеріальних ресурсів та грошових коштів.

Реалізація перерахованих завдань фінансового контролю є необхідною умовою забезпечення правопорядку і законності у процесі здійснення фінансової діяльності. Однією із сторін правопорядку і законності у сфері фінансів є фінансова дисципліна.

Фінансова дисципліна відображає обов'язковий для всіх суб'єктів порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм та правил виконання фінансових зобов'язань. Іншими словами, це суворе і точне дотримання всіма учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків, що витікають з розпоряджень держави, які регулюють порядок формування, розподілу та використання публічних грошових фондів. Необхідно підкреслити, що вимоги фінансової дисципліни обов'язкові не тільки для підприємств всіх форм власності і громадян, але і для органів державної влади та місцевого самоврядування.

Структурно фінансовий контроль є організаційною системою, яка складається з наступних елементів:

1) суб'єкт контролю;

2) об'єкт контролю;

з) предмет контролю; 4) мета контролю;

5. методи здійснення контролю.

Серед суб'єктів фінансового контролю слід розрізняти окремо:

а) суб'єкт, який контролює;

б) суб'єкт, якого контролюють.

Суб'єктами фінансового контролю виступають або безпосередньо державні органи, наділені владними повноваженнями через свій правовий статус, або, в деяких випадках, недержавні суб'єкти, які діють від імені і за дорученням держави, чиї владні повноваження виникають на основі цього доручення. Також до суб'єктів фінансового контролю можна віднести суспільні організації, здійснюючі таку діяльність на користь окремих соціальних груп або класів, або всього суспільства в цілому.

Слід чітко розмежовувати об'єкт і предмет фінансового контролю, оскільки ці поняття нетотожні. Об'єкт фінансового контролю не обмежується перевіркою тільки грошових фондів. Насправді він включає і матеріальні, і природні, і трудові й інші ресурси держави, оскільки їх використання здійснюється в грошовій формі або опосередковане нею. Інакше, фінансовий контроль розповсюджується не тільки на безпосередньо фінансові, але і на пов'язані з ними господарські відносини.

Предметом фінансового контролю виступають первинні документи, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність контрольованого суб'єкта.

Деякі вчені вважають, що об'єктами фінансового контролю виступають особи, які знаходяться у сфері фінансової діяльності держави, а саме: 1) державні органи; 2) державні юридичні особи; 3) недержавні юридичні особи; 4) громадяни, (особи), які мають відношення до фінансової діяльності. Предмет фінансового контролю - поведінка об'єктів цього контролю з погляду дотримання ними своїх обов'язків як учасників фінансової діяльності. але ці твердження є спірними.

Метою фінансового контролю є: 1) виявлення фактів порушення фінансового законодавства або неналежного виконання учасником фінансової діяльності своїх обов'язків; 2) виявлення винних і залучення їх до відповідальності; 3) усунення порушень фінансової дисципліни, у тому числі відновлення порушених правовідносин.

Методи фінансового контролю - прийоми і способи його здійснення.

Методика - це конкретні прийоми і способи здійснення конкретних дій при реалізації фінансового контролю. Вона показує, в якому порядку необхідно проводити перевірку, з чого її починати та чим закінчувати.

Фінансовий контроль здійснюється в чітко визначених правових межах та викликає конкретні юридичні наслідки. Правове регулювання фінансового контролю здійснюється нормами фінансового права. В юридичній літературі існує думка про фінансовий контроль як інститут загальної частини фінансового права. Разом з тим поза сумнівом і інше. Фінансовий контроль властивий усім етапам фінансової діяльності, всім фінансово-правовим підгалузям та інститутам особливої частини фінансового права. Також фінансовий контроль є, мабуть, єдиним структурним підрозділом фінансового права, правові норми якого містяться як у загальній, так і в особливій частинах, тобто структура фінансового контролю має достатньо складний характер. До загальної частини фінансового права слід віднести фінансово-правові норми, регулюючі загальні принципи, мету і завдання, організацію і порядок здійснення фінансового контролю, характеристику його видів та методів. Що ж до фінансово-правових норм, що передбачають специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то вони цілком справедливо відносяться до особливої частини. Конкретизація ж їх специфічних завдань і змісту знаходить своє відображення в інституційних правових актах (наприклад, в Бюджетному кодексі України або Законі України "Про аудиторську діяльність").

Певний інтерес становить проблема фінансового контролю в ракурсі процесуальної форми. Стисло, "пунктирно" позначимо деякі принципові моменти. Контрольну діяльність необхідно розглядати як самостійний і специфічний різновид юридичного процесу. При цьому, досліджуючи ієрархічну структуру процесу, контроль слід розташувати після правотворчості й правозастосування. Повною мірою наведене відноситься і до фінансового контролю. В ході здійснення фінансового контролю використовуються норми як матеріального, так і процесуального права, де пріоритет залишається за останніми. Так, вони визначають фінансові контрольно-процесуальні виробництва, стадії і режими. Переважаючими відповідно є і фінансові контрольно-процесуальні правовідносини.