Фінансове право України - Воронова Л.К. - 4.5. Аудиторський контроль

Аудиторський контроль - це професійний незалежний фінансовий контроль. Виник в Англії на початку XIX ст. Потреба у створенні системи незалежного і професійного фінансового контролю в Україні виникла в умовах формування ринкової економіки, з розвитком підприємництва, поширенням приватної власності, становленням ринку капіталу. Основне завдання аудиторського контролю - отримання об’єктивної інформації про фінансовий стан суб’єкта, який перевіряють, відповідності його господарської діяльності чинному законодавству. В такому контролі зацікавлені як держава, так і підприємці, він дає змогу поєднувати їх інтереси без додаткового навантаження на бюджет. При цьому аудит у жодному разі не підмінює державний фінансовий контроль.

Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р. (в ред. від 14.09.2006 p.). Законодавець ототожнює поняття "аудит" і "аудиторська перевірка", визначаючи аудит як перевірку даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів (ст. З Закону України "Про аудиторську діяльність").

Аудит в Україні здійснюють як фізичні особи (аудитори), так і юридичні особи (аудиторські фірми).

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність для аудиторської діяльності на території України. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговою, посередницькою і виробничою діяльністю, ними не можуть бути особи, що мають судимість за корисливі злочини.

Аудиторська фірма - це юридична особа, що створена відповідно до законодавства і здійснює виключно аудиторську діяльність. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, внесені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30%, а керівником її може бути тільки аудитор.

З метою забезпечення незалежності аудиту закон забороняє надання аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження.

Під час проведення перевірки аудитори (аудиторські фірми) мають право:

- самостійно встановлювати форми і методи аудиту на основі чинного законодавства, чинних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань і досвіду;

- отримувати необхідні документи, що стосуються предмета перевірки і перебувають як у замовника, так і в третіх осіб;

- отримувати пояснення у письмовій або усній формі від керівництва і працівників замовника;

- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, стосовно яких проводиться перевірка документів;

- залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Під час здійснення професійної діяльності на аудитора (аудиторську фірму) покладаються такі обов’язки:

- належно надавати аудиторські послуги, здійснювати перевірку;

- повідомляти власників, замовників про виявлені під час аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- зберігати в таємниці інформацію, отриману під час проведення аудиту (надання послуг), не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

- нести відповідальність за порушення умов договору;

- обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг і роботами, що безпосередньо стосуються їх;

- своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.

Аудиторська перевірка може бути добровільною (ініціативною, проведеною за рішенням самого суб’єкта господарювання) і обов’язковою.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про аудиторську діяльність** проведення аудиторської перевірки є обов’язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності й консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Однак у будь-якому разі аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) і замовником. Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми). У договорі на проведення аудиту і надання інших аудиторських послуг вказуються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

Період проведення аудиторської перевірки можна розділити на три етапи: підготовчий, аналітичний та підсумковий.

За результатами аудиторської перевірки складають відповідний документ — аудиторський висновок, відповідно до стандартів аудиту, який надає впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам її складання. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб’єктів господарювання, інші джерела. Виконання договору на проведення аудиту підтверджується актом приймання-передачі аудиторського висновку.

Зазначимо, що поняття “аудиторська діяльність” значно ширше за поняття “аудиторська перевірка” і передбачає організаційне й методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок і надання інших аудиторських послуг. При цьому аудиторські послуги можуть бути надані у формі аудиторських перевірок і пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Контрольні запитання

1. Розкрийте поняття і зміст фінансового контролю.

2. Якими є завдання фінансового контролю?

3. Що розуміють під фінансовою дисципліною?

4. Які особливості правового регулювання фінансового контролю?

5. Які є види фінансового контролю?

6. Які застосовують методи фінансового контролю?

7. Система органів, що здійснюють фінансовий контроль. S. Які повноваження мають органи фінансового контролю?

9. Дайте визначення аудиторського контролю.

10. У чому полягають аудиторські перевірки?

Завдання

1. Документальна перевірка підприємства районною податковою інспекцією засвідчила, що бухгалтерський облік на цьому підприємстві ведеться з численними порушеннями: не ведеться облік за деякими регістрами, що пов’язані з обліком податкових платежів, головна книга та інші облікові документи оформлені недбало, з численними виправленнями, підчистками; немає деяких документів про надходження і видатки коштів. В акті документальної перевірки зафіксовано конкретні суми заниження податкових зобов’язань, виявлених за бухгалтерськими документами підприємства. За матеріалами перевірки прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за приховування (заниження) прибутку.

Чи є правомірними дії податкової інспекції стосовно цього підприємства?

2. Під час проведення ревізії на підприємстві ревізор вилучив у бухгалтера чорнові записи про ведення бухгалтерського обліку цього підприємства. Вилучення оформлено протоколом, копію якого вручено під розписку директорові підприємства.

Чи є правомірними дії ревізора?

3. Директор товариства з обмеженою відповідальністю "Південтранс" вніс до статутного фонду дочірнього підприємства "Південтрансбуд" основні засоби товариства з обмеженою відповідальністю "Південтранс" - обладнання, яке перебувало у податковій заставі. Податковому органу цю інформацію директор товариства з обмеженою відповідальністю "Південтранс" не надав.

Дайте правову оцінку дій директора товариства з обмеженою відповідальністю "Південтранс". Якими мали бути дії директора для узгодження операцій з активами, що перебувають у податковій заставі?

Нормативні акти і література

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. -Ст. 141.

Бюджетний кодекс України // Там само. - 2001. - №37-38. - Ст. 189.

Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. (в ред. від

14.09.2006 р.)// Там само. - 2006. - №44. - Сг. 432. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від

16.07.1999 р. //Там само. - 1999. -№40. - Ст. 365. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від

26.01.1993 р. //Там само. - 1993. -№13. - Ст. ПО.’ Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4.12.1990 (в

ред. від 24.12.1993 р.) //Там само. - 1994. - №15. - Ст. 84. Про Рахункову палату: Закон України від 11.07.1996 р. // Там само. - 1996.

-№43.-Сг.212.

Положення про Державне казначейство України: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 // Офіц. вісн. України. - 2005. -№52.-Сг.3275

Фінансове право України: Підручник / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криниць-кий; За ред. М. П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 320 с.

Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006.-448 с.

Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Монографія. - Ірпінь: Акад. держ. подат. служби України, 2001. - 407 с.

Грачева Е. Ю. Проблемы правового регулирования государственного финансового контроля. - М.: Юриспруденция, 2000. - 192 с.