Фінансове право України - Воронова Л.К. - ТЕМА 7. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО ЯК ПІДГАЛУЗЬ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

(лекції- 2 години, практичні заняття - З години, самостійна робота - 3 години)

План

1. Бюджетне право в системі фінансового права.

2. Бюджетні права як правовий інститут.

3. Бюджетні повноваження України

4. Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування.

Основні категорії: бюджетне право; бюджетно-правові відносини; бюджетне законодавство; бюджетні повноваження; інститут бюджетних повноважень; бюджетні повноваження України; бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів; контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

7.1. Бюджетне право в системі фінансового права

Бюджет є центральною ланкою фінансової системи держави, а фінанси, як уже зазначалося, це система грошових відносин, у процесі яких утворюються і використовуються централізовані грошові фонди, потрібні для виконання завдань і функцій держави або органу місцевого самоврядування. Тому сукупність правових норм, що регулюють відносини в сфері бюджету, і становлять бюджетне право, є основним розділом фінансового права. Предмет бюджетного права становлять відносини України та органів місцевого самоврядування в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України і відповідних місцевих представницьких та виконавських органів. Відносини, що регулюються бюджетним правом, виникають у зв’язку зі створенням, розподілом і використанням централізованих фондів грошових коштів, які надходять у розпорядження держави та органів місцевого самоврядування на кожній території. їх можна об’єднати в певні групи, що регулюють окремі сторони бюджетної діяльності й досить чітко відрізняються одна від одної:

1) види бюджетів, що належать до бюджетної системи України, принципи їх зв’язку;

2) структура доходів і видатків як бюджетної системи в цілому, так і кожного виду бюджетів, принципи розподілу доходів і витрат між бюджетами;

3) повноваження України і місцевих органів самоврядування у сфері бюджетної діяльності.

У юридичній літературі норми бюджетного права за змістом поділяють на матеріальні й процесуальні. Бюджетні матеріальні норми закріплюють структуру бюджетної системи України, перелік доходів і видатків та порядок їх розподілу між бюджетами, а також повноваження суб’єктів бюджетних правовідносин у галузі бюджетів. Процесуальні норми встановлюють порядок проходження бюджету -складання і розгляд його проекту, затвердження і виконання бюджету, а також складання, розгляду й затвердження звіту про його виконання.

Для здійснення владних повноважень представницькі органи держави чи окремих адміністративно-територіальних одиниць повинні мати в своєму розпорядженні грошовий фонд - бюджет. Право на самостійний бюджет є основним матеріальним правом, з якого випливають інші права - право на надходження до бюджету визначених законодавством доходів і фінансування заходів, пов’язаних з їх функціонуванням.

Отже, бюджетне право України як підгалузь фінансового права - це сукупність правових норм, що регулюють бюджетний устрій, структуру й порядок розподілу доходів і видатків бюджетної системи, повноваження держави і органів місцевого самоврядування в галузі бюджетів і бюджетний процес.

Бюджетно-правові норми, що становлять бюджетне право, є видом фінансово-правових. Вони мають усі особливості розглянутих вище. Всі вони виражені в імперативній формі, тобто мають категоричний характер. Всі суми платежів до бюджету, заплановані під час складання проекту бюджету, стають обов’язковими після ухвалення акта про бюджет. Виконавчі органи повинні виконати обов’язки, покладені на них законом про державний бюджет і рішеннями місцевих рад про місцеві бюджети щодо збору доходів і мають право на цільове витрачання їх у розмірах, передбачених цими актами. Всі учасники бюджетних відносин мають права і обов’язки, покладені на них нормами актів бюджетного законодавства. Врегульовані бюджетно-правовими нормами бюджетні відносини набувають форми бюджетних правовідносин.

Бюджетні правовідносини-це вид фінансових правовідносин. їм властиві особливості, про які йшлося вище (виникнення з фінансової діяльності і грошовий характер; одна сторона відносин наділена владними повноваженнями щодо іншої сторони, яке б місце в системі органів держави вона не посідала; виникнення, зміна і припинення їх завжди пов’язані з нормативно-правовими актами). Проте бюджетні відносини виникають з окремого виду фінансової діяльності, тому мають свою специфіку. Як і всі види фінансових відносин, бюджетні правовідносини, по-перше, виникають, змінюються і припиняються на основі законів (ст. 92 Конституції України). Ст. 96 Конституції України встановлює, що Державний бюджет України затверджується на період з 1 січня по 31 грудня, тобто закон про державний бюджет приймається на річний (бюджетний) період, і отже, всі відносини, що виникають на основі закону про державний бюджет, діють протягом одного періоду - з 1 січня по 31 грудня. Це дає підстави для висновку, що бюджетні правовідносини є періодичними. З початком нового бюджетного періоду і дією нового закону про державний бюджет або рішення місцевої ради про місцевий бюджет виникають нові бюджетні правовідносини. Якщо в актах про відповідні бюджети йдеться про тих самих суб’єктів правовідносин, які брали участь у них у минулому бюджетному періоді, то з початком нового бюджетного періоду відносини поновлюються і тривають до закінчення року.

Другою особливістю бюджетних правовідносин є те, що в них бере участь вужче коло суб’єктів, ніж в інших фінансових відносинах. Суб’єктами бюджетного права є юридичні особи, які беруть участь у розподілі доходів і витрат між різними видами бюджетів або одержують з державного чи місцевого бюджету грошові кошти в різних формах (фінансування, дотація, субвенція тощо), або беруть участь у стадіях (одній стадії") бюджетного процесу. Отже, не бувають суб’єктами бюджетних правовідносин юридичні особи - підприємства та організації недержавної і немуніципальної форми власності. їх взаємовідносини з бюджетом опосередковуються через податкові й кредитні відносини. Не можуть бути суб’єктами бюджетних правовідносин і окремі громадяни, їх взаємовідносини з бюджетом також опосередковуються через податкові, трудові чи інші види правовідносин.

Бюджетні відносини, згідно зі ст. 4 Бюджетного кодексу України, регулюються: Конституцією України; нормами статей Бюджетного кодексу України; законами про Державний бюджет України; законами України, що встановлюють джерела доходів державного і місцевих бюджетів; нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, які стосуються формування і виконання державного та місцевих бюджетів; нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, прийнятими відповідно до Бюджетного кодексу України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; рішеннями органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до Бюджетного кодексу України.

Основним систематизованим актом серед названих джерел є Бюджетний кодекс України, який складається з шести розділів і введений у дію з 01.01.2002 р.

Розділ перший - Загальні положення. У цьому розділі визначено: відносини, що регулюються цим кодексом, основні терміни, поняття бюджетного періоду, перелік джерел бюджетного законодавства, принципи побудови бюджетної системи, поняття бюджетної класифікації. У ньому також міститься поняття бюджетного процесу стосовно державного й місцевого бюджетів; визначено головних розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження, порядок формування резервного фонду для різних видів бюджетів, порядок проведення фінансового контролю й аудиту, оприлюднення бюджетних матеріалів.

Розділ другий - Державний бюджет України. У ньому подано склад доходів і видатків та порядок складання прогнозів Державного бюджету України, Основні напрями бюджетної політики, розгляду проекту бюджету Верховною Радою в трьох читаннях, затвердження Державного бюджету України, роль Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства в різних стадіях бюджетного процесу, основи ведення бухгалтерського обліку і звітності після закінчення бюджетного періоду.

Розділ третій - Місцеві бюджети. У ньому йдеться про доходи і витрати місцевих бюджетів, закріплені за місцевими бюджетами, стадії бюджетного процесу стосовно місцевих бюджетів.

Розділ четвертий - Міжбюджетні відносини. Визначено критерії розмежування видів видатків між бюджетами; витрати, які не враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів. Розкрито механізм передачі видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами і на виконання делегованих повноважень; подано фінансові нормативи бюджетної забезпеченості; врегульовуються питання міжбюджетних трансфертів, дотацій вирівнювання для місцевих бюджетів, різних видів субвенцій з державного бюджету.

Розділ п’ятий - Контроль за дотриманням бюджетного законодавства і відповідальність за бюджетні правопорушення. Йдеться про повноваження з контролю за дотриманням законодавства Верховної Ради України, Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби, Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів місцевих рад. Визначено поняття бюджетного правопорушення, критерії нецільового використання бюджетних коштів, порядок ухвалення рішення про накладення стягнення й оскарження його, закріплено за Міністерством фінансів визначення форми, порядку й передавання за призначенням протоколу про бюджетне правопорушення.

Розділ шостий - Перехідні положення. Визначено строк дії деяких положень — до 5 років, вміщено перелік законів, які має прийняти Верховна Рада України для того, щоб бюджетне законодавство відповідало прийнятому Бюджетному кодексу України.

У зв’язку з ухваленням Бюджетного кодексу положення нормативно-правових актів під час здійснення бюджетного процесу можна застосовувати лише тоді, коли вони не суперечать нормам Конституції України, Бюджетного кодексу України і законів про Державний бюджет України. Якщо норми чинного бюджетного законодавства суперечать нормам міжнародних договорів України, поданих на ратифікацію, Верховна Рада розглядає разом із ратифікацією договору проекти законів про зміну відповідних норм бюджетного законодавства України.

Якщо до Верховної Ради України подано законопроекти, що впливають на прибуткову й видаткову частини бюджету (ст. 27 Бюджетного кодексу України), обов’язковою умовою є одержання експертного висновку Комітету з питань бюджету Верховної Ради і Міністерства фінансів України. Такі закони потрібно оприлюднювати до 15 серпня року, що передує плановому бюджетному періоду. Інакше їх можна застосовувати тільки з початком бюджетного періоду, наступного за плановим.