Фінансове право України - Воронова Л.К. - 11.6. Прибуткові податки

Податок на прибуток. Це класичний варіант прямого податку. З 1 січня 1995 р. основним видом прямого податку, що справляється з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, введений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р.

Однойменним законом України від 22.05.1997 р. трохи зміщено акценти при визначенні платника цього податку. Залишаючи в цілому підходи закону від 28.12.1994 p., наскрізним критерієм розмежування платників законодавець закладає критерії резидентства. Поділ платників на резидентів і нерезидентів відбувається через суб’єктів підприємницької діяльності, бюджетних, громадських та інших підприємств, установ і організацій. Це саме стосується і постійних представництв. Виокремлюється і низка специфічних платників: управління залізниці, установи пенітенціарної системи тощо (ст. 2 Закону України від 22.05.1997 p.).

Платниками податку є:

І. З числа резидентів - суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, діяльність яких спрямована на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Резиденти - юридичні особи і суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва і т. ін.), які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.

2.3 числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі і отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Нерезиденти - юридичні особи і суб’єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва і т. ін.), з місцезнаходженням за межами України, які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави; розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Дещо спрощена у законі України від 22.05.1997 р. ст. З, що закріплює об’єктом оподаткування прибуток, який визначають зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Щоправда, спрощенням це здається тільки на перший погляд, оскільки ст. 4 визначає, що законодавець розуміє під валовим доходом. При цьому категорію валового доходу можна вважати однією з основних при регулюванні оподаткування прибутку підприємств, під якою розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні і за її межами. Цією ж статтею регулюється склад валового доходу і виключення з нього.

Прибуток підприємств в Україні обкладається за ставкою 25%, яку можна виділити як базову.

Українське законодавство поділяє нерезидентів на тих, що не займаються підприємницькою діяльністю на території України, і тих, що займаються цією діяльністю через постійні представництва. У ст. 13 закону зазначено ставки податків на доходи нерезидентів. У нерезидентів, які не займаються діяльністю в Україні через постійні представництва - з доходів, отриманих із джерел на території України, резидент (який виплачує ці доходи) утримує податок і перераховує до бюджету.

Доходи цих нерезидентів обкладаються за такими ставками:

- від фрахту - 6%;

- від страхування або перестрахування ризику залежно від рейтингу фінансової надійності - 0 % або 12 %;

- від надання рекламних послуг - 20%.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді:

- коштів або майна, що надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

- пасивних доходів;

- коштів або майна, що надходять таким неприбутковим організаціям як компенсація вартості отриманих державних послуг;

- дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах благодійної, у тому числі гуманітарної чи технічної допомоги.

Звільняється від оподаткування і прибуток підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, майно яких є їх власністю, отримане від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, отриманого від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% загальної чисельності працівників, і фонд оплати праці таких інвалідів не менш як 25% від суми витрат на оплату праці, що входять до складу валових витрат.

Перелік всеукраїнських громадських організацій інвалідів, на підприємства яких поширюється ця пільга, затверджує Кабінет Міністрів України.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва і зниження роздрібних цін на такі продукти.

Платники податку самостійно визначають у податковій декларації суму податку, що підлягає сплаті, обчислену наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів за його наявності. Податкову декларацію за звітний період вони мають подати до податкового органу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. При цьому за звітні квартал, півріччя і три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій про податок на прибуток встановлює центральний податковий орган за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Податок має бути сплачений протягом 10 календарних днів, наступних за останнім граничним терміном подання податкової декларації.

Суми податку на прибуток зараховуються до державного бюджету.

Податок з доходів фізичних осіб. Найважливішим податком з фізичних осіб за будь-якої податкової системи є податок з доходів фізичних осіб. До 2004 р. його справляння в Україні регулювалося Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. З 1 січня 2004 р. сплата його здійснюється згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р.

Платниками такого податку (суб’єктами оподаткування) за Законом 2003 р. є фізичні особи - громадяни України, особи без громадянства та громадяни іноземних держав: 1) резиденти, що отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та 2) нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України. Резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має також місце проживання в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо вона має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Об’єкт оподаткування тісно пов’язаний з категорією платників податку, тому що обов’язки платника податків виникають за наявності в нього об’єкта оподаткування і за підставами, встановленими законодавчими актами. Об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є доходи (загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, загальний річний оподатковуваний дохід) чи їх частина (існують суми, що не включаються в оподатковуваний податком дохід), а також одержання доходу (частіше це трапляється у суб’єктів підприємницької діяльності), пов’язане з витратами. Об’єктом оподаткування в цьому разі є різниця між валовими доходами і витратами, що були пов’язані з одержанням таких доходів. Об’єкт оподаткування охоплює всі види доходів, одержуваних з різних джерел і в різних формах, причому незалежно від виду діяльності. У разі нарахування доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, обчислена за звичайними цінами і помножена на коефіцієнт, розрахований за встановленою формулою.

У законі від 2003 р. встановлено кілька ставок податку з доходів фізичних осіб:

1) 15% від об’єкта оподаткування, яка є базовою ставкою;

2) 5% від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: відсотки на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу згідно із законом (крім страховиків); відсотковий або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом. Ця ставка є пониженою;

3) 30% від об’єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшу у державну лотерею в грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, яка є підвищеною.

Платники податку з доходів фізичних осіб мають пільги. По-перше, ст 4 закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлює суми виплат, які не включаються до оподатковуваного доходу, наприклад: сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат; сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України; виграші в державну лотерею; сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця, тощо. По-друге, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, розмір якої визначають з огляду на мінімальну заробітну плату. По-третє, платник податку мас право на податковий кредит, який дорівнює сумі (вартості) витрат, здійснених платником податку - резидентом на придбання товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу. При цьому зазначимо, що у застосуванні таких пільг існують певні обмеження.

Сума загального оподатковуваного доходу за рік складається із сум загальних місячних оподатковуваних доходів, а також іноземних доходів, одержаних протягом звітного року. Сума місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб, що мають право на одержання соціальної пільги згідно зі ст. 6 закону, зменшується на розмір цих пільг. У разі коли платник має право на одержання кількох пільг, йому надається тільки одна пільга, найбільша за розміром.

Нарахування, утримання і сплату податку може здійснювати податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені й за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Податок, утриманий із доходів резидентів, піддягає зарахуванню до місцевих бюджетів згідно з нормами Бюджетного кодексу України, а з доходів нерезидентів - до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.