Фінансове право України - Воронова Л.К. - 12.3. Управління державним внутрішнім боргом

Управління державним внутрішнім боргом - це сукупність заходів держави з виплати доходів кредиторам і погашення позик, визначення умов випуску нових державних цінних паперів.

Відповідно до Закону "Про державний внутрішній борг України" управління державним внутрішнім боргом України здійснює Міністерство фінансів України в порядку, погодженому із Національним банком України. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям Державного бюджету України на наступний рік. Контроль за утворенням і погашенням державного внутрішнього боргу України здійснює Рахункова палата.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України покладено на Міністерство фінансів України через банківську систему України, воно полягає у проведенні операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенні й виплаті доходу по них у вигляді відсотків та в іншій формі. Для фінансування витрат на розміщення, рефінансування, виплату доходу з погашення боргових зобов’язань Уряду України в складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду зараховуються 50% коштів, отриманих від приватизації майна державних підприємств.

У світовій практиці найпоширенішими заходами управління і обслуговування державного боргу є: рефінансування, конверсія, консолідація, уніфікація, новація, відстрочення, анулювання.

Рефінансування - це здійснення нових позик для покриття раніше випущених боргових зобов’язань. Цей механізм використовують звичайно за нестачі коштів централізованого грошового фонду (бюджету).

Держава має право уточнювати первинні умови позики. Зміна цих умов стосовно прибутковості називається конверсією. Зміна прибутковості може призводити як до зниження, так і до підвищення відсоткової ставки доходу, який позичальник - держава виплачує своїм кредиторам. Основними методами проведення конверсій є примусові, добровільні й факультативні. За примусової конверсії^кредитор зобов’язаний обміняти облігації старої позики на облігації нової зі зниженою відсотковою ставкою. За добровільної конверсії кредитор має право погодитися на нові умови або одержати суму боргу назад, за факультативної- погодитися чи відмовитися від змін умов позики. Щоб зацікавити власників облігацій у конверсії, держава, як правило, надає пільги з нової позики.

Консолідація - це зміна термінів дії раніше випущених позик. Якщо виникає потреба змінити термін державної позики, то держава має право скоротити або збільшити строки повернення боргових зобов’язань тільки за узгодженням із кредиторами, тобто з юридичними і фізичними особами, що є власниками державних облігацій.

Уніфікація позики означає об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики. Цей захід спрямований на зменшення кількості видів пінних паперів, які повертаються одночасно, що спрощує роботу і скорочує витрати держави в системі державної позики.

Новація — угода між позичальником і позивачем щодо заміни зобов’язання із зазначеної фінансової позики іншим зобов’язанням.

Відстрочення погашення позики чи усіх раніше випущених позик проводиться за умови, коли подальший активний розвиток операцій з випуску нових позик не є фінансово ефективним для держави. Це відбувається в момент, коли уряд уже випустив занадто багато позик і умови їх емісії не були досить вигідними для держави. У таких випадках велика частина надходжень від реалізації облігацій нових позик спрямовується на виплату відсотків і погашення раніше випущених позик. Щоб розірвати це порочне коло, держава повідомляє про відстрочення погашення позик, яке відрізняється від консолідації тим, що при відстроченні не тільки відсуваються терміни погашення, а й припиняється виплата доходів. За консолідації позик власники облігацій продовжують одержувати за ними свій дохід.

Анулювання - це повна відмова держави від своїх боргових зобов’язань (внутрішніх, зовнішніх, по державному боргу загалом). Анулювання можливе з двох причин: 1) у разі фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутства; 2) як наслідок приходу до влади нових політичних сил, які з певних причин відмовляються визнати фінансові зобов’язання попередньої влади.

Конверсія, консолідація, уніфікація державних позик звичайно здійснюються тільки стосовно внутрішніх позик, новації і відстрочення погашення зобов’язань та стосовно нової заборгованості. Відстрочення погашення позик, як правило, має бути узгоджене з кредиторами. При цьому воно може і не спричинити припинення виплати відсотків по ньому.

Державні позики характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються для фінансування дефіциту державного бюджету шляхом випуску і реалізації різних видів державних цінних паперів. Відповідно до Закону "Про державний внутрішній борг України", боргові зобов’язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов’язань України. Іноді можуть бути застосовані й інші форми урядових боргових зобов’язань. Характер і умови таких зобов’язань у кожному окремому випадку визначає Уряд України за узгодженням з Національним банком України.

Контрольні запитання

1. Якими є сутність, значення і функції державної позики?

2. Які є види державної позики? їх класифікація.

3. Поняття державного боргу.

4. Як здійснюється управління державним боргом та його обслуговування?

5. Якими є методи управління державним боргом та його обслуговування?

6. Які форми державної позики Ви знаєте?

7. У чому полягає сутність правового регулювання відносин державної позики в Україні?

Нормативні акти і література

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради. -

2001.-№37-38.-Ст. 189. Про державний внутрішній борг України: Закон України від 16.09.1992 р. //

Там само.-1992.-Хо41.-Сг. 1598. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. // Там само.

- 1999.-№29.-Ст. 238.

Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 рУ/ Там само. - 2006. - № 31. - Сг. 268.

Фінансове право України: Підручник/Г. В. Бех,О. О. Дмитрик І. Є.Криницький- За ред. М. П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 320 с.

Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006.-448 с. м

Головачев Д А. Государственный долг. Теория, российская и мировая практика. - М.: Черо, 1998.