Цивільне право - Майданик P.A. - Співвідношення норм ЦК і ГК України

Актуальним є питання співвідношення норм ЦК і ГК України, які мають однакову юридичну силу, прийняті одночасно, містять значну кількість норм явно колізійного характеру.

Так, статті 524, 533 ЦК України дозволяють визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Попри це статті 189, 198 ГК України дозволяють встановлювати ціни у договорах лише у гривні (крім зовнішньоекономічних контрактів). Істотно різняться терміни позовної давності за конкретними договорами. Можна наводити й інші приклади подібних колізійних норм.

Донедавна ця проблема вирішувалась у контексті з'ясування того, який з кодексів можна вважати загальним законодавчим актом, а який - спеціальним.

В літературі з цього приводу висловлювалася думка про те, що відносини, на які поширюється чинність Господарського кодексу, регулюються Цивільним кодексом, якщо у Господарському кодексі або іншому спеціальному законі відсутні відповідні спеціальні норми.

До цієї проблеми неодноразово звертався Верховний Суд України (далі - ВСУ). Так, у постанові ВСУ від 16.05.2006 р. у справі № 22/197 зазначається: "Господарський кодекс України... норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України". Відповідно ВСУ надав перевагу нормам ГК перед відповідними нормами ЦК. У наведеній справі йшлося про колізію у строках позовної давності. Втім, у спорі з приводу недійсності (нікчемності) господарського договору ВСУ у своїй постанові від 26.06.2007 р. дійшов протилежних висновків. Суд надав перевагу ст. 228 ЦК, окремі положення якої суперечили положенням ст. 207 ГК.

Вищенаведене свідчить про те, що розмежування між кодексами має проходити не за принципом - "загальний" ЦК і "спеціальний" ГК - а у площині конкуренції окремих норм цих кодексів. Як "загальний" ЦК може містити спеціальні норми, так і "спеціальний" ГК може включати норми загальні.

Зазначений підхід відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного і Господарського кодексів України". У п. 1 цього інформаційного листа поставлене питання: "Чи співвідносяться ЦК України та ГК України як загальний та спеціальний закони? Норми якого кодексу підлягають переважному застосуванню?".

У своїй відповіді ВГСУ вказав наступне. При правозастосуванні застосовується не в цілому закон як нормативно-правовий акт, а відповідна правова норма чи її частина, за змістом якої і визначається, чи є ця норма (її частина) спеціальною чи загальною. Так, наприклад, за загальним правилом ст. 293 ГК за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Проте в ЦК містяться спеціальні норми про особливий вид міни (бартеру), які підлягають переважному застосуванню перед ст. 293 ГК. Зокрема, ст. 715 ЦК допускає обмін товару на роботи, послуги, а ст. 716 ЦК передбачає особливості правового регулювання відносин, що виникають на підставі таких договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідно до частини першої частини статті ГК не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК, при цьому відповідно до ч. 1 ст. 4 ГК особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У своєму інформаційному листі ВГСУ робить наступний висновок. Спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, піддягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила ч. 1 ст. 232 ГК, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами ч. 1 ст. 624 ЦК, відповідно до якої неустойка піддягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс. Тому в разі, якщо норми ГК не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК, слід застосовувати правила, встановлені ЦК.