Цивільне право - Майданик P.A. - Поняття інституту аналогії в праві (юридичної аналогії)

Поняття інституту аналогії в праві (юридичної аналогії)

Досить поширеним явищем у правозастосовчій діяльності судових органів будь-якої держави є інститут аналогії в праві (юридичної аналогії), який складається з конструкцій аналогії права та аналогії закону та передбачає застосування закону (права) за аналогією з метою усунення існуючих прогалин в праві з конкретних правовідносин.

Необхідність застосування інституту аналогії в цивільному праві багато в чому зумовлена неспроможністю законодавця з об'єктивних причин своєчасно реагувати на появу нових та зміну існуючих суспільних відносин та викликаною цим наявністю неврегульованих нормами права цивільно-правових відносин, що не може бути усунено іншими джерелами цивільного права. В більшості таких випадків юридичні аналогії виступають єдино розумним способом врегулювати нові, ледве сформовані суспільні відносини.

Правове регулювання суспільних відносин не завжди є повним та адекватним. Законотворчій практиці та практиці правозастосування з давніх часів відома проблема так званих прогалину позитивному праві, тобто відсутності закону, підзаконного акта, звичаю або прецеденту, якими регулюються певні суспільні відносини. Цивільне законодавство також не позбавлене прогалин. Нерідко цивільно-правові відносини залишаються прямо неврегульованими нормами права, що не може бути усунено, заповнено умовами укладеного договору чи звичаями ділового обороту. Такі прогалини в праві усуваються за допомогою інституту аналогії.

Отже, інститут аналогії в праві є правовим способом заповнення прогалин у праві, зміст якого полягає у виникненні цивільних прав та обов'язків також із дій фізичних та юридичних осіб, які хоч і не передбачені законом, але внаслідок загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Правила про застосування закону і права за аналогією використовуються в цивільному праві лише при застосуванні законів. Вони не можуть поширюватися на застосування підзаконних нормативних актів, а наявні в них прогалини не можуть усуватися подібним чином.

У зв'язку з цим недостатньо обґрунтованими слід визнати сформульовані в юридичній літературі спроби розширеного тлумачення аналогії закону як застосування не лише положень законів, а й інших нормативно-правових актів.

У цьому контексті важливим є правило, сформульоване судовою практикою, згідно з яким при застосовуванні закону за аналогією суд повинен тлумачити його так само, як і при звичайному застосуванні цієї норми. Недопустиме пристосування правової норми до аналогічних правовідносин шляхом деякого іншого її тлумачення, оскільки застосування аналогії закону здійснюється не за допомогою тлумачення норми права, а шляхом переносу норми, яка застосовується, у площину інших правовідносин.

Застосування закону за аналогією з недотриманням звичайного тлумачення, визначеного змістом цієї норми, вважається неправомірним. Так, застосовуючи за аналогією закону у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином неплатоспроможної особи, ст. 4 Закону України від 11.07.2009 р. № 226/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", суди не звернули уваги на те, що цей Закон (як і його ст. 4) встановлює вичерпний перелік підстав та умов його застосування, які не є подібними до правовідносин, що врегульовані ст. 1177 "Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину" і ст. 1207 "Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину" ЦК України та передбачають прийняття спеціального закону149.

Усувати прогалини в законі слід виключно шляхом додаткової законотворчості. Оскільки повноцінними джерелами права визнаються лише акти, які видають компетентні правотворчі органи держави, то лише ці органи і мають усувати прогалини. Всі інші державні органи та організації, наукові установи тощо беруть участь у виявленні прогалин, однак не наділені правом їх нормотворчого усунення. А для покладення на суд обов'язку усувати прогалини в законі необхідно наділити його відповідною компетенцією.

У разі якщо законом не встановлено обов'язок застосування закону чи права за аналогією, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовою доктриною сформульовано випадки, до яких аналогію в праві (аналогію права та аналогію закону) не може бути застосовано, зокрема, у разі притягнення особи до юридичної відповідальності, обмеження конституційних прав і свобод громадян тощо.

Однак нормативно вітчизняне законодавство не закріплює випадків, коли інститут аналогії не може застосовуватися.

Прогалини в праві слід відмежовувати від суміжних явищ у правовому регулюванні, зокрема, від нечіткості, незрозумілості юридичних норм, які потребують тлумачення чи роз'яснення, а не нормативної конкретизації законодавчим або іншим компетентним органом.

Аналогію в праві не можна ототожнювати з поширювальним (розширювальним) тлумаченням правових норм. На відміну від застосування закону за аналогією, при застосуванні цивільно-правових норм можливе їх поширювальне тлумачення. Таке тлумачення використовується при незбігу тексту і сутності цивільно-правової норми, коли її значення ширше за текстуальне, словесне вираження. Поширювальне тлумачення надає цивільно-правовій нормі більш широкого обсягу і дозволяє застосовувати її до значно більшого кола випадків, ніж це буквально вказано в самому тексті статті акта цивільного законодавства.

В юридичній літературі небезпідставно зазначається, що поширювальне тлумачення нічого до закону не додає, а лише більш точно розкриває його (В. І. Борисов, Ю. А. Пономаренко).

Прогалини в праві існують або як повна відсутність відповідного регулювання, або як неповнота існуючого правового регулювання. У зв'язку з цим виділяють два види аналогії в цивільному праві - аналогії права та аналогії закону.

В проекті Закону "Про закони і законодавчу діяльність" аналогію закону визначено як застосування у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, закону, який регулює подібні суспільні відносини, а аналогію права - як застосування загальних засад Конституції і законодавства України у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, та неможливості застосування аналогії закону.