Цивільне право - Майданик P.A. - Китайське право

Загальні положення

Окрему правову систему становить сім'я традиційно-етичного права, яка ґрунтується на розумінні права як субсидіарного регулятора суспільних відносин, підпорядкованого ідеальному порядку об'єктивного характеру.

Ідеологічні засади праворозуміння традиційно-етичних суспільств визначає характерні для всього далекосхідного права конфуціанська філософія і мораль, які виконують роль "фільтра" при адаптації запозичень з інших правових систем і, в кінцевому підсумку, визначають їх реалізацію.

Відповідно до положень конфуціанського вчення про філософію і мораль, право в цих суспільствах не вважається головним засобом забезпечення справедливості і порядку і займає підпорядковане положення щодо ідеального (природного) порядку, забезпеченого вищою силою, незалежною від волі людини. Призначення права полягає в тому, щоб відповідати цьому ідеальному порядку і прагнути до його забезпечення.

Згідно з традиційно-етичною доктриною права, у своїй поведінці людина повинна керуватися не правом, а прагненням до гармонії, злагоди і миру, і, відповідно, право повинно виступати засобом забезпечення такої злагоди і гармонії в суспільстві. Гармонія виступає стрижнем, який забезпечує природний порядок, що досягається в цих суспільствах в результаті взаємодії людини, суспільства і природи. Для її досягнення необхідні злагода, компроміс, переконання, почуття поміркованості, а не індивідуалізація особистості.

В основу правової культури і праворозуміння індивіда покладена не концепція суб'єктивних прав, а ідея колективізму.

Кожен індивід повинен діяти в конкретній ситуації в інтересах соціальної ієрархії, що не завжди збігається з ідеями позитивного права, з його суворістю та абстрактністю.

У випадках, коли виникала необхідність вирішення майнового чи іншого побутового спору, в силу вступали узгоджувальні процедури.

Саме вони виглядали в очах конфліктуючих сторін значно справедливішими й ефективнішими засобами вирішення конфліктних ситуацій, ніж юридичні процедури.

Вплив конфуціанської моралі на традиційно-етичне право полягає в забезпеченні етичними нормами правомірної поведінки членів суспільства шляхом виховання в них високоморальних стандартів, покликаних сформувати відчуття кожним членом суспільства частиною більшої сім'ї, колективу, держави і суспільства.

З цього приводу Р. Давид зазначав: "На відміну від Заходу, народи цих країн не схильні вірити в право, як засіб забезпечення соціального порядку і справедливості. Зрозуміло, в них існує право, але воно наділене субсидіарною функцією і відіграє незначну роль. В суди тут звертаються, і право знаходить застосування лише тоді, коли вичерпані всі інші способи вирішення конфлікту і відновлення порядку. Суворо визначені рішення, які дає право, пов'язаний з ним примус - все це зустрічає виключне несхвалення, тут виходять з того, що соціальний порядок повинен охоронятися, переважно, методами переконання, технікою посередництва, самокритичними оцінками поведінки, духом поміркованості і злагоди".

До сім'ї традиційно-етичного права входять правові системи Китаю, Японії, Малайзії, Мянми (до 1989 р.- Бірма), Монголії та ін.

Китайське право

Філософські засади китайського права

Китайське право розуміння сформувалося під впливом філософських концепцій даосизму, конфуціанства і легізму - найбільш впливових течій суспільно-політичної думки Стародавнього Китаю.

Даосизм грунтується на ідеї співіснування небесної волі і природного ходу речей, природної закономірності (дао), що визначає закони неба, природи і суспільства.

Завдання людини полягає в пізнанні природного ходу речей, що пов'язано з перебуванням людини на шляху природності, яка обумовлює гармонію світу і, як наслідок, - злиття людини з природою.

Держава також повинна управлятися не законами, придуманими людиною, нехай навіть мудрими, а "природним законом", який однаковий як для небесних, так і для земних справ. Тому складні закони і заборони розглядаються не лише зайвим прикрашенням, але можуть призвести державу до краху. Тут можливий лише один шлях - безумовне слідування природному закону дао.

Конфуціанство розрізняє світ природи і світ людини, між ними істотна відмінність. Світ природи управляється вічними законами природи, однак вони не управляють безпосередньо світом людини. Світ людини повинен прагнути до гармонії зі світом природи, і для досягнення такої гармонії він повинен формувати правила гармонійної поведінки188.

Згідно з конфуціанством, суспільні відносини є частиною суспільної думки, що підкреслює вторинність регулювання суспільних відносин перед вічними законами природи. Внаслідок цього, можна говорити про перевагу норм моралі перед правовими нормами.

Згідно з конфуціанським вченням, необхідно формувати внутрішній світ людини, її мораль, які сприяють тому, щоб вона прийняла на себе зобов'язання, продиктовані її соціальним становищем і забезпечують її добру і мудру поведінку в суспільстві. Ця обставина визначає місце людини в сім'ї, колективі, суспільстві. Отже, не позитивне право, а конфуціанська мораль є основою поведінки людини в суспільстві.

Концепція легізму виходить з того, що влада повинна ґрунтуватися не стільки на доброчинності правителів, скільки на правлінні законів. Легісти вважали, що жорсткі закони є єдиним способом регулювання відносин держави і його населення.

Основна ідея зазначеної концепції полягала в рівності всіх перед законом, наслідком чого стала ідея роздачі титулів не за народженням, а за реальними заслугами, згідно з якою будь-яка проста людина мала право брати участь в управлінні державними справами. Рівність усіх перед законом передбачала регулювання всього суспільного життя з боку позитивного права (фа), яке виступає як стандарт і мірило поведінки людини.