Цивільне право України - Дзера О.В. - Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками

Законодавчо визначено принципи поділу речей на подільні та неподільні. Так, річ, яка може бути поділена без втрати її цільового призначення, має вважатися подільною (ст. 183 ЦК). Фактично фізично кожна річ може бути поділена на певні її частини, наприклад, комп'ютер, токарний верстат шляхом їх розібрання на окремі деталі. Але у такому разі вони втратять своє первісне цільове та функціональне призначення, а також істотно знеціняться.

Іншими словами, до подільних речей належать речі, які внаслідок поділу в натурі не змінюють свого призначення (наприклад продукти харчування).

До неподільних речей за ч. 2 ст. 183 ЦК мають належати такі речі, які при поділі втрачають своє цільове призначення. Подільність речей набуває особливого правового значення стосовно поділу об'єктів права спільної власності. Так, кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки зі спільного майна в натурі. Однак таке право може бути реалізоване у разі подільності спільного майна. Якщо виділити частку в натурі неможливо без втрати цільового призначення майна, учаснику, що виділяється, присуджується грошова компенсація (ст. 364 ЦК України). Подібна норма містилася в ст. 115 ЦК УРСР. Неподільність речі враховується також у разі припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (ст. 365 ЦК). Неподільність речей має враховуватися відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України при поділі спільного сумісного майна подружжя. Статтею 5 ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу" передбачалося прямо, що неподільною є акція, а якщо вона належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника. Однак у новому ЗУ "Про цінні папери і фондовий ринок" така норма, на жаль, відсутня.

Іноді мається на увазі неподільність майна не у фізичному, а в юридичному значенні. Так, неподільними з юридичної точки зору є тематичні колекції картин, столовий сервіз, певна колекція книг, марок, листівок, меблевий гарнітур. Хоч за домовленістю сторін у деяких випадках такі складні речі можуть стати подільними.

Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками

Така класифікація речей має важливе значення для цивільного обороту, адже для них може встановлюватися різний правовий режим та різні умови оборотоздатності. У новому ЦК (ст. 184) вперше на законодавчому рівні встановлені критерії розмежування речей, визначених індивідуальними або родовими ознаками. Так, річ є визначеною індивідуальними ознаками, вона має лише їй властиві ознаки, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, тобто індивідуалізують її. Тому можна стверджувати, що індивідуально визначена річ:

а) єдина у своєму роді;

б) що відрізняється від інших своїми неповторними ознаками;

в) виділена із загальної маси речей даного роду (наприклад, автомобіль виділений із партії автомобілів ідентичної моделі за допомогою заводського номерного знаку).

Індивідуально визначена річ завжди є незамінною.

Родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки речей даного роду. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом, а це означає, що вони є юридично замінними. Родові речі можуть бути у певних випадках індивідуалізованими, наприклад, картопля, вміщена в опечатаний контейнер за відповідним номером, гроші у разі фіксації реквізитів грошових купюр.

Правове значення такої класифікації полягає в тому, що існує ряд договорів, предметом яких можуть бути лише індивідуально-визначені речі (оренда, підряд); Наразі предметом договору позики можуть бути лише речі визначені родовими ознаками (ст. 1046 ЦК). Крім того, наслідки загибелі індивідуально-визначеної речі і родової різні для боржника. Так, при загибелі індивідуально-визначеної речі виконання зобов'язання в натурі є неможливим, тому боржник звільняється від обов'язку передати її кредиторові, але зобов'язаний виплатити грошову компенсацію її вартості. Загибель родової речі в ряді випадків не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду. Крім того, відповідно до ст. 602 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Отже, зарахування автоматично не допускається, якщо предметом зобов'язання є індивідуально-визначена річ. Законом встановлюються також різні умови захисту прав на індивідуально-визначені речі та речі, визначені родовими ознаками, у тому числі застосування мір відповідальності (статті 15, 388 ЦК).