Цивільне право України - Дзера О.В. - Обмежена цивільна дієздатність

Як уже зазначалося, здатність особи усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати правові наслідки їх вчинення залежить не тільки від віку особи, а й від стану її психічного здоров'я. З урахуванням наведеного у передбачених законом випадках фізичні особи можуть бути обмежені у дієздатності або визнані недієздатними на підставі статей 36 та 39 ЦК.

Обмеження у дієздатності відбувається у зв'язку з існуванням однієї із таких обставин:

1) психічним розладом особи, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

2) зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, що призводить до скрутного матеріального становища самої особи або її сім'ї, а також інших осіб, яких вона зобов'язана утримувати.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 р. роз'яснено, що у справах про визнання громадян обмежено дієздатними в порядку ч. 1 ст. 36 ЦК даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Крім того, психічний розлад як підстава обмеження особи у дієздатності згідно із статтями 145 та 239 ЦПК повинен бути підтверджений висновком судово-психіатричної експертизи. Порядок її проведення передбачений Законом України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. та наказом Міністерства охорони здоров'я "Про порядок проведення судово-психіатричної експертизи" від 8 жовтня 2001 р. № 397.

Як зазначено у науково-практичному коментарі до ст. 36 ЦК. під зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами слід розуміти надмірне чи систематичне їх вживання фізичною особою, що супроводжується непомірними грошовими витратами на їх придбання.

Факти зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо можуть бути підтверджені актами міліції і громадських організацій, а також іншими доказами, в тому числі показаннями свідків, технічними засобами (аудіо - чи відеозйомка). Для визнання фізичної особи обмежено дієздатною в порядку ч. 2 ст. 36 ЦК також необхідно довести, що особа внаслідок вчинення таких дій ставить себе чи свою сім'ю в тяжке матеріальне становище. Таким чином, інститут обмеження дієздатності має за мету захист майнових інтересів особи та її сім'ї.

Варто зазначити, що в ЦК УРСР 1963 р. вирішення розглядуваного питання було іншим. Передбачалося обмеження дієздатності п'яниці чи наркомана за умови, якщо він ставить лише свою родину у важке матеріальне становище, і, відповідно, законодавче формулювання відрізнялося лише сполучником "і", який в ЦК України замінений на сполучник "чи". Таким чином, якщо одинокий громадянин зловживав спиртними напоями і внаслідок цього пропивав своє майно, можна було ставити питання про його лікування, але підстав для обмеження його у дієздатності не було. Крім того, важке матеріальне становище сім'ї за наявності в ній працездатних осіб практично виключалося. Тому судова практика цілком правомірно виходила з того, що наявність в інших членів родини заробітку чи інших доходів саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні прохання заявника, якщо сім'я не отримує від особи, що зловживає спиртними напоями, наркотичними чи токсичними речовинами, необхідних засобів або змушена утримувати Його повністю чи частково.

Фізична особа може бути обмежена в цивільній дієздатності лише судом у порядку, передбаченому статтями 236-241 ЦПК.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом. У заяві повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Присутність фізичної особи, щодо якої розглядається справа про обмеження її у дієздатності, не є обов'язковою. Питання про її виклик вирішується в кожному конкретному випадку судом з урахуванням стану здоров'я.

На підставі зібраних у справі доказів суд виносить рішення про обмеження особи в дієздатності. Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦК особа вважається обмеженою у дієздатності з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно із ч. 1 ст. 37 та ст. 60 ЦК над особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Суд, ухвалюючи рішення про це, за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника.

Обсяг цивільної дієздатності осіб, які на підставі ст. 36 ЦК обмежені судом у дієздатності, є меншим, ніж навіть у малолітніх осіб. Згідно із ч. 2 ст. 37 ЦК вони можуть самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, які повинні відповідати ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 31 ЦК України, з урахуванням потреб особи, обмеженої у дієздатності.

Усі інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, у тому числі щодо розпорядження майном, укладаються лише за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

Правочин, що вчинений особою, обмеженою у дієздатності, без попередньої згоди чи подальшого схвалення піклувальника, за межами її цивільної дієздатності згідно із ст. 223 ЦК може бути визнаний судом недійсним за позовом піклувальника, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.

Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпорядження ними також здійснюється піклувальником. Проте за письмовим дозволом піклувальника така особа може самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи, а також розпоряджатися ними.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 ЦК України зазначені категорії суб'єктів самостійно несуть відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана ними іншій особі чи її майну, на підставах та порядку, передбаченому ст. 1185 ЦК.

Чинним цивільним законодавством передбачено можливість поновлення цивільної дієздатності фізичної особи за умови, що обставини, що були підставою для її обмеження, припинили своє існування. Так, згідно із ст. 38 ЦК цивільна дієздатність фізичної особи може бути поновлена у двох випадках:

а) у разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. В даному випадку обов'язковим є проведення судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою суду. Особу може бути поновлено в дієздатності лише за наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення стану її здоров'я або видужання;

б) якщо є дані про припинення зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо.

Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та її поновлення здійснюється в судовому провадженні. Порядок провадження у цих справах визначається ЦПК. Коло осіб, що мають право порушувати в суді справи про скасування цього обмеження, визначений ч. З ст. 241 ЦК, до яких віднесено саму фізичну особу, її піклувальника, членів сім'ї або органи опіки та піклування.

Про поновлення цивільної дієздатності суд виносить рішення, яке є підставою для припинення існування піклування та повноважень піклувальника на підставі ч. З ст. 38 ЦК. З моменту набрання чинності рішенням суду цивільна дієздатність особи поновлюється в повному обсязі.

Визнання фізичної особи недієздатною
Глава 13. Фізична особа-підприємець
1. Правові підстави здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи
Порядок державної реєстрації фізичної особи як підприємця
2. Правовий статус фізичної особи-підприємця
3. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця
4. Припинення діяльності фізичної особи як підприємця
Глава 14. Визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою
1. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
2. Оголошення фізичної особи померлою
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru