Цивільне право України - Дзера О.В. - 1. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

1. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Тривала відсутність фізичної особи в місці її проживання може мати ряд негативних наслідків як для третіх осіб, так і для майна самої фізичної особи. Саме для запобігання таким наслідкам ЦК України надано можливість зацікавленим особам в установленому порядку визнати фізичну особу безвісно відсутньою.

Для визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинні бути наявними певні умови. Серед основних умов - відсутність протягом одного року в місці постійного проживання фізичної особи. Другою умовою є відсутність відомостей в місці такого проживання про фізичну особу протягом року. Третя умова - неможливість установлення місця перебування фізичної особи.

Слід зазначити, що визнання фізичної особи безвісно відсутньою можливе лише в судовому порядку, але необхідно зауважити, що при такому визнанні виникає цілий ряд правових наслідків, водночас така фізична особа, якщо вона жива, не позбавляється правоздатності чи дієздатності. Таке рішення суду може бути скасоване у разі появи фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, або коли з'ясовано місце перебування такої фізичної особи.

Обчислення строків відсутності громадянина чи відомостей про нього здійснюється за загальними правилами ЦК України, що передбачені в статтях 253 та 254. Обчислення річного строку починається з:

1) дня отримання останніх відомостей про фізичну особу;

2) у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані такі відомості;

3) у разі неможливості встановити місяць одержання останніх відомостей про місце перебування початком безвісної відсутності вважається перше січня наступного року, що йде за тим, у якому були отримані такі відомості.

Під останніми відомостями про фізичну особу, яка визнана безвісно відсутньою, слід розуміти відомості, які надала сама про себе така особа, відомості, отримані від інших осіб.

Для визнання фізичної особи безвісно відсутньою зацікавлена особа повинна звернутись до суду за місцем свого проживання або за останнім відомим місцем проживання фізичної особи, яка безвісно відсутня, або ж за місцем знаходження майна такої особи. У своїй заяві зацікавлена особа повинна обов'язково визначити мету, для якої необхідно визнання фізичної особи безвісно відсутньою, та дату отримання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи.

При поданні заяви зацікавленою особою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою суд одночасно здійснює заходи щодо встановлення опіки над майном такої особи, якщо опіка не була встановлена до цього.

У випадку прийняття рішення судом про визнання фізичної особи безвісно відсутньою на підставі такого рішення нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. Слід зазначити, що опіка над майном фізичної особи, що визнається безвісно відсутньою, може бути встановлена нотаріусом за заявою зацікавленої особи і до ухвалення рішення судом. За рахунок майна такої фізичної особи може бути здійснено ряд правових дій. Так, передусім видається утримання особам, яких безвісно відсутній зобов'язаний утримувати, також можуть бути погашені певні зобов'язання перед кредиторами. Відповідно до ч. З ст. 44 ЦК опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.

Слід зауважити, що в разі визнання фізичної особи безвісно відсутньою відповідно до ст. 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ряд осіб має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника. До таких осіб належать, перш за все, непрацездатні члени сім'ї безвісті відсутнього, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

При цьому непрацездатними членами сім'ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

в) один з батьків або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Опіка над майном припиняється у двох передбачених законом випадках:

1) скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою;

2) у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим. Опіка над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, спрямована

на збереження майна такої особи та здійснення необхідних платежів за рахунок майна на користь третіх осіб - кредиторів.

До одного із правових наслідків визнання фізичної особи безвісно відсутньою належить можливість надана другому з подружжя, подати заяву про розірвання шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану.

Цивільний кодекс також передбачає випадки, коли припиняються зобов'язання у разі визнання особи безвісно відсутньою. Так, відповідно до ст. 248 ЦК представництво за довіреністю припиняється, крім інших підстав, у разі визнання особи, яка видала довіреність, безвісно відсутньою. Також відповідно до ст, 1008 ЦК договір доручення припиняється на загальних підставах договору, а також у випадку визнання довірителя або повіреного безвісно відсутнім.

У випадку, коли фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Тобто ЦК України визначає дві підстави для скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою:

1) поява в місці постійного проживання;

2) одержання відомостей про. місце її перебування.

Відповідно до ст. 250 ЦПК у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Заява може бути подана особою, яку було визнано безвісно відсутньою або іншою заінтересованою особою.

Скасування рішення сулу про визнання фізичної особи безвісно відсутньою є підставою для припинення опіки над майном такої особи. Крім того, скасування такого рішення є підставою для припинення виплат пенсій, які отримували особи, які мають відповідні правові підставі у разі втрати годувальника. Відповідно до ст. 118 СК якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.