Цивільне право України - Дзера О.В. - 2. Оголошення фізичної особи померлою

Крім визнання фізичної особи безвісно відсутньою, законодавство передбачає правові підставі для оголошення фізичної особи померлою. Такий інститут передбачений нормами ЦК України, оскільки інколи довготривала відсутність особи дає підстави припускати, що такої особи вже немає в живих.

Відповідно до норм цивільного законодавства фізична особа може бути оголошена померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю, або дають підстави припускати її загибель від нещасного випадку, - протягом шести місяців. При цьому під відсутністю відомостей слід розуміти як прояви самої фізичної особи, так і виписки з готелів або інших місць можливого перебування такої особи, а також показання осіб, які бачили громадянина в тому чи іншому місці.

До обставин, що загрожували смертю фізичній особи, що відповідно скорочують строк, протягом якого вона може бути оголошена померлою, слід віднести землетруси, різного роду стихійні лиха. До обставин, що дають підстави припускати загибель фізичної особи від нещасного випадку, відносять різного роду катастрофи, пожежі, вибухи, терористичні акти та інше. Так, наприклад, якщо фізична особа здійснювала авіапереліт у літаку, який зазнав аварії, і така особа не була знайдена живою, а також тіло її не було знайдено серед загиблих, то така особа може бути оголошена померлою протягом шести місяців на підставах, що дають можливість припускати її загибель від нещасного випадку.

Крім того, фізична особа, яка зникла безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Даний строк встановлений з тієї причини, що воєнні дії забирають життя багатьох людей, а крім того, під час таких дій існують певні перепони щодо встановлення місця знаходження фізичної особи. Саме з огляду на це законодавство встановлює строк для оголошення фізичної особи померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Законодавство виділяє ряд підстав, за наявності яких громадянин може бути оголошений померлим. До таких підстав належать:

- відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про нього, а в деяких випадках, визначених законодавством, - протягом шести місяців;

- неотримання відомостей про місце перебування фізичної особи протягом визначеного законодавством часу;

- неможливість встановити, чи є живою фізична особа.

Для оголошення фізичної особи померлою потрібна наявність ряду умов, зокрема:

1) відсутність громадянина в місці його проживання;

2) довготривала відсутність відомостей про місце перебування такої фізичної особи;

3) звернення зацікавлених осіб до суду;

4) рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Слід зазначити, що оголошення громадянина померлим базується на презумпції смертності (тобто на припущенні, що громадянин, який відсутній, - мертвий)1.

Цивільний кодекс України встановлює три строки для оголошення фізичної особи померлою:

1) загальним є строк у три роки;

2) за певних обставин законодавство встановлює строк у шість місяців;

3) а також строк у два роки у випадку, коли фізична особа зникла у зв'язку із воєнними діями.

У Російській Федерації строки передбачені такі самі, окрім загального строку, в сусідній державі він становить п'ять років.

При оголошенні фізичної особи померлою обчислення строків здійснюється за правилами, які встановленні для строків визнання фізичної особи відсутньою. Так, якщо неможливо встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи, початком перебігу строку для оголошення особи померлою вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Як уже зазначалось, фізична особа може бути оголошена померлою лише в судовому порядку. Такі справи розглядаються судами в порядку окремого провадження. Так само, як і при визнанні фізичної особи безвісно відсутньою, заява про оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. В такій заяві повинно бути обов'язково зазначено мету, задля якої необхідно оголосити фізичну особу померлою, а також послатися на обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому фізична особа, яка зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим орган РАЦСУ видає свідоцтво про смерть. Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, зокрема відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження. Необхідно зауважити, що оголошення фізичної особи померлою не означає, що ця особа позбавляється правоздатності та дієздатності, якщо вона фактично жива. Однак цивільне законодавство позбавляє спадкоємців такої особи відчужувати її майно протягом п'яти років. Така заборона вноситься до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Заборона встановлюється з метою забезпечення інтересів і збереження майна фізичної особи, яка оголошена померлою, у випадку якщо вона насправді жива і з'явиться у місці свого проживання, або ж буде отримано відомості про таку особу.

При цьому слід зауважити, що для оголошення фізичної особи померлою законодавство не вимагає попереднього визнання її безвісти відсутньою. В той же час слід звернути увагу на те, що в порядку окремого провадження також передбачено розгляд справ про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Такий вид справ слід відрізняти від оголошення фізичної особи померлою. Основною відмінністю цих двох видів справ є те, що оголошення громадянина померлим базується на презумпції його можливої смерті і відсутності яких-небудь доказів щодо цього, а встановлення факту смерті - на доказах його смерті. Крім того, при оголошенні громадянина померлим днем його смерті вважається день набуття чинності рішенням суду, а в деяких випадках - день його ймовірної загибелі. При встановленні факту смерті днем смерті вважається день фактичного її настання1. Так, якщо буде встановлено, що особа, яка зникла, була пасажиром судна, що затонуло, але при цьому її не було знайдено ні серед загиблих, ні серед тих, хто вижив, то ЇЇ слід оголошувати померлою. Але якщо за таких самих обставин є свідки загибелі особи, тоді слід встановлювати факт смерті.