Цивільне право України - Дзера О.В. - 4. Управління TOB

За загальним правилом управління товариством здійснюють його органи. Органи юридичної особи є структурною частиною товариства, яка поіменована в її статуті, що відповідно до наявних у неї повноважень формує та виражає волю юридичної особи та керує її діяльністю. Повноваження органів юридичної особи закріплюються в законі, статуті та інших актах.

Орган юридичної особи необхідно чітко відмежовувати від її представника, яким останній не є. Так, представник є суб'єктом цивільних правовідносин, а орган юридичної особи може тільки формувати волю суб'єкта цивільних правовідносин і тільки в певних випадках формувати і виражати волю на участь у правовідносинах. Крім того, навіть у тих випадках, коли орган юридичної особи вправі формувати та виражати волю юридичної особи, він діє у правовідносинах як юридична особа, а не як самостійний суб'єкт.

Отже, управління господарським товариством здійснюють безпосередньо органи TOB через прийняття відповідних колегіальних рішень (наприклад, загальні збори) або через своїх посадових осіб (наприклад, виконавчий орган).

Можна виділити такі органи управління TOB: І) загальні збори учасників; 2) голова TOB; 3) виконавчий орган TOB; 4) контролюючий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю. Загальні збори відносяться до волеформуючих органів юридичної особи, тобто вони самостійно не можуть діяти від імені товариства.

Загальні збори складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Загальні збори учасників товариства, як уже зазначалось, є вищим органом управління товариства. Статус вищого органу управління товариства визначається тим, що вони вправі приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства, в тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства, а їх рішення обов'язкові для інших органів товариства. Крім того, від рішення загальних зборів акціонерів залежить наявність чи відсутність у товаристві того чи іншого органу, характер компетенції органів та порядок здійснення ними своїх повноважень.

Підкреслюючи значущість загальних зборів акціонерів TOB, законодавець визначає виключну компетенцію цього органу товариства, тобто формує перелік питань, вирішувати які вправі тільки загальні збори. При цьому статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів акціонерів можуть бути віднесені і інші питання.

До виключної компетенції загальних зборів законом віднесено: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів (до виключної компетенції віднесено опосередковано, оскільки законом прямо передбачено процедуру прийняття рішення щодо цього питання виключно загальними зборами учасників); 8) виключення учасника із товариства; 9) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; 10) статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Прийняття рішення з цих питань будь-яким іншим органом TOB може мати своїм наслідком визнання їх недійсними у судовому порядку за позовом зацікавленої особи.

Крім того, до компетенції загальних зборів віднесено: 1) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; 2) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; 3) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; 4) визначення умов оплати праці посадових осіб TOB, його дочірніх підприємств, філій та представництв; 5) затвердження договорів (правочинів), укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства; 6) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи учасників для представлення інтересів учасників, у випадках, передбачених законом. На відміну від питань, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників, вирішення цих питань може бути передано на вирішення іншого органу товариства.

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Чинне законодавство України доволі докладно регламентує порядок скликання та проведення загальних зборів учасників TOB.

Загальні збори учасників скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Позачергові загальні збори скликаються:

1) головою товариства у таких випадках: а) з підстав, визначених у статуті TOB; б) у разі неплатоспроможності товариства; в) у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного (складеного) капіталу; г) на вимогу виконавчого органу TOB; д) на вимогу учасників, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів у товаристві;

2) учасниками TOB, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Проте у певних випадках законодавець вимагає прийняття рішення більшою кількістю голосів. Так, 50% голосів від загальної кількості голосів у товаристві приймається рішення про встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника з товариства, а 3/4 голосів приймаються рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства, якщо інше не встановлено законом. При цьому ст. 98 ЦК України не визначає, чи йдеться про 3/4 голосів від загальної кількості голосів у товаристві, чи про 3/4 голосів присутніх на загальних зборах учасників.

Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

Варто зазначити, що рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку із цим варто погодитися з судовою практикою1 у тому, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: 1) порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; 2) учасник товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах. Права учасника товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо; 3) рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси позивача. Право на оскарження рішення загальних зборів учасників надається учасникам товариства в силу прямого припису ЦК України.

До безумовних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів у силу прямої вказівки закону належать: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення. Цей висновок стосується і випадку неможливості визначення кворуму на загальних зборах; 2) прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедуру надання учасникам відповідної інформації; 3) прийняття рішення з питання, не включеного до порядку денного (виняток становлять питання, які включені до порядку денного одноголосним рішенням учасників загальних зборів TOB). З цих самих підстав повинні визнаватися недійсними рішення загальних зборів, розглянутих у питаннях "Різне", "Організаційні питання" тощо.

Потрібно також мати на увазі, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів, який є його формою.

Голова товариства. Правовий статус такого органу TOB, як голова товариства, детально не визначений.

Голова товариства обирається загальними зборами учасників товариства.

Відповідно до чинного законодавства України голова товариства не є посадовою особою органу управління товариства, але при цьому він наділений правом скликання загальних зборів учасників і головує на їх засіданні.

Відтак, повноваження голови товариства зазвичай більш детально визначаються статутами TOB. На практиці голова товариства виступає аналогом наглядової ради в акціонерних товариствах і йому, як правило, делегуються контрольні функції загальних зборів учасників для представництва їх інтересів між проведеннями загальних зборів.

Виконавчий орган TOB. Відповідно до системного тлумачення положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства" виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до компетенції загальних зборів або іншого органу товариства.

Під керівництвом поточною діяльністю товариства необхідно розуміти організацію внутрішньої та зовнішньої діяльності товариства, яка пов'язана із забезпеченням функціонування товариства, дотриманням товариством обов'язкових вимог законодавства щодо податкової, статистичної та іншої звітності, сплатою обов'язкових платежів тощо.

Внаслідок участі в управлінській діяльності товариства виконавчий орган TOB реалізує її право- та дієздатність.

Такий висновок грунтується на тому, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Водночас виконавчий орган діє без довіреності від імені товариства в межах, встановлених статутом товариства і законом, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, вчиняє правочини від імені товариства.

Отже, виконавчий орган TOB реалізує цивільну дієздатність TOB як юридичної особи шляхом здійснення повноважень з управління поточною діяльністю TOB.

Слід звернути увагу на те, що ні ЦК України, ні Закон України "Про господарські товариства" прямо не встановлюють, хто (юридична чи фізична особа) може бути членом виконавчого органу товариства.

Статтею 65 ГК України передбачено, що керівник підприємства призначається (обирається) та звільняється з посади. Опосередковано це свідчить на користь того, що керівником підприємства може бути тільки фізична особа.

Відповідно до ст. 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі, серед іншого, містяться відомості про прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Отже, положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" технічно унеможливлюють внесення до Єдиного державного реєстру відомості про юридичних осіб як посадових осіб товариства.

У TOB створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Особливістю колегіального органу управління є те, що рішення про вчинення правочину таким TOB повинно прийматися не головою колегіального виконавчого органу, а самим колегіальним виконавчим органом. У цьому разі голова колегіального виконавчого органу здійснює волевиявлення юридичної особи, що сформована колегіальним органом TOB. Порядок скликання та прийняття рішень колегіальним виконавчим органом визначаються у статуті TOB.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених чинним законодавством та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

У зв'язку із викладеним під виконавчим органом товариства необхідно розуміти фізичну особу (одноособовий виконавчий орган) чи групу фізичних осіб (колегіальний виконавчий орган), що здійснює(-ють) поточне керівництво діяльністю товариства та в межах, визначених законом, статутом чи іншими локальними актами товариства, реалізує(-ють) цивільну дієздатність товариства.

Слід зазначити, що чинне законодавство не обмежує строк, на який може обиратися виконавчий орган TOB, а отже, це питання підлягає вирішенню або у статуті TOB, або у рішенні загальних зборів TOB про обрання виконавчого органу товариства.

Спеціальним законодавством України можуть встановлюватися вимоги до віку, освіти, досвіду роботи посадових осіб TOB.

Контроль за діяльністю виконавчого органу TOB. Для контролю за діяльністю виконавчого органу TOB загальні збори можуть сформувати контрольний орган у вигляді ревізійної комісії та/або залучити професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством або його учасниками. Договір з професійним аудитором підписує голова виконавчого органу TOB або інша особа в порядку, передбаченому статутом та законом.

Повноваження контрольного органу встановлюються загальними зборами учасників. Ревізійна комісія, аудитор доповідають про результати проведених ними перевірок загальним зборам та, якщо це передбачено статутом TOB, - голові товариства. Члени виконавчого органу, голова Товариства не можуть бути членами ревізійної комісії.

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються також органами державної податкової служби, іншими органами державної влади у межах визначених законом повноважень.

Без висновку контрольного органу загальні збори не мають право затверджувати річні звіти та баланси. Публічна звітність товариства про результати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом.

Припинення діяльності TOB. Припинення діяльності товариства відбувається відповідно до вимог чинного законодавства шляхом його ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) за рішенням загальних зборів учасників, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - за рішенням суду.

Товариство ліквідується: а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні; б) за рішенням вищого органу товариства; в) на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; г) на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; д) з інших підстав, передбачених установчими документами.

Ліквідація товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною Його загальними зборами учасників, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду. Склад ліквідаційної комісії підлягає погодженню з органом, який здійснює державну реєстрацію.

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

З огляду на те, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію товариства і призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами товариства, цивільна дієздатність юридичної особи в процедурі ліквідації реалізується її ліквідаційною комісією як органом товариства, наділеним спеціальним статусом. Правовий статус ліквідаційної комісії зумовлений правовою природою і метою ліквідації як способу припинення підприємницької діяльності товариства без правонаступництва.

Рішення про ліквідацію товариства, прийняте уповноваженим органом товариства, спрямоване на припинення його діяльності. Правова природа процедури ліквідації полягає в оформленні факту припинення підприємницької діяльності та має на меті реалізацію прав і обов'язків юридичної особи, набутих у період її діяльності до прийняття рішення про ліквідацію, виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими цільовими фондами зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, виконання обов'язків перед працівниками, захист інтересів кредиторів шляхом почергового задоволення їх вимог, розподіл майна, що залишилося, між учасниками юридичної особи, тобто припинення всіх правовідносин.

У випадку, якщо статут ТОВ не містить норм про особливості проведення ліквідації товариства, повноваження ліквідаційної комісії визначаються нормами чинного законодавства.

Викладене дозволяє дійти висновку про те, що з моменту прийняття рішення про товариства та призначення ліквідаційної комісії його дієздатність обмежується колом повноважень ліквідаційної комісії і тими діями, які необхідно вчинити відповідно до вимог законодавства для оформлення припинення юридичної особи. Всі правочини і діяльність товариства з моменту прийняття рішення про ліквідацію повинні оцінюватися з точки зору цілей ліквідаційної процедури і повноважень ліквідаційної комісії'.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. При реорганізації товариства всі права і обов'язки товариства переходять до його правонаступників у порядку, передбаченому чинним законодавством.