Цивільне право України - Дзера О.В. - 1. Законодавство про акціонерні товариства, їх правові ознаки та порядок створення

1. Законодавство про акціонерні товариства, їх правові ознаки та порядок створення

Сучасні акціонерні товариства з'явилися в Україні наприкінці XX ст. після проголошення незалежності та прийняття у 1991 р. законів "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу" та інших.

На сучасному етапі правовий статус акціонерних товариств, порядок їх створення та припинення діяльності, права та обов'язки акціонерів визначаються ЦК України, Законом України "Про акціонерні товариства"1, який набрав чинності 30 квітня 2009 р., а також Законом України "Про господарські товариства"2 (з 30 квітня 2011 р. статті 1-49 цього закону втрачають чинність у частині, що регулює діяльність акціонерних товариств).

Особливості правового статусу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються Законами України "Про банки і банківську діяльність"3, "Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди"4, "Про страхування"5 та іншими.

Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію, зокрема, Законами України "Про Державну програму приватизації"6, "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі"7, "Про приватизацію державного майна"8 та іншими.

Особливості управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, визначаються Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Особливості правового статусу державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником яких є держава в особі уповноважених державних органів, визначаються спеціальним законом.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство - це єдине господарське товариство, яке має право розмішувати такі цінні папери, як акції.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів, а акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій. Так само, до акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонерні товариства поділяються на публічні та приватні.

Характерними ознаками публічного акціонерного товариства є:

1. Можливість здійснення публічного або приватного розміщення акцій. Публічне товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій. Публічне розміщення - це відчуження цінних паперів на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про їх продаж, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб. Приватне розміщення - це розміщення цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції заздалегідь визначеному колу осіб.

2. Обов'язковість лістингу акцій. Публічне товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Лістинг - це сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру фондової біржі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах біржі.

3. Біржовий обіг акцій. Акції, емітовані публічним товариством, можуть купуватися-продаватися лише на тій фондовій біржі, де товариство пройшло процедуру лістингу.

4. Особливий порядок формування наглядової ради. При обранні наглядової ради публічного товариства застосовується процедура кумулятивного голосування. Кумулятивне голосування - це голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

5. Обов'язковість аудиту. Річна фінансова звітність публічного товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором (аудиторською фірмою).

6. Додаткові вимоги щодо розкриття інформації. Публічне товариство зобов'язане мати власний веб-сайт, на якому розмішується інформація, що підлягає оприлюдненню, а також зобов'язане повідомляти фондову біржу про скликання загальних зборів акціонерів, про внесення змін до порядку денного загальних зборів, про прийняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів або про виділ чи припинення товариства.

Характерними ознаками приватного акціонерного товариства є:

1. Обмеження максимальної кількості акціонерів. Максимальна кількість акціонерів приватного акціонерного товариства становить 100 осіб.

2. Можливість здійснення виключно приватного розміщення акцій. Приватне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій, а у разі прийняття загальними зборами акціонерів рішення про здійснення публічного розміщення, товариство вносить зміни до статуту і змінює тип з приватного на публічне.

3. Переважне право на придбання акцій, що продаються акціонерами. Статутом товариства може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій, які пропонуються їх власником до продажу третій особі.

4. Особливий порядок формування наглядової ради. Наглядова рада приватного товариства обирається шляхом кумулятивного голосування або за принципом пропорційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам акцій з правом голосу.

5. Особливий порядок прийняття рішень загальними зборами. Статутом приватного товариства можуть бути передбачені додаткові питання, з яких рішення загальних зборів акціонерів приймаються не 50% від присутніх на зборах акціонерів, а більшою кількістю голосів.

6. Право голосу власників привілейованих акцій. Статутом приватного товариства можуть бути передбачені додаткові питання, з яких власник привілейованих акцій має право голосу на загальних зборах.

До прийняття Закону "Про акціонерні товариства", який запровадив поділ акціонерних товариств на публічні та приватні, Законом України "Про господарські товариства" та ГК України передбачався поділ акціонерних товариств на відкриті та закриті. Різниця між відкритими та закритими акціонерними товариствами полягає у тому, що: 1) акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на біржах, а акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом передплати, купуватися та продаватися на біржі; 2) акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами (ст. 81 ГК, яка встановлювала переважне право акціонерів закритих товариств, втратила чинність з моменту набрання чинності Законом "Про акціонерні товариства").

Статті 1-49 Закону "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств, у тому числі норми, які передбачають поділ акціонерних товариств на відкриті та закриті, втрачають чинність через два роки після набрання чинності Законом "Про акціонерні товариства", тобто з 30 квітня 2011 р. До цього часу всі відкриті та закриті акціонерні товариства, які були створені відповідно до Закону "Про господарські товариства", зобов'язані привести свої статути у відповідність до Закону "Про акціонерні товариства".

Акції - це пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента. Акція, як юридична категорія, має подвійну сутність: вона посвідчує корпоративні права акціонера щодо товариства і є документом (паперовим або електронним залежно від форми випуску) з обов'язковими для даного виду цінних паперів реквізитами.

Акції можуть бути лише іменними (розміщення акцій на пред'явника було дозволено в Україні Законом "Про господарські товариства" до прийняття Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р.).

Залежно від обсягу прав, які посвідчує акція, розрізняють два типи акцій: прості та привілейовані. Привілейовані акції дають їх власникові переважне право на одержання дивідендів та на пріоритетну участь у розподілі майна товариства у разі його ліквідації (статутом товариства може бути передбачено розміщення як одного, так і кількох класів привілейованих акцій, які налають їх власникам різні права). Правовий режим привілейованих акцій, а також права їх власників визначаються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Максимально допустима частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу товариства становить 25%. До 1 січня 2004 р. (до набуття чинності ЦК України) максимальний розмір привілейованих акцій становив 10% статутного фонду відповідно до ст. 4 Закону "Про цінні папери та фондову біржу" (цей закон втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Прості акції товариства не можуть бути конвертовані у привілейовані акції або в інші цінні папери товариства.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства (товариств), державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств.

Як правило, акціонерне товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом. Проте, окремі види акціонерних товариств відповідно до закону можуть бути створені лише на визначений строк, наприклад, відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)" інститути спільного інвестування закритого типу можуть бути лише строковими.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає у акціонерного товариства від моменту його створення, тобто з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку. За всіма зобов'язаннями, які виникли до дати державної реєстрації акціонерного товариства і пов'язані з його заснуванням, несуть солідарну відповідальність засновники товариства. Після державної реєстрації акціонерного товариства загальні збори акціонерів, які мають бути проведені протягом шести місяців після цієї дати, можуть прийняти рішення про схвалення зобов'язань засновників, пов'язаних із заснуванням акціонерного товариства. У такому разі відповідальність за цими зобов'язаннями нестиме акціонерне товариство, а інформація про такі зобов'язання має бути зазначена у статуті товариства.

Кожне акціонерне товариство (публічне або приватне) засновується виключно шляхом приватного розміщення акцій серед його засновників. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися тільки після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні та фізичні особи, держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

Юридичні особи, які беруть участь у заснуванні акціонерного товариства, зберігають статус юридичної особи. Фізичні особи можуть брати участь у заснуванні акціонерного товариства незалежно від наявності у них статусу суб'єкта підприємництва, на відміну від учасників повного товариства та повних учасників командитного товариства, від яких закон вимагає наявності такого статусу.

Мінімальна кількість засновників акціонерного товариства не встановлена, тобто товариство може бути засновано однією, двома або більшою кількістю осіб. Проте, акціонерне товариство не може бути засновано однією особою, якщо єдиний засновник - це підприємницьке товариство (повне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство), учасником якого є одна особа. Акціонерне товариство також не може бути засновано кількома юридичними особами, єдиним учасником яких є одна й та сама особа.

Фізична або юридична особа, держава або територіальна громада можуть бути засновниками необмеженої кількості акціонерних товариств.

Законом можуть встановлюватися обмеження щодо права участі в акціонерних товариствах, наприклад, для державних підприємств, а також установлюються вимоги щодо складу засновників акціонерних товариств, які здійснюють певні види діяльності (наприклад, банки, інститути спільного інвестування, страхові компанії, фондові біржі тощо).

Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:

1. Прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про приватне розміщення акцій;

2. Подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до ДКЦПФР;

3. Реєстрація ДКЦПФР випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4. Присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5. Укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6. Приватне розміщення акцій серед засновників товариства;

7. Оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

8. Проведення установчих зборів товариства, на яких мають бути затверджені результати приватного розміщення акцій серед засновників, затверджений статут товариства, а також прийняті інші рішення, передбачені законом;

9. Реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10. Подання ДКЦПФР звіту про результати приватного розміщення акцій;

11. Реєстрація ДКЦПФР звіту про результати приватного розміщення акцій;

12. Отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13. Видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції, протягом 10 робочих днів з дати отримання товариством свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій.

Установчі збори акціонерного товариства проводяться протягом трьох місяців з дати повної оплати засновниками своїх акцій. На установчих зборах вирішуються питання про:

1. Заснування товариства;

2. Затвердження статуту товариства;

3. Затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства;

4. Утворення органів товариства;

5. Уповноваження представника (представників) на здійснення подальшої діяльності щодо утворення товариства;

6. Обрання членів наглядової ради, голови колегіального виконавчого органу товариства (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу товариства), членів ревізійної комісії (ревізора);

7. Затвердження результатів розміщення акцій;

8. Вчинення інших дій, необхідних для створення товариства.

Рішення з таких питань, як заснування товариства, затвердження статуту та затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками, приймаються засновниками одноголосно. Усі інші питання вирішуються простою більшістю голосів засновників, якщо інше не передбачено засновницьким договором. При цьому кількість голосів засновника на установчих зборах визначається як кількість акцій, які він придбає.

Якщо акціонерне товариство засновується однією особою, установчі збори не проводяться, а зазначені вище рішення приймаються цим засновником одноосібно і оформлюються рішенням про заснування. Якщо єдиним засновником є фізична особа, її підпис на рішенні про заснування підлягає нотаріальному засвідченню. Установчим документом акціонерного товариства є статут. Статут затверджується на установчих зборах товариства одноголосним рішенням його засновників. Якщо акціонерне товариство засновується однією особою, питання про затвердження статуту вирішується цією особою одноосібно.

У разі якщо на установчих зборах не прийнято одноголосного рішення про затвердження статуту, вважається, що засновники відмовляються від створення цього товариства, а зроблені засновниками внески до статутного капіталу підлягають поверненню протягом 20 робочих днів після проведення установчих зборів.

До 1 січня 2004 р. (до набрання чинності ЦК України) до складу установчих документів акціонерного товариства відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" входили статут та установчий договір. За чинним законодавством статут є єдиним установчим документом акціонерного товариства, а засновницький договір не є установчим документом. Засновницький договір, який може укладатися між засновниками, визначає порядок провадження ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним із засновників, номінальну вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форму оплати вартості акцій, строк дії договору. Засновницький договір діє до дати реєстрації звіту про результати приватного розміщення акцій.

Протягом діяльності акціонерного товариства до його статуту можуть бути вноситися зміни та доповнення, в тому числі шляхом викладення статуту у новій редакції.

Зміни до статуту можуть бути внесені за рішенням загальних зборів акціонерів, ухваленим більше як 3/4 голосів акціонерів від їх загальної кількості. Зміни до статуту підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Зміни до статуту набирають чинності для третіх осіб від дня їх державної реєстрації, а у випадках, установлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію.

Примусове внесення змін до статуту, наприклад, за рішенням суду, не допускається, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів. Разом із тим, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України "Про акціонерні товариства" акціонер товариства, статут якого не приведено у відповідність до норм цього Закону у дворічний строк з дня набрання ним чинності, має право після закінчення цього строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту у відповідність до цього Закону.

Статут акціонерного товариства обов'язково повинен містити відомості про:

1) Повне найменування товариства українською мовою, у тому числі назву організаційно-правової форми - "акціонерне товариство", а також скорочене найменування товариства українською мовою (крім того, товариство може мати повне та скорочене найменування іноземною мовою);

2) тип товариства (публічне чи приватне);

3) розмір статутного капіталу;

4) розмір резервного капіталу;

5) відомості про розмішені товариством акції:

o номінальна вартість акції;

o загальна кількість акцій;

o кількість кожного типу розміщених акцій, в тому числі кожного класу привілейованих акцій;

o наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій;

6) зобов'язання, пов'язані із заснуванням товариства, відповідальність за які несе товариство відповідно до рішення загальних зборів акціонерів;

7) порядок вступу до товариства та виходу з нього;

8) права акціонерів;

9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

10) порядок скликання та проведення загальних зборів, у тому числі спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів та спосіб доведення до відома акціонерів підсумків голосування;

11) компетенція загальних зборів;

12) відомості про органи товариства:

o склад органу, порядок його утворення, обрання та відкликання членів органу;

o компетенція та порядок прийняття рішень;

o порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;

o спосіб обрання членів наглядової ради (для приватного акціонерного товариства);

13) порядок внесення змін до статуту;

14) порядок припинення товариства;

15) якщо товариство розміщує привілейовані акції, у статуті обов'язково зазначаються такі відомості:

o кількість кожного класу привілейованих акцій;

o права акціонерів-власників привілейованих акцій кожного класу;

o умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції чи у привілейовані акції іншого класу.

Відповідно до статей 4, 37 Закону України "Про господарські товариства" у статуті акціонерного товариства також обов'язково повинні міститися відомості про:

16) предмет та цілі діяльності товариства;

17) склад засновників та учасників;

18) порядок утворення статутного капіталу;

19) порядок розподілу прибутків та збитків;

20) строк та порядок виплати дивідендів.

Відсутність у статуті обов'язкових відомостей є підставою для відмови у державній реєстрації акціонерного товариства.

У статуті приватного товариства можуть міститися відомості про наявність у акціонерів та товариства переважного права на придбання акцій цього товариства, які пропонуються до продажу третій особі, та особливості порядку реалізації цього права, а також може бути встановлено перелік питань, з яких рішення загальних зборів приймаються більшою кількістю голосів, ніж передбачено законом.

Статут акціонерного товариства може містити інші положення, що не суперечать законодавству. Закон "Про акціонерні товариства" передбачає можливість закріплення у статуті, зокрема, таких положень:

1. Щодо акцій та акціонерів:

o випадки, у яких акціонери, які не повністю оплатили акції, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій;

o створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями;

o обмеження щодо форм оплати цінних паперів;

o можливість укладення договору між акціонерами;

2. Щодо загальних зборів:

o спеціальний порядок підрахунку голосів за привілейованими акціями;

o орган або особа, що може вносити зміни до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах товариства;

o порядок надання акціонерам документів, з якими вони можуть ознайомитися під час підготовки до загальних зборів (для акціонерних товариств з кількістю акціонерів-власників простих акцій понад 100 осіб);

o особа, яка головує на загальних зборах товариства;

o випадки скликання позачергових загальних зборів товариства;

o прийняття рішення загальних зборів товариства шляхом опитування (для акціонерних товариств з кількістю акціонерів не більше 25 осіб);

3. Щодо інших органів товариства:

o утворення іншого органу, крім наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії (ревізора);

o порядок обрання голови наглядової ради;

o порядок прийняття наглядовою радою рішення шляхом проведення заочного голосування (опитування);

o кількість членів наглядової ради, необхідна для визнання її засідань правомочними, та кількість голосів членів наглядової ради, необхідна для прийняття рішень;

o право вирішального голосу голови наглядової ради;

o додаткові підстави для припинення повноважень члена наглядової ради;

o право члена колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності;

o право інших осіб, крім визначених законом, бути присутніми на засіданні колегіального виконавчого органу та отримувати протокол засідання колегіального виконавчого органу для ознайомлення.

Акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються акціонером до продажу третій особі. Переважне право у акціонерів може виникати тільки у разі, коли інший акціонер має намір продати свої акції третій особі, та у разі звернення стягнення на акції у зв'язку з їх заставою. Переважне право не може виникати у разі, коли акції товариства переходять від акціонера до третьої особи у порядку спадкування або правонаступництва.

У разі якщо статутом передбачено переважне право акціонерів, воно реалізується у порядку, встановленому законом.

Акціонери приватного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, на яких акції запропоновані третій особі. Акціонери мають переважне право на придбання акцій пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Статутом товариства може бути передбачено, що у разі, якщо акціонери не використали своє переважне право на придбання акцій, таким правом наділяється саме акціонерне товариство.

Акціонер, який має намір продати свої акції третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це товариство із зазначенням ціни та інших умов продажу, а також повідомити решту акціонерів через товариство, яке зобов'язане за рахунок акціонера-продавця направити всім іншим акціонерам товариства копії повідомлення.

Переважне право акціонерів діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення від акціонера-продавця, якщо менший строк не встановлено статутом. Переважне право товариства діє протягом 10 днів після закінчення строку дії переважного права акціонерів, якщо менший строк не встановлено статутом. У будь-якому разі строк дії переважного права акціонерів та товариства, що встановлений статутом, не може бути меншим ніж 20 днів з дня отримання товариством повідомлення від акціонера про намір продати акції.

Якщо акціонери та товариство не скористаються своїм переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються до продажу, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, що були повідомлені товариству та його акціонерам.

У разі порушення переважного права на придбання акцій будь-який акціонер та/або саме товариство, якщо статутом передбачено переважне право товариства, має право протягом 3 місяців з моменту, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про таке порушення, вимагати у судовому порядку переведення на них прав та обов'язків покупця акцій.

Значним пакетом акцій акціонерного товариства визнається пакет, розмір якого становить 10% і більше простих акцій товариства.

Особа (особи, що діють спільно), яка має намір придбати значний пакет акцій товариства, зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання подати товариству письмове повідомлення про свій намір. Крім того, таке повідомлення має бути оприлюднене особою шляхом:

o надання ДКЦПФР;

o надання кожній фондовій біржі, на якій товариство пройшло процедуру лістингу;

o опублікування в офіційному друкованому органі.

Контрольним пакетом акцій акціонерного товариства визнається пакет із 50% і більше простих акцій товариства. У разі придбання особою (особами, що діють спільно) контрольного пакета акцій така особа зобов'язана протягом 20 днів з дати придбання контрольного пакета запропонувати усім акціонерам товариства викупити у них належні їм акції (зазначене правило не поширюється на випадки придбання контрольного пакета акцій у процесі приватизації).

Порядок викупу акцій власником контрольного пакета у інших акціонерів товариства визначається законом. Власник контрольного пакета надсилає до товариства публічну безвідкличну пропозицію для всіх акціонерів-власників простих акцій, яку товариство зобов'язане розіслати усім акціонерам протягом 10 днів з моменту її отримання. Власник контрольного пакета також повідомляє про свою публічну пропозицію ДЦКПФР та кожну фондову біржу, на якій товариство пройшло процедуру лістингу. Ціна придбання акцій зазначається у пропозиції і не може бути меншою за ринкову ціну, визначену у порядку, встановленому законом.

Строк, протягом якого акціонери можуть прийняти пропозицію власника контрольного пакета, становить від 30 до 60 днів з дати надходження пропозиції. Протягом 30 днів після закінчення цього строку власник контрольного пакета зобов'язаний сплатити акціонерам, які прийняли його пропозицію, вартість їх акцій за ціною, зазначеною у пропозиції.