Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 2. Істотні умови договору, його зміст та виконання

Дискусійним в юридичній науці є питання про предмет договору про виконання НДР і ДКТР.

Як зазначають М. І. Брагінський та В. В. Вітрянський, якщо предметом договору підряду завжди є матеріальний результат, то у договорах на виконання НДР та ДКТР у ролі предмета виступає виконання робіт та їх результат, при цьому результат може бути як матеріальним, так і нематеріальним, а виконання робіт може мати за певних умов самостійне значення'. Вчені розглядають предмет договору на виконання НДР як поєднання роботи та результату, а договору про здійснення ДКТР - тільки як матеріалізований результат.

На думку О. О. Підопригори, предметом обох договорів є тільки результат науково-технічних робіт2. Подібну позицію висловлює В. Г. Олюха, який вважає, що мета замовника при укладенні цих договорів полягає не у проведенні наукових досліджень як таких, а отримання на їх основі результату. При цьому для договорів на виконання ДКТР він може бути тільки практичним, а для договорів на виконання НДР - ще й теоретичним. У будь-якому випадку інтерес замовника у цьому договорі полягає не у проведенні досліджень, а саме у їх результаті. Автор резюмує, що предметом договору на виконання НДР є одержані в процесі проведення фундаментальних або прикладних наукових досліджень наукові результати, а договору на виконання ДКТР - одержані в процесі доведення наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання науково-прикладні результати. Цієї точки зору дотримується також О. П. Сергєєв, який зазначає, що замовників цікавить результат робіт, навіть негативний, а не роботи як такі.

У цілому погоджуючись з останньою позицією, слід, проте, наголосити, що у ст. 899 ЦК України закріплений обов'язок замовника оплатити науково-дослідні роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати. Тобто навіть за неможливості досягнення обумовленого договором результату, проведені НДР підлягають оплаті, але не вище відповідної частини ціни, визначеної сторонами. За змістом ст. 899 Кодексу підлягає також оплаті негативний результат, коли проведені наукові дослідження засвідчили об'єктивну неможливість досягнення обумовлених у договорі параметрів чи характеристик пристрою або процесу, що зумовили неможливість вирішення поставленого замовником технічного завдання.

Не заперечуючи пріоритетність результатів наукових досліджень у договорі про виконання НДР для задоволення інтересів замовника, слід зазначити, що сам факт проведення відповідних досліджень, що засвідчують об'єктивну неможливість досягнення очікуваних результатів, також може свідчити про належне виконання договору, а отже, не лише результат належить до сфери предмета договору про виконання НДР.

Однак досягнення негативного результату внаслідок проведення дослідно-конструкторської діяльності свідчить про невиконання договору. У такому випадку виконавець має право лише на відшкодування понесених витрат, пов'язаних з реалізацією договору, але не вправі вимагати від замовника надання встановленої сторонами винагороди. Тобто законодавче формулювання ч. 2 ст. 891 ЦК України дає можливість стверджувати про належність до предмета договору на виконання ДКТР лише наукового результату, одержаного у процесі проведення прикладних наукових досліджень. За його відсутності має місце факт невиконання договору з усіма передбаченими законодавством наслідками.

Таким чином, предмет договору на виконання НДР і ДКТР диференціюється залежно від його виду. У договорі на виконання НДР предмет має комплексний характер та охоплює юридичний аспект - діяльність виконавця по проведенню наукових досліджень і матеріальний аспект - одержані у процесі їх проведення наукові результати. Предмет договору на виконання ДКТР включає лише матеріальний аспект - науково-прикладні результати, досягнуті внаслідок проведення конструкторської, технологічної та дослідної діяльності. На такий висновок вказує положення ст. 899 ЦК України, що закріплює обов'язок замовника оплатити проведені НДР у разі виявлення неможливості досягнення передбачених договором результатів та його обов'язок лише відшкодувати витрати виконавця при виявленні такої неможливості у ході виконання ДКТР.

Різниця у конструкції договорів на виконання НДР і ДКТР зумовлюється специфікою їх предмета. Предметом першого виду договору є насамперед наукова діяльність, тобто інтелектуальна творчість, спрямована на одержання і використання нових знань, що виражається у фундаментальних чи прикладних наукових дослідженнях. Фундаментальні наукові дослідження передбачають здійснення наукової теоретичної та експериментальної діяльності, спрямованої на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку тощо. Для прикладних досліджень характерна наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на використання знань для практичних цілей.

Предметом договору на виконання ДКТР є науково-технічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії їх практичного використання. Тобто, якщо результат виконання договору про НДР може мати теоретичне чи практичне застосування, то договір про здійснення ДКТР насамперед спрямований на одержання практичних наслідків проведеної роботи (розробку нових технологій, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, проведення дослідної роботи та оформлення її у науковому звіті, створення нового виробу та оформлення конструкторської документації тощо).

Предмет договору може охоплювати як весь цикл проведення наукових досліджень, розробку та виготовлення зразків чи іншої науково-технічної продукції, так і окремі етапи, визначені сторонами.

Творчий характер виконуваних робіт за договорами про здійснення НДР і ДКТР зумовили складність чіткого визначення конкретних параметрів та ознак запланованого результату. Як правило, сторони при укладанні договору можуть лише у загальному плані визначити науково-технічні, економічні, виробничі та інші показники, яким має відповідати результат наукових робіт. Тому замовник повинен розробити та надати, а за необхідності погодити з виконавцем технічне завдання. У свою чергу, виконавець, на підставі отриманого завдання, готує та погоджує із замовником програму майбутньої діяльності, етапність та часові межі проведення наукових, дослідних та технічних робіт. Вони можуть уточнюватися у процесі виконання договору. При цьому доцільно встановити розміри додаткової винагороди, що буде виплачуватися виконавцю при перевищенні запланованих у технічному завданні якісних чи кількісних показників досягнутого результату. У випадку подальшого патентування технічного результату виконавець також має право на одержання додаткової оплати. Вона може встановлюватися у комбінованому вигляді: у вигляді одноразової премії за результатами патентування та у відсотковому відношенні до одержаних замовником прибутків внаслідок промислового впровадження наукового результату, а у разі видачі ліцензії - як частина плати за використання об'єкта інтелектуальної власності. З метою мінімізації виникнення можливих конфліктів між сторонами з приводу оплати подібні умови доцільно зафіксувати у договорі ще на стадії його укладання.

Чинне законодавство України не містить особливих вимог до форми договорів на виконання НДР та ДКТР. Тому до форми таких договорів застосовуються загальні положення ЦК України про форму правочинів (статті 205-210). Виконання зазначених договорів має тривалий характер, досить часто його сторонами чи однією з них є юридичні особи, тому договори на здійснення НДР та ДКТР за змістом ст. 208 слід укладати у письмовій формі. За домовленістю сторін чи за вимогою однієї з них письмовий договір може бути також нотаріально посвідчений.

Законодавством не вимагається державна реєстрація договорів на виконання науково-дослідних чи дослідно-конструкторських робіт. Проте необхідно враховувати, що факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦК України чи іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (ч. 2 ст. 1114 ЦК України). Тому у випадку, коли договором про виконання НДР чи ДКТР передбачається обов'язок виконавця не лише розробити нове технічне рішення, а й також його запатентувати та передати замовнику, то факт передачі майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності, що охороняється патентом, підлягає державній реєстрації відповідним підрозділом Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України. Водночас, враховуючи неможливість чіткого прогнозування результату роботи на стадії укладення договору про НДР чи ДКТР, відносини сторін щодо подальшого використання запатентованого результату доцільно регламентувати окремо, у ліцензійному договорі чи договорі про передачу прав на об'єкт інтелектуальної власності, що у майбутньому може бути підписаний сторонами. У змісті самого договору про здійснення науково-технічної діяльності слід обмежитись умовою про можливість його укладення у майбутньому.

Обов'язковим елементом договору на виконання НДР та ДКТР є визначення його сторін. Вони мають назву "замовник" та "виконавець". При цьому необхідно зазначити, що у ст. 892 ЦК України сторона, яка за завданням замовника здійснює наукові дослідження та розробки, забезпечує підготовку конструкторської документації чи створює зразок нового виробу чи технології, позначена як підрядник. В інших статтях глави 62 ЦК України ця сторона ідентифікується як виконавець. Зазначений факт ще раз свідчить про тісний зв'язок договорів, що розглядаються, з правочинами підрядного типу.

Замовником у договорі на виконання НДР і ДКТР можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, органи державної влади, які зацікавлені у проведенні відповідних наукових досліджень, дослідної чи технологічної діяльності. Законодавство також не містить особливих вимог до правового статусу виконавця за даними договорами. Потенційно ними можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи. Проте, оскільки виконання наукових досліджень та розробок пов'язане з наявністю спеціальних професійних знань та обладнання, то, як правило, у ролі виконавців фігурують наукові та науково-дослідні чи технічні установи, інститути, організації, навчальні заклади, наукові центри, підприємства, що мають у своєму складі лабораторії, науково-дослідні та конструкторські чи інші подібні підрозділи.

Необхідно підкреслити, що у разі здійснення наукових досліджень спеціалізованими установами та організаціями авторами досягнутих творчих результатів завжди будуть фізичні особи - працівники зазначених структур чи особи, що виконують відповідні роботи чи їх частини на підставі спеціального замовлення. Юридичні особи не можуть за змістом цивільного законодавства визнаватись авторами наукових чи інших творчих досягнень. Такі структури можуть отримати лише майнові права на створені їх працівниками наукові досягнення. Тому у випадку укладення договорів на виконання НДР та ДКТР зі спеціалізованими науковими установами виконавцю слід забезпечити дотримання прав інтелектуальної власності на можливі результати наукових досліджень.

Цивільне законодавство допускає залучення субвиконавців до відносин, пов'язаних з реалізацією договорів на виконання НДР та ДКТР. При цьому, якщо для здійснення дослідно-конструкторської діяльності субвиконавець може бути залучений у разі якщо інше не встановлено договором, то у процесі проведення наукових досліджень залучення субвиконавця допускається як виняток лише на підставі спеціальної згоди замовника. Вона може бути висловлена як при укладенні договору - у формі відповідної умови правочину, так і у процесі його здійснення. В останньому випадку безпосередньому виконавцю необхідно буде навести достатню аргументацію щодо залучення третіх осіб до процесу наукового дослідження. Крім того, враховуючи, що реалізація договору пов'язана з обов'язком додержання режиму конфіденційності сторонами, доцільно отримати письмово оформлену згоду замовника на залучення третьої особи до виконання НДР.

Глава 62 не регламентує взаємовідносини між замовником, виконавцем та субвиконавцем, пов'язані з реалізацією договору на здійснення НДР та ДКТР. Вирішення даного питання може бути погоджене сторонами в укладеному договорі. В іншому випадку юрисдикційний орган, у разі виникнення можливих спірних ситуацій, може, застосовуючи аналогію, розглянути їх на підставі ст. 838 ЦК України, яка стосується відносин між генпідрядником і субпідрядником. Проте врегулювання відносин між замовником і субвиконавцем було б доцільно здійснити шляхом фіксації окремих положень безпосередньо у ст. 893 ЦК України чи у формі посилання на ст. 838 ЦК України. Останнім шляхом пішов, зокрема, російський законодавець, формулюючи положення про договір на виконання НДР та ДКТР у другій частині ЦК Російської Федерації.

Таким чином, за змістом статей 893 та 838 ЦК України виконавець відповідає перед третьою особою (субвиконавцем) за дії замовника, а перед замовником - за дії третьої особи. Крім того, замовник та субвиконавець не мають права пред'явити один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з виконавцем, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Крім предмета іншою істотною умовою договорів на виконання НДР та ДКТР є ціна. Ціна договору встановлюється за домовленістю сторін та включає відшкодування витрат виконавця та плату за виконані роботи. Плата може бути встановлена за виконання кожного з етапів запланованої роботи або за проведення наукових, дослідних чи технологічних досліджень у цілому.

Як правило, ціна визначається сторонами шляхом складання та погодження кошторису. Кошторис формується виконавцем виходячи з характеру та складності поставленого замовником технічного завдання. З моменту підтвердження його замовником кошторис набирає чинності та стає частиною договору. Оскільки глава 62 ЦК України не містить спеціальних вимог до форми та порядку складання кошторису, до даних правовідносин можливе застосування правил, що стосуються виконання підрядних правочинів, зміст яких зводиться до такого.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Існує презумпція твердого характеру кошторису, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення такого кошторису всі пов'язані з цим витрати несе виконавець, якщо інше не встановлено законодавством.

У випадку, коли виникає потреба проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим - істотне перевищення визначеного приблизного кошторису, виконавець зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору на виконання НДР чи ДКТР. У цьому разі виконавець може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

У разі якщо виконавець своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, на нього покладається обов'язок виконати договір за погодженою сторонами ціною.

Крім відшкодування витрат та оплати праці сторони у договорі можуть зафіксувати додаткову винагороду виконавця за перевищення встановлених технічних завданням показників та параметрів. Винагорода може також виплачуватися виконавцю у випадку патентоздатності створеного технічного результату та у результаті промислового впровадження наукового результату безпосередньо самим замовником чи видачі ним ліцензій на використання створеного результату третім особам.

Істотною умовою договорів на виконання робіт, у тому числі науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних, є їх строк. Він встановлюється сторонами з урахуванням складності технічного завдання, орієнтовного обсягу запланованих робіт, рівня забезпеченості виконавця матеріально-технічними, фінансовими ресурсами та інших обставин. При цьому, враховуючи складність наукових досліджень та їх творчий характер, доцільно встановлювати проміжні строки та строки виконання певних етапів (строки проведення наукових досліджень, розробки, виготовлення та експериментального випробовування дослідних зразків, оформлення наукових звітів тощо).

За загальним правилом виконавець має право дострокового виконання договору, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства (ст. 531 ЦК України). У цьому випадку він має право на одержання додаткової винагороди, якщо можливість подібного преміювання погоджена сторонами.

Крім предмета, ціни та строку до істотних умов договорів на виконання НДР та ДКТР належить умова про конфіденційність. На зазначене вказує положення ст. 895 ЦК України, яка визначає обов'язок виконавця та замовника забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором. Тобто сторони повинні погодити умову щодо збереження у конфіденційності відомостей щодо предмета, процесу виконання та результатів наукових досліджень чи визначити відкритий характер подібної інформації. У випадку встановлення режиму конфіденційності у договорі має бути зазначений обсяг відомостей, на яких поширюється такий режим.

До істотних умов договору на виконання НДР або ДКТР належать також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України). Такими, зокрема, можуть бути обов'язкова нотаріальна форма угоди, на додержанні якої наполягає одна зі сторін, умови щодо кошторису та правових наслідків його перевищення, про додаткову винагороду виконавця, про розподіл прав та обов'язків між сторонами щодо досягнутого результату наукових досліджень та інші обставини, що впливають на взаємовідносини замовника та виконавця, на яких наполягає принаймні одна зі сторін.

Зміст договорів на виконання НДР та ДКТР формують кореспондуючі права та обов'язки замовника та виконавця. їх загальний перелік визначений у статтях 897-898 ЦК України. Сформульована у даних статтях правова модель розподілу прав та обов'язків може додатково деталізуватися сторонами при укладенні договору за умови, що фіксація у його змісті інших обов'язків та прав не суперечить чинному законодавству України.

У статті 897 ЦК України закріплена досить значна кількість обов'язків виконавця у договорі про виконання НДР та ДКТР. Аналіз змісту даних законодавчих положень свідчить про можливість їх об'єднання у дві групи. Перша пов'язана з належним виконанням дорученої роботи та передачею її результату замовникові. Друга стосується додержання режиму конфіденційності та вимог законодавства про інтелектуальну власність.

Оскільки вирішальне значення для виконання договору має діяльність виконавця, то Його основним обов'язком є проведення робіт відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики та передачі замовнику результату у встановлений договором строк.

За договором про виконання НДР їх проведення, за загальним правилом, має бути забезпечене особисто виконавцем. Проте до реалізації договору про здійснення ДКТ діяльності може бути залучена третя особа - субвиконавець, якщо інше не встановлене сторонами.

Виконавець повинен вжити всіх можливих заходів для належного здійснення своїх зобов'язань за договором. Тому в разі якщо складність поставленого технічного завдання чи незабезпеченість наукових чи дослідних робіт необхідними матеріальними або фінансовими ресурсами не дозволяють вчасно виконати взяті на себе зобов'язання, виконавець повинен негайно повідомити про цю обставину замовника. У цьому аспекті на замовника покладається обов'язок до моменту початку робіт погодити з виконавцем зміст, строки та необхідні умови виконання технічного завдання, можливість досягнення запланованих техніко-економічних показників тощо. У разі його невиконання боржник не може бути притягнутий до відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки має місце факт невиконання свого обов'язку замовником.

Реалізація договору не завжди пов'язана з можливістю досягнення запланованого результату. Договір на виконання наукових досліджень буде вважатися виконаним навіть тоді, коли теоретично чи експериментально доведена неможливість вирішення поставленої задачі, тобто коли досягнутий негативний результат. У цьому випадку виконавець зобов'язаний призупинити дослідження та повідомити замовника про виявлену неможливість отримати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Закон не містить чітких строків, протягом яких виконавець зобов'язаний повідомити про об'єктивну неможливість одержання результату, а замовник прийняти рішення щодо подальшої доцільності проведення наукових досліджень. Лише у ст. 897 ЦК України йдеться про негайне повідомлення виконавця щодо неможливості досягнення запланованого результату. Враховуючи, що дана обставина має бути належним чином доведена (науковими звітами, результатами проведених дослідів тощо), можливе надіслання виконавцем негайного повідомлення про неможливість виконання технічного надання, а пізніше - надання необхідної підтверджуючої документації. Враховуючи недостатній рівень регулювання законодавством даних процедур, з метою попередження можливих конфліктів між сторонами, регламентацію відносин, пов'язаних з реалізацією обов'язку виконавця повідомити про неможливість досягнення очікуваного результату, доцільно забезпечити при укладанні договору.

У разі досягнення запланованого результату, який, однак, має недоліки, що можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі, виконавець повинен забезпечити своїми силами та за свій рахунок усунення допущених недоліків. Як слушно зазначається в юридичній літературі, покладення даного обов'язку на виконавця має місце лише тоді, коли недоліки у роботі допущені з його вини'. Тому в разі доведення того, що виникнення недоліків відбулося внаслідок дій замовника чи неякісної розробки технічного завдання, надання неповної інформації, необхідної для виконання роботи, їх усунення може здійснюватися виконавцем за рахунок замовника, якщо така можливість погоджена сторонами.

Друга група обов'язків виконавця спрямована на забезпечення додержання режиму конфіденційності та вимог про охорону результатів творчої діяльності.

Враховуючи, що результати робіт за договором про виконання НДР та ДКТР досить часто є об'єктами творчої діяльності, на виконавця покладається обов'язок дотримуватися вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності. Виконавець зобов'язаний належним чином оформити договірні відносини з безпосередніми авторами наукових розробок у разі їх залучення до виконання обумовленої договором наукової діяльності. У тому випадку, коли автори перебувають у трудових відносинах з юридичною особою - виконавцем, останній повинен передбачити передачу майнових прав на створений результат безпосередньо у трудовому договорі чи у спеціально оформленому правочин і, підписаному сторонами. Аналогічний обов'язок виникає у виконавця у разі залучення до виконання договору третіх осіб, що не пов'язані з ним трудовими відносинами. Якщо їх розробки в тій чи іншій формі були включені до результату робіт чи стали основою відповідних наукових та експериментальних досліджень, із зазначеними особами доцільно укласти договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

За окремим погодженням із замовником виконавець може забезпечити проведення заходів, пов'язаних з визначенням прав третіх осіб на результат робіт чи на їх окремі елементи. Зокрема, провести експертизу на патентну чистоту створеної науково-технічної продукції. Останній захід є особливо дієвим у випадку наступного патентування досягнутого у процесі реалізації договору на виконання НДР та ДКТР технічного рішення. У такому випадку проведення експертизи буде трактуватися як початковий етап процедури патентування нового продукту, пристрою чи процесу.

У випадку, якщо для досягнення науково-технічного результату необхідно використати раніше створені результати інтелектуальної діяльності, права на які належать третім особам, виконавець повинен погодити із замовником можливість придбання прав на створений ними результат на підставі ліцензійного чи іншого договору у сфері інтелектуальної власності. У такому разі кошторис виконання НДР та ДКТР підлягає відповідному перерахуванню. За відсутності згоди замовника та у випадку, якщо невикористання об'єкта інтелектуальної власності третьої особи унеможливить чи істотно ускладнить досягнення очікуваного результату, виконавець за змістом абз. 6 ч. І ст. 897 ЦК України зобов'язаний негайно повідомити про дану обставину іншу сторону.

Крім дотримання прав інтелектуальної власності виконавець зобов'язаний утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, вживати заходів для захисту одержаних результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника. Насамперед йдеться про дотримання режиму конфіденційності під час проведення робіт, а у випадку, встановленому договором, - то і після їх завершення. Проте у разі якщо створений науковий результат має характеристики об'єкта інтелектуальної власності, виконавець повинен погодити можливість його додаткової правової охорони як об'єкта авторського чи патентного права. З цією метою сторони можуть розглянути питання, пов'язані з патентуванням чи забезпеченням іншої форми правової охорони. Зокрема, визначитись з особою заявника, патентовласника, погодити строки та витрати, пов'язані з експертизою заявленого об'єкта тощо.

Обов'язки замовника за договором про виконання НДР або ДКТР визначені у ст. 898 ЦК України. Оскільки права замовника кореспондують з відповідними обов'язками виконавця, і навпаки, законодавець у цілях нормативної економії сформулював лише обов'язки сторін, зафіксувавши відповідні положення у змісті статей 897-898 ЦК України.

Замовник насамперед зобов'язаний видати виконавцю технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт.

У технічному завданні визначаються техніко-економічні параметри та інші показники, яким має відповідати результат робіт. За загальним правилом, технічне завдання розробляється замовником до підписання договору та уточнюється у процесі переговорів з виконавцем. Після підписання договору технічне завдання стає його невід'ємним додатком. Розробка завдання може бути здійснена на підставі погодження самим виконавцем. Якщо чітко визначити параметри очікуваного наукового результату неможливо, сторони погоджують тематику робіт, тобто основні напрями та сферу їх проведення. У процесі виконання робіт технічне завдання та тематика можуть уточнюватись, що зумовлює потребу внесення відповідних змін до тексту договору та його додатків.

Крім надання технічного завдання на замовника покладається обов'язок передати необхідну для виконання робіт інформацію. Законодавство не містить вимог щодо характеру та строку надання подібних відомостей, однак у даному випадку йдеться насамперед про передачу вихідних даних, що впливають на визначення та оцінку виконавцем технічного завдання, а також іншої інформації, яка відома замовнику та може вплинути на хід виконання та результат робіт. Невчасне надання подібних відомостей може розцінюватися як прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України) з усіма негативними для нього наслідками.

Після завершення робіт замовник зобов'язаний їх прийняти та оплатити. Договором може бути передбачено прийняття робіт по ходу їх виконання у кінці відповідних етапів чи по завершенні роботи у цілому. У договорі має бути також врегульований порядок прийняття результатів робіт та їх оформлення у вигляді наукових звітів, конструкторської документації, дослідних зразків тощо. При прийнятті робіт замовник зобов'язаний перевірити відповідність результатів наукових досліджень обумовленим та погодженим сторонами показникам технічного завдання та їх відповідність встановленій тематиці. За необхідності замовник може залучити третіх осіб - фахівців у відповідній сфері науки та техніки для прийняття результатів проведених робіт. У договорі повинен встановлюватися строк, необхідний замовнику для прийняття робіт. У разі якщо результати проведених робіт потребують додаткової перевірки, договором може бути обумовлений додатковий строк її проведення. Оформлюється прийняття робіт актом прийому-передачі чи іншим аналогічним за змістом документом.

Один з основних обов'язків замовника полягає в оплаті проведених робіт. Оплата робіт здійснюється відповідно до встановленої договором ціни. Вона може бути збільшена шляхом надання виконавцеві додаткової винагороди за покращення технічних показників та параметрів досягнутого результату, за скорочення строків проведення робіт, ініціювання процедури патентування технічного рішення та за інших погоджених сторонами умов.

Встановлена договором плата за виконання НДР або ДКТР може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо їх неповна відповідність останнім не залежала вів замовника (ч. 2 ст. 894 ЦК України). Дана норма, проте, має диспозитивний характер, тобто зменшення обумовленої плати може мати місце лише у випадку, коли сама можливість зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін. За відсутності відповідної умови у договорі оплата робіт виконавця має бути забезпечена у повному обсязі.

Як уже зазначалося, особливістю договору на виконання НДР та ДКТР є особливий розподіл ризику випадкової неможливості виконання договору. У договорі про здійснення НДР ризик неможливості досягнення результату покладається на замовника, а у договорі про виконання ДКТР - на виконавця.

Відповідно до ст. 899 ЦК України, якщо у ході НДР виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором. Проте, якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

Законодавство України недостатньо чітко врегульовує питання розподілу прав сторін на результати робіт. З одного боку, замовник, що фінансував проведення наукових досліджень, має право на одержання їх результату. З іншого - результати робіт часто мають творчий характер, тобто є об'єктами інтелектуальної власності та є нематеріальними благами, хоча і виражаються у відповідній матеріальній формі. Права на такі результати мають бути надані їх творцю - виконавцю за договором про виконання НДР та ДКТР. Тому законодавець, врегульовуючи відносини по розподілу прав на результати робіт, має забезпечити додержання балансу прав та інтересів обох сторін правочину. Як наслідок у ст. 896 ЦК України "Права сторін на результати робіт" превалюють диспозитивні норми.

За змістом даної статті замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право використовувати передані йому результати у межах і на умовах, встановлених договором. Виконавець має право, якщо інше не встановлено договором, використати одержаний результат робіт також для себе.

Таким чином, сторони можуть врегулювати відносини по розподілу своїх прав на досягнуті результати робіт на власний розсуд шляхом фіксації відповідної умови у договорі. При цьому замовнику надається можливість використання досягнутого результату, в тому числі шляхом надання чи відчуження прав на нього третім особам, якщо така можливість допускається договором, а виконавець вправі його використовувати для задоволення особистих потреб.

Законодавство не розкриває зміст права "використання результату для себе". Таке право має охоплювати можливість виконавця застосовувати досягнуті результати НДР чи ДКТР при проведенні інших розробок та досліджень, можливість їх патентування чи забезпечення охорони як об'єктів авторського права, якщо у договорі відсутня заборона на вчинення такої діяльності. Договором може бути також передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам. Водночас, така правомочність виникає у виконавця лише у випадку безпосередньої вказівки договору. Тому питання розподілу прав на результат проведених НДР та ДКТР має пріоритетне значення для задоволення інтересів сторін і повинно бути погоджене замовником і виконавцем при підписанні чи у процесі виконання договору.

Законодавством встановлені особливості відповідальності виконавця за порушення умов договору про виконання НДР та ДКТР, що дістають вияв у її обсязі.

Виконавець несе відповідальність за порушення умов договору на виконання НДР та ДКТР на загальних підставах, визначених у главі 51 ЦК України. При цьому виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання НДР або ДКТР, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Тобто відповідальність виконавця має місце лише за порушення умов договору, яке сталося з його вини.

У випадку невиконання умов договору виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки. Таке відшкодування здійснюється у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором. Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.

Положення ч. 2 ст. 900 ЦК України є винятком із загального правила про повну відповідальність особи за вчинення цивільного порушення. Остання, згідно зі ст. 22 ЦК України; охоплює як реальні збитки, так і упущену вигоду. Обмеження розміру відповідальності виконавця за невиконання чи неналежне виконання договору зумовлюється особливістю інтелектуальної, творчої діяльності та пов'язаною з нею можливістю одержання негативного чи незапланованого результату наукових досліджень.