Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Глава 38. Договір складського зберігання

1. Поняття та сторони договору

За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ч. 1 ст. 956 ЦК).

Договір складського зберігання є одним із різновидів договору зберігання. Відповідно до ст. 955 ЦК загальні положення про зберігання (статті 936-954 ЦК) поширюється на нього у тих випадках, коли законодавець не встановив спеціальних норм щодо вказаного договору. Виокремлення договору складського зберігання серед інших договорів цього типу обумовлене особливостями його суб'єктного складу, змісту та оформлення, які викликані, в свою чергу, потребою спростити та пришвидшити товарний обіг.

Визначення договору складського зберігання, що міститься у ч. 1 ст. 956 ЦК, дає підстави для висновку, що вказаний договір є двостороннім, ошатним та реальним.

Сторонами договору є товарний склад і поклажодавець.

Згідно з ч. 1 ст. 956 ЦК товарним складом визнається організація, підприємницька діяльність якої полягає у здійсненні зберігання і наданні пов'язаних з ним послуг. Товарний склад є професійним зберігачем у розумінні ч. 2 ст. 936 ЦК України і несе всі обов'язки, які покладені на професійних зберігачів.

Товарні склади можуть зберігати найрізноманітніші речі. Разом із тим, деякі види майна потребують спеціальних умов зберігання. Тому значна частина товарних складів спеціалізується на зберіганні лише певних видів речей, що, як правило, отримує відображення у назві товарного складу. Наприклад, товарні склади, що зберігають овочі та фрукти - ововочефруктосховищами, нафту - нафтосховищами тощо.

У деяких випадках необхідність зберігання майна випливає з вимог чинного законодавства. Так. товари, що перетинають митний кордон України, повинні пройти митне оформлення, до здійснення якого власник не може користуватися та Розпоряджатися товаром в Україні (якщо товар ввозиться в Україну) або поза 11 Межами (якщо товар вивозиться). Тобто щодо товарів, які перетинають митний кордон України, встановлено спеціальний правовий режим, який охоплює і вимоги щодо зберігання майна. Так, Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. встановлює спеціальний правовий режим зберігання на складах тимчасового зберігання (статті 99-109) та на митних ліцензійних складах (статті 212-216).

Склади тимчасового зберігання можуть бути закритого та відкритого типу. Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються виключно для зберігання власником складу товарів, що належать Йому. Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються для використання будь-якими особами (ст. 101 Митного кодексу).

Створення окремих видів товарних складів можливе лише за наявності ліцензії у осіб, що мають намір їх організувати. Так, відповідно до п. 3.2 Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 жовтня 2003 р. № 674, суб'єкт господарської діяльності, який має намір організувати склад тимчасового зберігання, повинен мати ліцензію на провадження посередницької діяльності митного брокера.

Незважаючи на те, що головним завданням товарних складів є зберігання, вони також можуть здійснювати ряд операцій, які супроводжують цей процес. Так, відповідно до пунктів 6.5 та 6.6 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 31 грудня 1996 р. № 592, з товарами, що зберігаються на митному ліцензійному складі, можуть проводитися такі операції для забезпечення їх зберігання: чищення, провітрювання, фарбування, боротьба зі шкідниками, подрібнення партій, сортування, пакування, тестування тощо.

Закон України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" від 23 грудня 2004 р. № 2286 серед товарних складів виділяє окремий вид - сертифікований товарний склад. Він визначається як товарний склад, який отримав сертифікат про відповідність надання послуг зі зберігання, що дає право видавати прості та подвійні складські свідоцтва на окремі групи товарів, зазначені у сертифікаті про відповідність надання послуг із зберігання.

Необхідність зберігання на спеціальних складах встановлена законодавцем щодо зерна. Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 р. № 37 (надалі - ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні") зерно підлягає зберіганню на товарних складах. Згідно зі ст. 7 вказаного Закону до зернових складів належать елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства, а також інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Вимоги до зернового складу встановлені Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2004 р. № 228.

Одним із видів товарного складу відповідно до ч. 2 ст. 956 ЦК є склад загального користування. Законодавець виділив цей вид складу серед інших, поклавши на останній обов'язок приймати товари на зберігання від будь-якої особи. Вказаний обов'язок може покладатися на зберігача законом чи іншим нормативно-правовим актом. Наприклад, ч. 1 ст. 103 Митного кодексу України встановлює, що склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються для використання будь-якими особами. Обов'язок приймати на зберігання речі від будь-якої особи може підтверджуватися також ліцензією. Згідно зі ст. 25 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати зерно на зберігання від будь-якої особи.

Слід зауважити, що визначення товарного складу міститься також у ГК України, зокрема у ст. 294, частини 1 та 2 якої ідентичні положенням ст. 956 ЦК. Частина 3 ст. 294 ГК встановлює, що зберігання на товарному складі здійснюється за договором складського зберігання, при цьому ч. 4 вказаної статті встановлює, що до регулювання відносин, які виникають із зазначеного договору застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 957 ЦК договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Це означає, що товарний склад вказаного виду зобов'язаний надавати послуги зі зберігання кожному, хто до нього звернеться, і не має права надавати переваги одній особі перед іншою щодо укладення договору зберігання, а також стосовно розміру оплати за зберігання, крім випадків, передбачених актами цивільного законодавства.

За загальним правилом, відмова товарного складу загального користування від укладення публічного договору не допускається.

Підставою для відмови в укладенні договору може бути лише неможливість його укладення, обумовлена причинами об'єктивного характеру (наприклад відсутність необхідного устаткування для зберігання певних видів товару чи інші технічні причини).

Якщо відмова товарного складу від укладення договору є необґрунтованою, то в силу положень ст. 633 ЦК останній має відшкодувати збитки, заподіяні такою відмовою.