Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Момент набрання чинності договором страхування

Чинне законодавство передбачає спеціальне правило щодо форми договору страхування. Відповідно до ст. 981 ЦК договір страхування укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми має наслідком недійсність договору страхування.

Укладення договору страхування відбувається з дотриманням загальних положень ЦК про укладення договорів. Для укладення договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Заяву, що надходить з боку страхувальника, слід розцінювати як пропозицію страховику вчинити оферту.

Письмова форма вважається дотриманою, якщо письмова пропозиція страховика страхувальнику укласти договір (оферта) прийнята за правилами ЦК про акцепт. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК).

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), який страховик передає страхувальнику разом з правилами страхування.

Страхове свідоцтво є документом, призначення якого полягає в тому, щоб слугувати доказом укладення договору. Тому за своїм змістом страховий поліс має містити в собі всі істотні елементи договору. Страхове свідоцтво не може розглядатися як сам договір, оскільки видача страхового свідоцтва відбувається тільки після надходження страхового внеску, а не в момент набрання чинності договором страхування. Крім того, видача страхового свідоцтва становить виключне право страховика, тоді як страхувальник може сплачувати страхові платежі не тільки безпосередньо страховику, а й через кредитні організації.

У зв'язку з цим недостатньо об фунтова ними видаються пропозиції розглядати страхове свідоцтво не як письмове оформлення вже укладеного договору, а як сам договір, який виникає з моменту його викладення у письмовій формі.

Поряд з підтвердженням факту укладення договору, страхове свідоцтво виконує також посвідчувальну функцію як документ, що посвідчує особу страхувальника. Це відбувається у випадку, коли страхувальник пред'являє страховику страхове свідоцтво і тим самим визначає себе саме тією особою, яка має право на отримання відповідної страхової суми.

Страхове свідоцтво як документ, який підтверджує укладення договору страхування, містить основні умови договору.

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняттю запропонованих умов страхування (ст. 18 Закону "Про страхування").

Момент набрання чинності договором страхування

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником перового страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 983 ЦК).

За юридичною ознакою моменту укладення договір страхування загалом є реальним договором. Правовстановлювальним фактом, з настанням якого виникають цивільні правовідносини за цим договором, зазвичай є внесення страхувальником першого страхового платежу. Форма внесення грошових коштів, які становлять плату за послугу із страхування, Законом "Про страхування" не встановлена і визначається правилами страхування або договором.

В окремих випадках, коли відносини із страхування носять допоміжний, факультативний характер, чинність договору страхування пов'язується з чинністю та дійсністю іншого договору. Наприклад, відповідальність за договором страхування вантажів починається з моменту, коли вантаж буде отриманий в пункті відправлення і продовжується до тих пір, поки вантаж не буде доставлений на склад вантажоодержувача або інший кінцевий склад у пункті призначення, який вказаний у страховому свідоцтві (Правила страхування вантажів, затверджені Міністерством фінансів СРСР від 24 грудня 1990 р. № 140).

Тому у випадку непередання вантажу, застрахованого відправником до перевезення, не можна вести мову про те, що відбулося правовідношення із страхування.

Із змісту ч. 1 ст. 983 ЦК випливає, що у випадках, встановлених домовленістю сторін, договір страхування може набирати чинність і з іншого моменту. Іншими словами, сторони можуть відійти від загального правила, визначеного законом, і встановити інший момент набрання чинності договором страхування, ніж внесення страхувальником першого страхового платежу.

З консенсуальним характером договору страхування пов'язана ст. 28 Закону "Про страхування" в частині визнання факту невнесення першого страхового платежу за письмовою вимогою страховика підставою дострокового припинення договору страхування. Зазначена норма Закону є нормативним визначенням можливості виникнення договірного зобов'язання із страхування до внесення першого страхового платежу та визнання договору страхування консенсуальним, а не реальним договором.

При цьому зі змісту зазначеної норми закону випливає, що договір страхування може достроково припинятися за даною підставою, якщо сторони у договорі відійшли від загального правила, визначеного законом, і встановили інший момент набрання чинності договором страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК договір може поширюватися на правовідносини, які виникли до першого страхового платежу, але, зазвичай, вони не можуть виникати після настання страхового випадку. У цьому разі виникає підстава для визнання даного договору страхування недійсним (ст. 998 ЦК).