Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Співстрахування

Співстрахування

Договір страхування може укладатися з одним страховиком, хоча страхувальник може укласти такі самостійні договори з різними страховиками з метою диверсифікації своїх майнових ризиків. Таке правовідношення слід відрізняти від можливості страховика передати певну частину власних ризиків іншому страховику за допомогою перестрахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 986 ЦК і ст. 11 Закону "Про страхування" за згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків.

У цьому випадку виникає множинність осіб на стороні страховика. Співстрахування може застосовуватися, зокрема, у разі наявності майнового ризику, який має значний вартісний характер, що змушує залучити до укладення договору кількох страховиків, які беруть на себе спільний обов'язок щодо здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку. Для здійснення співстрахування обов'язковою має бути згода страхувальника.

Суть співстрахування полягає у визначенні часткового (дольового) зобов'язання, за яким кожен із співстраховиків бере на себе певну визначену договором частину обов'язку щодо здійснення страхової виплати. Після її здійснення цей страховик вважається таким, що виконав свій обов'язок належним чином і вибуває із зобов'язання.

При співстрахуванні страхувальник в частині внесення страхових платежів виступає зобов'язаною особою перед усіма співстраховиками. Обсяг такого обов'язку та порядок його виконання визначаються умовами договору страхування і, як правило, мають визначатися часткою страховиків щодо здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 2 ст. 986 ЦК за погодженням між співстраховиками і страхувальниками один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки. В даному випадку йдеться про своєрідне представництво, яке виникає на підставі договору між співстраховиками і страхувальником, в якому визначається коло дій, які може вчиняти такий представник, його повноваження, погоджуються інші умови такого представництва між співстраховиками і страхувальником. За таким договором один із співстраховиків вступає у правовідносини із страхувальником від імені та в інтересах інших співстраховиків. Повноваження такого представника можуть полягати в оформленні документації, прийнятті страхових платежів, іншому веденні справи тощо.

Вважається, що для вступу у правовідносини із страхувальником додаткових підтверджуючих повноважень оформляти не потрібно, оскільки страхувальник поінформований про такого представника та його правовий статус.

Представницькі повноваження не поширюються на випадки виконання основного обов'язку з відносин страхування - здійснення страхової виплати. У цьому разі кожен із співстраховиків залишається зобов'язаною особою перед страхувальником у межах своєї частки.

Договір перестрахування

Страхові правовідносини можуть бути ускладнені відносинами перестрахування. Відповідно до ч. 1 ст. 987 ЦК за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Однакове за своїми юридичними характеристиками, але більш детальне визначення перестрахування містить Закон "Про страхування". Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону перестрахуванням визнається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

У порядку перестрахування страхуються ризики, пов'язані із основною діяльністю страховика, і полягають у необхідності здійснити страхову виплату.

Перестрахування не може розглядатися як страхування ризику страхової виплати чи як страхування виконання зобов'язання за договором страхування. За своєю природою перестрахування є страхуванням ризику настання обов'язку здійснити страхову виплату. Майновий інтерес перестрахувальника полягає у тому, щоб перестраховик повністю або частково компенсував йому виплату за договором страхування, яка може бути здійснена.

Перестрахування у страховика (перестраховика)- нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленому Положенням про порядок здійснення операцій з перестрахування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. № 1290.

Відповідно до ч. 2 ст. 987 ЦК страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Сторонами відносин перестрахування виступають перестраховик, тобто страховик за первісним договором страхування, і перестрахувальник, тобто страховик особливого роду, метою діяльності якого є страхування ризиків інших страховиків.

До діяльності перестраховиків пред'являються особливі, порівняно зі звичайними страховиками, вимоги, зокрема вимоги щодо статутного фонду, наявність спеціальної ліцензії тощо. Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти страхувальника про всі зміни свого договору зі страхувальником.

Укладення договору страхування не свідчить про перехід обов'язків страховика щодо здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку до перестраховика.