Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Сторони у договорі страхування. Укладення договору страхування на користь третьої особи

Сторони у договорі страхування

Одним з елементів договору страхування є суб'єктний склад цього правочину. Суб'єктний склад договору страхування може розглядатися в двох значеннях лише як безпосередній склад учасників (вузьке розуміння) і як безпосередні та опосередковані учасники страхового правовідношення (широке розуміння).

У власному (вузькому) розумінні суб'єктний склад страхового правовідношення включає дві групи суб'єктів. До першої групи належать страховик і страхувальник, які є сторонами договору страхування. Друга група суб'єктів страхових правовідносин представлена застрахованими особами та вигодонабувачами - третіми особами.

У широкому розумінні суб'єктами страхових правовідносин є сторони договору страхування та учасники страхових правовідносин.

Сторонами договору страхування є страховик та страхувальник. Окрім сторін, учасниками правовідносин можуть виступати застраховані особи, вигодонабувач і (ст. 985 ЦК), товариства взаємного страхування (ст. 352 ЦК), об'єднання страховиків (ст. 242 КТМ, ст. 103 ПК, ст. 13 Закону "Про страхування"), перестраховики та інші особи.

Чинним законодавством сторонами договору страхування визначено фізичних та юридичних осіб, причому не вказано інших учасників цивільних відносин (державу, Автономну Республіку Крим, територіальні громади).

Незважаючи на те, що відповідно до статей 167-169 ЦК держава, АРК та територіальні громади беруть участь у цивільних відносинах нарівні з іншими учасниками, майнові інтереси держави чи територіальної громади можуть бути предметом страхування опосередковано через участь юридичних осіб, які діють в інтересах цих учасників цивільних відносин1.

Страховик - це юридична особа, яка згідно з договором страхування або відповідною нормою закону бере на себе зобов'язання за визначену винагороду відшкодувати страхувальнику або іншій застрахованій особі шкоду, що виникла в разі настання певної події (страхових випадків)2.

Страховиками відповідно до ст. 2 Закону "Про страхування" визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із законодавством про господарські товариства та страхування, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страховою діяльністю в Україні дозволено займатися страховикам-резидентам України.

Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за умови дотримання вимог, передбачених ст. 2 Закону "Про страхування".

Терміни "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Страховик може здійснювати лише ті види страхування, які визначені ліцензією, виданою у порядку, встановленому законами "Про страхування", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 15 вересня 2003 р. за № 805/8126.

Повноваження щодо права видачі ліцензій на здійснення страхової діяльності належать Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Юридичні особи, які не відповідають вимогам ст. 2 зазначеного Закону, не можуть займатися страховою діяльністю.

За характером діяльності страховиків поділяють на: таких, що страхують життя; таких, що здійснюють інші види страхування; таких, що надають винятково перестрахувальні послуги.

За належністю страховики можуть бути державними і приватними.

За територією обслуговування страховиків можна поділити на: місцевих, регіональних, національних та транснаціональних.

До специфічних учасників страхового ринку можна віднести об'єднання страховиків. Відповідно до ст. 13 Закону "Про страхування" страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання на основі договору між собою для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів, представництва їх інтересів у міжнародних об'єднаннях страховиків та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у 10-денний строк з дня реєстрації повідомляє про це Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, зобов'язані утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

У цих випадках обов'язки щодо здійснення страхової виплати покладаються не на страховика, а на Моторне (транспортне) страхове бюро як учасника страхових відносин.

Участь у Моторному (транспортному) страховому бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних або морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро чи Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Своєрідними учасниками страхових відносин і формою захисту майнових інтересів учасників цивільних відносин є товариства взаємного страхування. Такі об'єднання відповідно до ст. 352 ГК можуть створюватися суб'єктами господарювання в порядку і на умовах, визначених законодавством. Товариство взаємного страхування є юридичною особою-страховиком, створюються відповідно до Закону України "Про страхування" з метою страхування ризиків членів цього товариства. Члени товариства взаємного страхування є його учасниками. Порядок створення та діяльності товариств взаємного страхування визначені Тимчасовим положенням про товариство взаємного страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1997 р. N9 132.

Іншою стороною договору страхування є страхувальник. Відповідно до ст. 353 ГК і ст. З Закону "Про страхування", страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальник набуває статусу суб'єкта страхових правовідносин з моменту укладення договору страхування або на підставі закону (обов'язкове страхування).

Інколи страхувальником укладається договір страхування, предметом якого виступають майнові інтереси іншої особи. Наприклад, згідно зі ст. 45 Закону України "Про заставу" при заставі, за загальним правилом, заставодержатель зобов'язаний страхувати предмет застави в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця. В даному випадку фактично заставодержатель є особою, яка діє в інтересах і за рахунок іншої особи в силу прямої вказівки закону.

Третьою особою у страхових правовідносинах можуть бути застраховані особи та вигодонабувачі. Вказані особи не є страховиком або страхувальником за конкретним договором страхування.

Так, страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застрахована особа - це фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхового захисту. Застрахованою є фізична особа, на користь якої укладено договір страхування. Застрахована особа може бути водночас страхувальником, якщо сплачує грошові кошти (страхові внески) самостійно. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладенні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб- вигодонабувачів, які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. В цьому випадку вигодонабувачами за договорами страхування будуть ті особи, яким страхувальник заподіює шкоду, тому така особа в договорах страхування відповідальності не конкретизується, оскільки наперед її вказати неможливо. Як сам вигодонабувач, так і розмір завданої йому шкоди визначаються лише після настання страхового випадку.

Укладення договору страхування на користь третьої особи

Страхувальник має право страхувати як власні майнові інтереси, так і інтереси третіх осіб. Для страхування інтересів третьої особи страхувальник має укласти договір на користь третьої особи (ст. 636 ЦК), майнові інтереси якої стають предметом договору страхування. У цьому випадку учасником страхового правовідношення виступає застрахована особа. Якщо страхувальник не укладає договір на користь третьої особи, то застрахованою особою вважається він сам.

За договором страхування на користь третьої особи страховик зобов'язаний здійснити зазначеній третій особі страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку (ч. 1 ст. 985 ЦК).

Учасником страхового правовідношення може бути вигодонабувач, тобто призначена страхувальником фізична чи юридична особа для одержання страхової виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 985 ЦК страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором.

Призначення вигодонабувача не визнається істотною умовою договору, тому страхувальник має право змінювати його, повідомивши про це страховика. При цьому право на зміну вигодонабувача може бути обмежене договором страхування (ч. 1 ст. 985 ЦК).

Правовий статус вигодонабувача вирізняє належне йому право вимагати від страховика виконання покладених на нього обов'язків, у тому числі здійснити страхову виплату. Водночас страхувальник, який уклав договір страхування на користь вигодонабувача, не звільняється від виконання своїх обов'язків за цим договором, навіть якщо він укладений на користь вигодонабувача.

Після настання страхового випадку заміна вигодонабувача є неможливою, оскільки мав місце юридичний факт, з настанням якого виникло нове правовідношення, суб'єктом якого виступає новий учасник - вигодонабувач. Заміна такої особи означала б припинення його прав, наданих законом1.