Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Інші істотні умови договору страхування

Предмет договору страхування є істотною умовою цього правочину та об'єктом страхового правовідношення. З цього приводу в доктрині обґрунтовано різні позиції. На думку О. С. Іоффе, слід виділяти юридичний та матеріальний об'єкт страхового правовідношення. Матеріальним об'єктом страхового правовідношення слід вважати грошові внески, які надходять від страхувальника, а також суму, яка виплачується йому страховиком при настанні страхового випадку. Самі ж дії щодо сплати страхових внесків та зазначеної суми становлять об'єкт страхового правовідношення.

Окремі автори вказували на необхідність розмежування об'єкта страхової охорони та об'єкта страхового правовідношення. В цьому випадку об'єктом страхової охорони виступатимуть речі або людина, її здоров'я. Прихильники такого підходу об'єктом страхового правовідношення називають дії щодо виплати страхового відшкодування (суми) з єдиного страхового фонду (відшкодування збитків, завданих страхувальнику або третій особі (вигодонабувачу), та виплата страхової суми)1.

Інша група вчених (В. Серебровський, В. Ідельсон) вважала, що об'єктом страхового правовідношення є страховий інтерес. На їх думку, без інтересу немає страхування: необхідно, щоб страхувальник (застрахований) мав страховий інтерес.

Прихильники такого підходу вказують, що страховий інтерес має за мету об'єднати майнове й особисте страхування в єдиний інститут страхування за ознакою наявності в обох видах страхування майнового інтересу.

Погляд на страховий інтерес як об'єкт страхового правовідношення повною мірою знайшов відображення у ст. 4 Закону "Про страхування", яка називає майнові інтереси єдиним об'єктом усіх видів страхування.

Інші істотні умови договору страхування

Умова про предмет договору страхування є однією з істотних умов договору.

Істотною умовою договору страхування є умова про страховий випадок. Зазначена умова визначає подію, з настанням якої виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону "Про страхування").

Співвідношення норм ЦК і Закону "Про страхування" про істотні умови договору страхування

Поряд із загальними нормами ЦК про істотні умови договору страхування спеціальні норми щодо умов договору страхування містить ст. 16 Закону "Про страхування".

За змістом зазначеної норми Закону "Про страхування", істотними умовами договору страхування, визначеними законом як істотні, мають визнаватися умови про зазначення об'єкта страхування, розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя, перелік страхових випадків, розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати, страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума), строк дії договору, порядок зміни і припинення дії договору, умови здійснення страхової виплати, причини відмови у страховій виплаті.

Із зазначеного Законом "Про страхування" переліку умовами, що визначають необхідні реквізити, і не є істотними умовами договору страхування, слід вважати: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; підписи сторін.

Отже, передбачений ст. 16 Закону "Про страхування" перелік умов, які повинен містити договір страхування, вказує на інший порівняно зі змістом норм ЦК перелік істотних умов договору (ст. 982 ЦК), до переліку яких не належать необхідні реквізити, які повинні міститися у договорі, укладеному шляхом складання єдиного документа (ст. 207 ЦК).

Неузгодження сторонами хоча б однієї із істотних умов договору страхування є підставою для визнання договору неукладеним (ст. 638 ЦК).

Відповідно до ст. 16 Закону "Про страхування" Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян. Однак зазначеними вимогами не можуть встановлюватися нові істотні вимоги, оскільки перелік істотних умов, визначених законом, може бути доповнено лише шляхом прийняття закону, а не підзаконного акта (в даному випадку Держкомфінпослуг України).

Поряд з істотними умовами зміст договору страхування становлять звичайні та випадкові. Звичайні умови - це ті умови, які передбачаються у законі чи іншому нормативному акті й стають обов'язковими для сторін внаслідок самого факту укладення договору. Від істотних звичайні умови відрізняються тим, що вони не потребують окремого узгодження і про них не обов'язково застерігати у тексті договору страхування.

Випадковими вважаються такі умови, які узгоджені сторонами, відходячи від положень диспозитивних норм або з метою вирішення питань, що взагалі не врегульовані законодавством.

Всі умови - істотні, звичайні, випадкові - після укладення договору стають однаково обов'язковими і мають додержуватися його сторонами.