Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Припинення агентського договору

Виконання агентом та принципалом своїх обов'язків за договором регулюється положеннями ЦК України, нормами про доручення та комісію з урахуванням специфіки агентських відносин та положеннями ГК України. Відповідно до ст. 304 ГК агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного представництва за договором, який укладений сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її смерті або припинення; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє. Під правом на відкликання повноважень слід розуміти право на односторонню відмову від договору, яке надається установнику посередництва в усіх посередницьких договорах. Агентський договір не є виключенням. За таких обставин принципал зобов'язаний попередити контрагента не менше ніж за місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором. Особливі підстави припинення договору пов'язані із статусом агента як комерційного представника. До таких слід відносити процедурні питання: наявність зареєстрованого статусу учасника підприємницької діяльності, отримання ліцензії та дозволів, оголошення банкрутом тощо. При цьому законодавець зазначає, що як тільки ці обставини відпадуть, повноваження можуть бути поновлені за згодою сторін. Після того, як договір був припинений (розірваний. - Авт.), то договірні відносини за таких обставин можна відновити шляхом погодження нових домовленостей, яке набуває форми двостороннього правочину.

На особливості припинення агентського договору впливає той факт, що його, як правило, вважають видом комерційного договору. З огляду на зазначене, одностороння відмова від договору для агента можлива тільки у випадку укладення безстрокового агентського договору.

Стаття 1025 ЦК щодо договору комісії закріплює положення, що у разі відмови комітента від договору комісії, комітент має право на відшкодування витрат. Це є новелою порівняно із ст. 412 Цивільного кодексу 1963 р., яка за такої ситуації зобов'язувала комітента виплатити комісіонеру винагороду за вчинені угоди і відшкодувати понесені витрати. При врегулюванні цього питання за агентським договором, перш за все, потрібно виходити з того, що це договори підприємницькі, яким притаманна рівність контрагентів, і передбачений розподіл ризиків між двома сторонами. Якщо консигнатор використовує свій склад для зберігання товару консигнанта, а міг би здати його в оренду і отримати прибуток, то неодержана орендна плата підлягає відшкодуванню як неотриманий дохід. У аналогічній ситуації опиниться консигнант, коли на вимогу консигнатора з метою недопущення аналогічної діяльності відмовиться від консигнаційного договору з іншим посередником. У результаті, за укладеним договором не буде досягнуто позитивного майнового результату, якщо він буде в односторонньо му порядку розірваний, і буде втрачений дохід, який міг бути одержаний за аналогічним договором з іншим контрагентом. Прикладом виникнення збитків за консигнаційним договором у консигнанта може слугувати ситуація, коли консигнатор продасть товар за нижчою ціною, ніж передбачено договором. Названі втрати, на нашу думку, повинні відшкодовуватись у підприємницьких договорах, зокрема у договорі консигнації. За аналогією, за агентським договором принципал зобов'язаний відшкодувати агенту збитки, якщо він, за відсутності виправдовуючих обставин, перешкоджає агенту заробити винагороду. Відшкодуванню підлягає шкода, яку слід розглядати як природний і передбачуваний результат порушення договору. При цьому, перш за все, агенту повинен бути відшкодований дохід, який він би отримав у випадку виконання агентського договору.