Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 3. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Статтею 1089 ЦК України передбачені загальні положення про розрахунки із застосуванням платіжних доручень. За дорученням платника банк зобов'язується на підставі платіжного доручення переказати певну грошову суму коштів, що розміщені на рахунку платника у цьому банку на визначений платником рахунок фізичної або юридичної особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

- за фактично відвантажену або продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

- у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством або обумовлено в договорі;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складеш не пізніше строку, установленого чинним законодавством;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

- для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів;

- в інших випадках відповідно до укладених договорів або чинного законодавства. Наприклад, якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник крім заяви подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку.

Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних (депозитних) рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, що встановлений Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492, без будь-яких підтверджу вальних документів.

На практиці можуть виникнути відносини, пов'язані з переказом грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка в цьому банку. У такому випадку застосовуються положення параграфа 2 гл. 74 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті таких відносин. Так, банк може прийняти від фізичної особи грошові кошти готівкою та на підставі платіжного доручення перерахувати їх на рахунок отримувача.

В окремих випадках договір банківського рахунка може розглядатися як попередній договір, що передбачає умови щодо подальшого укладення, наприклад, договору кредитування рахунка, договору інкасації тощо.

Для розуміння правової природи правочинів за переказом та встановлення моменту виконання грошового зобов'язання слід враховувати строки проведення банківської операції щодо переказу. Строки проведення переказу передбачені ст. 8 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Якщо кошти переказуються одержувачу, рахунок якого знаходиться в іншому банку, ніж рахунок платника, переказ виконується в строк до трьох операційних днів (операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи-члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання).

Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою- членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах. Переказ, що здійснюється в межах одного банку (внутрішньобанківський переказ) виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів. Договором банківського рахунка можуть встановлюватися коротші строки, ніж визначені законом.

Крім строків, важливим аспектом, який впливає на визначення характеру правочинів, дії яких спрямовані на здійснення операцій за платіжним дорученням, є розуміння природи грошових коштів, що переказуються. Відмінність безготівкових розрахунків від розрахунків готівкою лежить у площині співвідношення зобов'язальних та речових прав. Разом з тим, така відмінність нівелюється за допомогою певної правової фікції, яка ототожнює зарахування суми грошових коштів шляхом ЇЇ обліку на відповідному рахунку з переданням коштів у готівковій формі.

Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів, що облікована на особистому банківському рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком. Договором банківського рахунка сторони можуть передбачити положення про надання клієнту кредиту (ст. 1069 ЦК України), що надається банком понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми. У такому випадку платіжне доручення приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми ліміту по кредиту, яка, у свою чергу, облікована на кореспондентському рахунку банка.

Якщо йдеться про переказ грошей у безготівковій формі, то фактично та юридично платіжне доручення є інструментом, за допомогою якого реалізується право вимоги платника щодо розпорядження своїми майновими правами. Функція банку як послугонадавача у цьому випадку полягає у тому, щоб здійснити відповідну банківську операцію, яка носить юридико-технічний характер.

Технічний аспект процесу переказу полягає в необхідності банком здійснення обрахування, обліку, відображення сум грошових коштів на відповідних рахунках, а також встановлення, закріплення та відправлення за допомогою електронних засобів певного обсягу інформації, що містить кількісний та якісний склад щодо грошових сум, спрямованих для їх обліку на рахунку одержувача.

Юридичний характер розрахункової операції щодо переказу коштів у безготівковій формі полягає у тому, щоб відповідно до положень нормативних актів забезпечити своєчасне та відповідно до розпорядження платника, та у повному обсязі зарахування сум грошових коштів, що призначаються для одержувача, на його рахунок (якщо рахунки платника та одержувача знаходяться в одному банку) або на кореспондентський рахунок банка-одержувача договору (якщо рахунки платника та одержувача знаходяться в різних банках).

Кожен з правових елементів, які утворюють цілісне розрахункове зобов'язання, складається з окремих юридичних дій, що за своєю правовою природою є односторонніми правочинами.

Основні умови виконання банком платіжного доручення містяться в ст. 1090 ЦК України, відповідно до якої зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів (розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача), що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами1.

Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Реквізити розрахункових документів за формами, наведеними в додатках до цієї Інструкції, заповнюються згідно з вимогами, що містяться у відповідних додатках до цієї Інструкції та відповідних її розділів.

Порядок повернення банком клієнту оформлених ним розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорі банківського рахунка. При поверненні розрахункового документа банк, у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Якщо на вимогу банку клієнт не надасть документи і відомості, що потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або навмисно надасть неправдиві відомості про себе, то банк повертає йому платіжне доручення без виконання. Банк, повертаючи таке платіжне доручення у день надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та на відповідний пункт Інструкції) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Якщо банк відмовляє клієнту у виконанні платіжного доручення за операцією, яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то таке платіжне доручення клієнта банк повертає йому без виконання. Банк, повертаючи таке платіжне доручення у день надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на ч. 2 ст. 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та на відповідний пункт Інструкції) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця, відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та відбитком штампа банку).

У разі відмови виконати розрахунковий документ, оформлений клієнтом іншого банку чи органу державного казначейства, банк у день надходження документа має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цей розрахунковий документ у банк чи орган державного казначейства, від якого він надійшов.

Напис про причину повернення без виконання платіжної вимоги стягуюча на примусове списання, стягнення коштів засвідчують підписами керівник (його заступник) і головний бухгалтер (його заступник) банку або філії. У відділенні цей напис засвідчує підписом його керівник (у разі його відсутності - уповноважений працівник).

Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Так, згідно з п. 24 розд. II Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті банк платника може робити в розрахункових документах виправлення реквізитів уразі:

- часткового виконання розрахункового документа;

- зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку системи обліку, виконанням банком вимог нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунка платника, назви та коду банку платника.

Важливим аспектом при здійсненні безготівкових розрахунків є визначення моменту виконання грошового зобов'язання за платіжним дорученням. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банку одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Порядок проведення безготівкових розрахунків операцій передбачає, що банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності або недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком та платником.

При перерахуванні грошових коштів банк платника може робити переказ через кореспондентські рахунки банка, який обслуговує отримувача. Банки здійснюють переказ з кореспондентських рахунків інших банків - своїх клієнтів у межах залишку грошей на цих рахунках, крім випадків надання обслуговуючим банком кредиту банку-клієнту.

Статтею 31 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено порядок завершення переказу при неможливості виплати суми переказу. У разі неможливості здійснення банком одержувача виплати суми переказу, що має бути сплачена у готівковій формі, через неявку одержувача протягом тридцяти робочих днів з дня надходження цієї суми, банк одержувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів переказати суму переказу ініціатору. У разі неможливості здійснення банком одержувача виплати суми переказу через неявку одержувача протягом тридцяти робочих днів з дня надходження цієї суми ця банківська установа зобов'язана протягом трьох робочих днів ініціювати переказ відповідної суми на адресу ініціатора.

Для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні, банк платника має право перерахувати кошти через третій банк (виконуючий банк), в якому знаходиться кореспондентський рахунок банка одержувача.

На вимогу клієнта банк повинен негайно інформувати його про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення встановлюються законом, банківськими правилами або договором банківського рахунка.

Часткове або повне припинення грошового зобов'язання можливе лише за умови належного його виконання. Загальна норма ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Але виконання грошового зобов'язання на підставі платіжного доручення має свої особливості, які полягають у необхідності залучення обслуговуючих банків, вчинення певної кількості правочинів, встановлення місця виконання, що тим самим виходить за межі загальних правил.

Якщо сторони основного договору (наприклад купівлі-продажу) мають свої поточні рахунки в різних банках, то безумовно при здійсненні між ними безготівкових розрахунків кожен з банків, що їх обслуговують, несуть відповідальність лише перед своїм клієнтом щодо належного проведення відповідної операції (банк платника здійснює переказ суми грошових коштів на кореспондентський рахунок банка одержувача, а банк одержувача - операцію щодо обліку на поточному рахунку одержувача грошової суми, переказаної на його кореспондентський рахунок). Хоч на перший погляд будь-яких вимог до банка одержувача щодо неналежного виконання ним зобов'язання платник не може пред'явити, та насправді платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача (одержувача) обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого дня перераховує кошти з відповідного рахунка на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Також увагу слід звернути на норму закону, що встановлює загальний порядок завершення переказу. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати суму переказу на рахунок отримувача в операційний день, дата якого збігається з датою валютування3.

Так само як і одержувач до банку платника, кредитор за основним договором може пред'являти вимоги щодо виконання грошового зобов'язання безпосередньо до свого контрагента, а щодо зарахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок - до банку, що обслуговує цей рахунок. Здійснення переказу суми грошових коштів за розпорядженням платника на користь одержувача та зарахування її на кореспондентський рахунок банку одержувача вважається належним чином виконаним зобов'язанням лише тоді, коли сторони домовились про це. Моментом повного або часткового припинення грошового зобов'язання боржника перед кредитором вважається момент зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок одержувача.

Якщо сторони основного договору мають свої поточні рахунки в одному банку, то їх розрахункові відносини регулюються дещо інакше. Внутрішньобанківський переказ здійснюється в порядку, визначеному правилами банку. Проте моментом погашення грошового зобов'язання буде також момент зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок одержувача. Таким чином, ризик неналежного виконання розрахункового зобов'язання банком покладається на платника.

Безготівкові розрахункові відносини грунтуються на певній кількості пов'язаних один з одним цивільними правочинами. Насамперед здійснення розрахункових операцій банку, як правило, спрямовано на виконання в певній частині чи в повному обсязі грошового зобов'язання його клієнта перед контрагентом за основним договором (наприклад, купівлі-продажу, поставки, оренди, підряду тощо). Для використання в якості засобу платежу грошових коштів у безготівковій формі при виконанні зобов'язання за основним договором необхідною умовою є укладення особою договору банківського рахунка. Але зміст договору банківського рахунка не передбачає всіх тих зобов'язань, що можуть виникнути в зв'язку з розпорядженнями клієнта. Тому ті односторонні або двосторонні правочини, що пов'язані з розрахунками за участі банку розглядаються як самостійні, хоча й в межах договору банківського рахунка. Самостійність таких правочинів викликана: особливим суб'єктним складом учасників розрахункових відносин; спеціальним порядком надання доручень, їх виконання, припинення; застосуванням наряду з положеннями договору банківського рахунка норм спеціальних законів та підзаконних актів у тому числі імперативних норм, а також звичаїв і правил ділового обороту.

За здійснення операції з виконання платіжного доручення клієнта відповідає банк. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до правил, встановлених гл. 51 ЦК України, тобто на загальних підставах цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання. Враховуючи положення статей 528 та 618 ЦК України, банк платника відповідає перед своїм клієнтом і в тому випадку, якщо платіжне доручення не виконано з вини виконуючого банку, який залучений до здійснення розрахунків. Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку. При розгляді спору в суді за ініціативою платника виконуючий банк може бути залучений у справі як другий відповідач. Проте в договорі банківського рахунка сторони можуть передбачити, що відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта несе безпосередньо банк, який виконує відповідну операцію.

Положення щодо відповідальності банків при здійсненні переказу передбачені також ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк. Даною нормою судом покладено відповідальність на банк, що порушив порядок розрахунків. Для того щоб з'ясувати стан виконання доручення та виявити можливе порушення, клієнт має право на отримання відповідної інформації. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк ініціатора зобов'язаний на вимогу ініціатора письмово повідомити про стан виконання його доручення, що міститься у відповідному документі на переказ.

У випадку помилкового переказу грошових коштів, що відбувся внаслідок порушення правил розрахункових операцій, банк несе відповідальність відповідно до норм гл. 51 ЦК України та правил ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Слід зазначити, що в разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного одержувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу одержувачу. Інакше одержувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу Йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного одержувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання останнім переказу еквівалентної суми грошей в цей банк протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного одержувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним одержувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому у разі порушення неналежним одержувачем зазначеного триденного строку банк-порушник має право вимагати від неналежного одержувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день, починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення грошей включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

При здійсненні помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму грошей з рахунка платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі відсоткової ставки, що встановлена цим банком за короткостроковими кредитами, за кожний день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав гроші з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі відсоткової ставки, що встановлена цим банком за короткостроковими кредитами за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.