Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Розрахунки за акредитивом

Незважаючи на досить складну в конструктивному відношенні процедуру здійснення безготівкових розрахунків за допомогою акредитива, запровадження цієї форми розрахунків є таким, що максимально сприяє належному виконанню грошового зобов'язання.

Суб'єктний склад розрахункових відносин за акредитивом містить як мінімум чотирьох зобов'язальних учасників - платника (заявника або а кредитодавця), банку-емітента, виконуючого банку та бенефіціара (одержувача коштів).

Мета розрахункової операції та кількісний склад її учасників впливають на зміст та правову природу правочину, що забезпечує правове регулювання відносин при здійсненні акредитивної форми розрахунків.

Акредитив (нім. "Der Akkreditiv" - повноваження на будь-які дії) розглядається як зобов'язання банку-емітента (банк, який відкрив акредитив), що виникло на підставі доручення клієнта-платника, провести платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара (особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив). При цьому банк-емітент може доручити проведення відповідного платежу іншому (виконуючому) банку.

Акредитив є досить складним розрахунковим платіжним інструментом. Співвідношення правової природи акредитива та договору відображено в Уніфікованих правилах та звичаях для документарних акредитивів. Акредитив визначається як будь-який правочин, як би він не був названий або позначений, згідно з яким банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені:

(I) повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або

(II) уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або

(III) уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива1.

Відповідна норма міжнародних правил містить конструктивно ті правові дії, які складають зміст акредитиву-правочину. Зобов'язання, яке за таких умов виникає, містить елементи, що характерні для договору доручення, на користь третьої особи, гарантії, поруки, акцепту та інших правочинів. За дорученням та відповідно до інструкцій наказодавця банк-емітент повинен самостійно провести платіж на користь одержувача (бенефіціара), чи за його наказом - третій особі, або доручити іншому банку (виконуючому) здійснити такий платіж. При цьому банк-емітент вчиняє дії від свого імені, або від імені наказодавця акредитиву, проте завжди за дорученням та за рахунок останнього.

Досить важливим принципом виконання акредитива є його незалежність від основного договору. Акредитив за своєю природою являє правочин, відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть, якщо в акредитиві є будь-які посилання на такий контракт.

З огляду на зазначений принцип необхідно констатувати, що грошове зобов'язання платника за основним договором також не можна ототожнювати з грошовим зобов'язанням банку-емітента перед платником, яке виникає з правочину щодо відкриття та виконання акредитиву.

Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й сплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром. На бенефіціара ні в якому разі не поширюються договірні відносини між банками або між заявником і банком-емітентом.

У зазначеній статті Уніфікованих правил та звичаїв поняття акредитиву як правочину посилюється за допомогою сутності акредитиву через його природу. Правила вказують той обсяг обов'язків, яким наділяється на вимогу заявника банк-емітент у зв'язку з вчиненням акредитиву.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, акредитив визначається як договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Акредитив з точки зору банківського операційного інструментарію може розглядатися як засіб проведення безготівкових розрахунків шляхом здійснення платежу, спрямованого на погашення грошового зобов'язання. Юридичний зміст і сутність поняття відповідного засобу можуть бути розкриті через аналіз системи взаємопов'язаних цивільних правочинів, що вчиняються суб'єктами розрахункових відносин.

Для акредитива характерною є природа подвійного зобов'язання банку-емітента. З одного боку, банк-емітент на підставі договору банківського рахунка приймає на себе зобов'язання щодо виконання доручення клієнта відкрити акредитив перед платником грошових коштів, а з іншого - впровадження дій, спрямованих на виконання платежу за акредитивом, породжують грошове зобов'язання банку-емітента перед одержувачем.

Важливим елементом акредитивних відносин є їх акцесорний характер. Хоча при здійсненні акредитиву правочини, що вчиняються, є самостійними, проте їх дії спрямовані на забезпечення належного виконання розрахунків за основним договором між платником і одержувачем коштів.

Обравши акредитивну форму розрахунків, сторони основного договору повинні узгодити такі умови здійснення платежу: строк дії та порядок розрахунків за акредитивом; найменування банку-емітента; вид акредитива та особливості його виконання; спосіб повідомлення одержувача коштів про відкриття акредитива; перелік документів, що надає одержувач коштів у банк для списання грошової суми акредитива; строк надання документів після відвантаження товару, надання послуг або виконання робіт; вимоги до оформлення документів, що надає одержувач коштів.

Зазначені умови є необхідними, оскільки вони відображаються у заяві платника, що адресується банку-емітенту для відкриття акредитива. Заява про відкриття акредитива складається за формою, що міститься у додатку до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Акредитив вважається відкритим лише після того, як буде здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива. При цьому дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара мають збігатися.

Залежно від покриття акредитиви поділяються на покриті (забезпечені шляхом депонування певної грошової суми) та непокриті (гарантовані). Покриття означає попереднє надання в розпорядження виконуючого банку (банку-кореспондента) коштів (покриття) в сумі акредитива на строк дії зобов'язання з умовою можливого використання цих коштів для виплат за акредитивом. У разі відкриття покритого акредитива, депонованого у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, платник крім заяви подає до банку-емітента платіжне доручення на переказ коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива. У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, платник подає заяву та платіжне доручення на переказ коштів зі свого поточного рахунка на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у банку-емітенті.

При відкритті непокритого акредитива банк-емітент гарантує виконуючому банку оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту. Тим самим виконуючий банк має право вимоги до банку-емітента щодо списання суми акредитива. За наявності між банками кореспондентських відносин акредитив може відкриватися у виконуючому банку шляхом надання йому права списання суми акредитива з кореспондентського рахунка банку-емітента, який ведеться виконуючим банком.

Умови відкриття та виконання акредитивів є критерієм їх поділу на відкличні та безвідкличні. На бланку акредитива повинно бути чітко зазначено, до якого виду він належить (відкличний або безвідкличний). За відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення одержувача (бенефіціара) (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів.

Відносини за акредитивом, що виникають між акредитиводавцем і банком-емітентом, між останнім і виконуючим банком, відокремлені від того правочину між платником і одержувачем коштів, на підставі якого здійснюються розрахунки.

Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива та надані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті. Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті у разі здійснення платежу виконуючим банком до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов'язаний надати відшкодування виконуючому банку, який уповноважений на здійснення платежу. Статтею 8 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів передбачено, що відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара. Проте банк-емітент зобов'язаний:

- надати відшкодування іншому банку, уповноваженому ним на здійснення платежу по пред'явленню, акцепті або негоціації по відкличному акредитиву, за будь-який платіж, акцепт або негоціацію, проведеш цим банком до одержання ним повідомлення про зміну або ануляцію, проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива;

- надати відшкодування іншому банку, уповноваженому ним на здійснення платежу з розстроченням по відкличному акредитиву, якщо цей банк до одержання ним повідомлення про зміну або ануляцію прийняв документи, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива.

Безвідкличний акредитив не може бути анульований або змінений без згоди одержувача грошових коштів. Для бенефіціара безвідкличний акредитив є найбільш гарантованим платіжним інструментом, який забезпечує платіж за поставлені ним товари або надані послуги.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті безвідкличний акредитив - це тверде (гарантоване) зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеного в акредитиві, або, банку-емітента та дотримані строки та умови акредитива. Умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до них банку, який авізував (повідомив) йому ці зміни. Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін. Прийняття часткових змін не дозволяється. Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж відповідно до умов акредитива.

Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку. Підтвердження безвідкличного акредитива означає прийняття виконуючим банком додаткового до зобов'язання банку-емітента самостійного зобов'язання щодо здійснення платежу відповідно до умов акредитива.

Оскільки акредитив є зобов'язанням, спрямованим на проведення платежів, то відтак умови акредитива є умовами виконання цього грошового зобов'язання. Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. При цьому банки повинні дотримуватися принципу дотримання суворої відповідності документів. Банки зобов'язані перевіряти всі, передбачені акредитивом, документи з розумною старанністю, з тим щоб упевнитися, що за зовнішніми ознаками вони відповідають строкам та умовам акредитива. Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально. Реквізити, що передбачені формою заяви, є обов'язковими (крім реквізиту "Додаткові умови"), і тому в разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертається заявнику без виконання. Якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви, то заявник акредитива подає його окремим додатком, кількість примірників якого має відповідати кількості примірників заяви. Оригінал цього додатка підписується уповноваженими особами та скріплюється відбитком печатки заявника акредитива. Відповідність передбачених документів за зовнішніми ознаками строкам та умовам акредитива визначатиметься встановленими міжнародними банківськими звичаями відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів. Документи, не передбачені в акредитиві, не перевіряються банками. Одержавши такі документи, вони повертають їх особі, що надала такі документи, або передаватимуть їх, не беручи на себе відповідальності. Виконуючий банк має розумний строк, що не перевищує 7 банківських днів з наступного дня після прийняття документів, для перевірки документів і ухвалення рішення про їх прийняття чи повернення, а також для повідомлення відповідного рішення особі, що надала документи.

Якщо акредитив передбачає умови без зазначення документів, що подаються відповідно до них, банк вважає ці умови не зазначеними і не розглядає їх. У цьому випадку виконання акредитива не провадиться.

Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно повідомити про це одержувача грошових коштів і банк-емітент з визначенням причин відмови. Відповідно до статті 14 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів, одержавши документи, виконуючий банк, що діє від їхнього імені, повинен вирішити виключно на основі самих документів, чи відповідають вони за зовнішніми ознаками строкам та умовам акредитива. Якщо документи за зовнішніми ознаками не відповідають строкам та умовам акредитива, виконуючий банк може відмовити у прийнятті цих документів. Якщо виконуючий банк вирішив відмовити у прийнятті документів, він повинен негайно сповістити про це за допомогою телетрансмісійного повідомлення, або, якщо це неможливо, іншим прискореним шляхом, не пізніше як за сім банківських днів з дня, наступного після прийняття документів. Таке повідомлення надсилається банку, від якого одержані документи, або бенефіціару, якщо документи одержані безпосередньо від нього. У такому повідомленні мають бути зазначені всі розбіжності, через які банк відмовляє в прийнятті документів.

Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві грошових коштів з порушенням умов акредитива, а за непокритим акредитивом відмовитися від відшкодування сплачених сум.

Щодо прийняття виконання платежу, то слід зазначити, що це може зробити як сам бенефіціар, так і особа, якій він відступив право вимоги одержання коштів. Разом з тим, відступлення права бути стороною по акредитиву не допускається, якщо інше не обумовлено в ньому.

Підстави, за яких закривається акредитив, передбачені ст. 1098 ЦК України. Акредитив закривається у разі: спливу строку дії акредитива; відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива; повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.

Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті у день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня меморіальним ордером списує кошти з аналітичного рахунка "Розрахунки за акредитивами" та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує відповідну суму з відповідного позабалансового рахунка, що призначений для обліку акредитивів.

Виконуючий банк одночасно із закриттям акредитива негайно повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива. Банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника, з якого депонувалися грошові кошти.

В основі розрахункових відносин за акредитивом лежить грошове зобов'язання банку. У деяких випадках невиконання банком доручень клієнта щодо виконання акредитиву може бути кваліфіковане як прострочення виконання грошового зобов'язання, що, як наслідок, тягне за собою застосування спеціальних мір відповідальності, передбачених ст. 1097 ЦК України.

Специфіка розрахункових відносин при виконанні акредитива може передбачати залучення виконуючого банку. У такому випадку банк-емітент, відповідно до ст. 618 ЦК України, відповідає за порушення зобов'язання залученим ним банком, на який покладено виконання акредитива (ст. S28 ЦК України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Саме такі два винятки із загального правила міститься у ст. 1097 ЦК України, якою передбачена відповідальність виконуючого банку. Так, у разі необгрунтованої відмови у виплаті або неправильної виплати грошових коштів за акредитивом внаслідок порушення виконуючим банком умов акредитива виконуючий банк несе відповідальність перед банком-емітентом.

При порушенні умов акредитива, як правило, платник звертає свої вимоги до банку-емітента, оскільки вони перебувають в договірних відносинах. Проте ЦК України передбачено, що в разі порушення виконуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива відповідальність перед платником може бути за рішенням суду покладена на виконуючий банк.

Таким чином, акредитив - це комплексний юридико-технічний засіб здійснення платежу під умовою пред'явлення документів, що складається з системи послідовних взаємопов'язаних самостійних правочинів, вчинення яких передбачає проведення банківських операцій, спрямованих на виконання грошового зобов'язання платника за основним договором на користь бенефіціара (одержувача).