Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 7. Розрахунки з використанням платіжних карток

Положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не містять визначення суті та назву договору, що укладається між емітентом спеціального платіжного засобу та клієнтом. Проте відносно платіжних карток у актах цивільного законодавства України все ж таки міститься назва такого договору. Так, відповідно до норм пунктів і.5, 2.4, 2.6, 3.17, 3.23 і т.п. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління НБУ від 19 квітня 2005 р. № 137і (далі - Положення № 137) таким є договір про надання та використання платіжних карток.

У результаті укладення договору про надання та використання платіжної картки виникають неоднорідні, проте цілеспрямовані договірні зобов'язання, які, залежно від умов цього договору, підпадають під регулювання різнорідних договірних конструкцій. Зважаючи на це, більш теоретично обгрунтованою та практично виправданою є кваліфікація договору про надання та використання платіжних карток як змішаного цивільно-правового договору.

Здійснюючи цивільно-правову характеристику договору про надання та використання платіжних карток, слід враховувати його кваліфікацію як змішаного договору. Зважаючи на кваліфікацію договору про надання та використання платіжної картки як змішаного цивільно-правового договору слід мати на увазі, що до відносин сторін у такому договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у цьому договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті такого договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Названий договір є двостороннім, оскільки для його укладення достатньо волевиявлення двох осіб (емітента платіжної картки та держателя). При цьому всі договори, елементи яких поєднуються в складі цього договору, за своїм визначенням є двосторонніми цивільно-правовими договорами. Стосовно договору про надання та використання платіжних карток має діяти презумпція відплатного договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Цей договір також слід визнати як взаємозобов'язуючий, оскільки обидві сторони цього договору мають один щодо одного як права, так і обов'язки.

Договір про надання та використання платіжних карток слід кваліфікувати як консенсуальний цивільно-правовий договір, тобто такий, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди між його сторонами щодо всіх його істотних умов.

Отже, договір про надання та використання платіжних карток - це цивільно-правовий, змішаний, двосторонній, взаємозобов'язуючий, відплатний, консенсуальний договір, згідно з яким емітент зобов'язується виготовити та передати у користування клієнту платіжну картку, відкрити відповідний банківський рахунок та здійснювати за ним відповідні операції за дорученням клієнта, а клієнт зобов'язаний сплачувати відповідну винагороду емітенту та повернуту у разі спливу строку чинності платіжної картки або припинення зобов'язань за цим договором платіжну картку емітенту.

Оскільки платіжна картка є різновидом спеціального платіжного засобу, поняття сторін зазначеного договору слід з'ясовувати через визначення понять "емітент спеціальних платіжних засобів" та "держатель спеціального платіжного засобу", що містяться у ст. 1 Закону про переказ коштів. Емітенти платіжних карток - це виключно банки, які уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання емісії платіжних карток (п. 2.1 Положення № 137). Клієнти - це будь-які фізичні або юридичні особи (п. 1.5 Положення N9 137). Від клієнтів слід відрізняти держателів платіжних карток, якими можуть бути виключно фізичні особи-клієнти або довірені особи клієнта.

Законодавство України не містить спеціальних вимог до форми договору про надання та використання платіжних карток. Незважаючи на це, важко уявити собі ситуацію, коли б такий договір не укладався в письмовій формі. Хоча гіпотетично можна уявити можливість виникнення спору щодо факту укладення цього договору в зв'язку з невирішеністю питання про його форму.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З огляду на викладене, варто звернути увагу на норму п. 2.6 Положення № 137, згідно з якою "у договорі про надання та використання платіжної картки мають бути визначені предмет договору, права, обов'язки клієнта та емітента, їх відповідальність, порядок розгляду спорів та інші визначені сторонами умови".

Передача платіжної картки здійснюється на підставі домовленості про її найом (оренду). В такому разі сторони мають враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Платіжна картка усім цим вимогам цілком відповідає. Крім того, згідно з п. 15.5 ст. 15 Закону про переказ коштів "вид платіжної картки, що емітується банком, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, в якій ця картка застосовується. Обов'язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити ідентифікаційний номер емітента, визначений в порядку, встановленому Національним банком України". До того ж, згідно з абз. 5 п. 2.13 Положення № 137 "правилами платіжної системи можуть бути встановлені додаткові реквізити платіжної картки".

Укладаючи в рамках договору про надання та використання платіжних карток договір банківського рахунка сторони зобов'язані погодити його предмет, яким є умова про відкриття банківського (поточного) рахунка та здійснення операцій по ньому. Якщо у складі договору про надання та використання платіжних карток містяться елементи інших договорів, то сторони мають також узгодити умови про їх предмети (наприклад, предмет кредитного договору).

Зміст договірних зобов'язань складають суб'єктивні права та обов'язки його сторін, що мають реалізуватися у процесі виконання. Розглянемо умови виконання прав та обов'язків сторін договірних зобов'язань, що виникають на підставі укладення договору про надання та використання платіжних карток за часом їх виникнення та персонально щодо кожної з його сторін.

У результаті укладення зазначеного договору між емітентом та клієнтом виникають зобов'язання по наданню платіжних карток клієнтам. Емітент має виготовити саму платіжну картку, на що потрібен відповідний час. Порядок передачі та отримання платіжних карток зазвичай закріплюється в окремому розділ договору та передбачає пред'явлення документа, що посвідчує особу клієнта, перевірку отриманих карток та ПІН-кодів тощо. Про це клієнт підписує відповідну розписку, яку, вочевидь слід кваліфікувати як документ про передачу-приймання платіжної картки.

Наступними відносинами між емітентами та клієнтами є відкриття банківських рахунків клієнтів. Так, відповідно до п. 2.7 Положення №137 для обліку коштів за операціями з використанням платіжних карток клієнтам відкриваються картрахунки на балансових рахунках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з питань бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України. Відкриття картрахунків здійснюється відповідно до вимог, визначених законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ з питань відкриття поточних рахунків. Для відкриття картрахунків клієнти подають до банків документи, які потрібні для відкриття поточних рахунків і визначені нормативно-правовими актами Національного банку з питань відкриття рахунків. Для обліку операцій фізичних осіб за наперед оплаченими платіжними картками (електронними гаманцями) банк відкриває консолідований картрахунок'. Клієнти-резиденти можуть відкривати картрахунки за межами України й отримувати платіжні картки, емітовані нерезидентами, з урахуванням обмежень, установлених законодавством України про валютне регулювання. Залежно від можливостей програмного забезпечення банк може вести аналітичний облік операцій за картрахунками в окремій підсистемі за умови забезпечення тотожності даних аналітичних рахунків підсистеми відповідним рахункам синтетичного обліку, які відкриті в банку.

Зобов'язання щодо використання платіжної картки можуть передбачати умови зберігання клієнтом самої картки чи її ПІН-коду, територію її використання тощо.

Відповідно до п. 2.8 Положення № 137 "залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми. Дебетова схема передбачає здійснення клієнтом операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку, або за рахунок коштів клієнта за наперед оплаченою платіжною карткою, які обліковуються на консолідованому картрахунку банку. Під час застосування дебетово-кредитної схеми клієнт здійснює операції з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) на картрахунку - за рахунок наданого банком кредиту. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії)". Відповідно, залежно від обраної схеми об'єм прав та обов'язків у клієнта та емітента може бути більшим чи меншим.

Для використання платіжної картки за призначенням клієнту потрібно, щоб на його рахунок було зараховано відповідну суму грошових коштів. Нормативно-правове регулювання відносин по зарахуванню коштів на рахунок клієнта на сьогодні визначений нормами п. 2.11 Положення № 137. Зокрема зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних осіб може виконуватися за рахунок внесення в установленому порядку готівки через каси банків, банкомати, які підтримують ці функції (депозитні банкомати), шляхом переказу коштів з інших власних рахунків, за рахунок наданого кредиту, за рахунок відсотків, нарахованих на залишок коштів на картрахунку, а також з рахунків інших фізичних та юридичних осіб за їх дорученням (у т. ч. заробітної плати, гонорарів, пенсій, авансів та компенсацій витрат на відрядження тощо). Зарахування (поповнення) коштів на консолідований картрахунок здійснюється фізичними особами в межах максимальної суми, установленої п. 2.12 гл. 2 Положення №137, за рахунок внесення готівки або шляхом переказу коштів з інших власних рахунків (завантаження на електронний гаманець) та з рахунків юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців за їх дорученням (виплата своїм працівникам разових премій, матеріальної допомоги тощо). Наперед оплачені платіжні картки фіксованого номіналу поповненню не підлягають. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних осіб-підприємців, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, може виконуватися за рахунок готівки, що вноситься в установленому порядку через каси банків, банкомати, які підтримують ці функції (депозитні банкомати), шляхом переказу коштів з інших власних рахунків, за рахунок наданого кредиту, за рахунок відсотків, нарахованих на залишок коштів на картрахунку, а також з рахунків інших фізичних та юридичних осіб за їх дорученнями. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних рахунків, за рахунок наданого кредиту, за рахунок відсотків, нарахованих на залишок коштів на картрахунку, та за рахунок готівки, що вноситься в установленому порядку до каси банку-емітента. Зарахування на корпоративні картрахунки коштів в іноземній валюті на цілі, визначені цим Положенням, здійснюється на підставі заяв клієнтів з розрахунком витрат. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки здійснюється з урахуванням обмежень (у т. ч. режиму картрахунків в іноземній валюті), установлених законодавством України.

Відповідно до п. 3.5 Положення № 137 клієнти та їх довірені особи застосовують платіжні картки відповідно до умов договору з емітентом як засіб для: 1) безготівкової оплати за товари (послуги), у тому числі в системах електронної торгівлі (комерції); 2) перерахування коштів із своїх картрахунків на інші власні рахунки та на рахунки інших осіб; 3) одержання готівки в касах банків, інших фінансових установ, торговців і через банкомати.

Наперед оплачені платіжні картки застосовуються їх держателями для безготівкової оплати за товари (послуги) та одержання готівки. Операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням обмежень, установлених цим Положенням та іншими законодавчими актами України. За допомогою платіжних карток забороняється здійснення інвестицій в Україну та за її межі.

Умови здійснення операцій за платіжними картками деталізуються в розділі договору, присвяченому регулюванню порядку та умовам виконання операцій за розрахунками з картками з урахуванням особи клієнта, оскільки режим операцій держателями корпоративних платіжних карток відрізняються від режиму операцій за операціями з платіжними картками, держателями яких є звичайні фізичні особи.

Слід враховувати, що згідно з ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

До видів обмеження права клієнта розпоряджатися грошовими коштами, що обліковуються на його рахунку, відносять авторизацію. Відповідно до п. 1.5 Положення № 137 авторизація - це "процедура отримання дозволу на проведення операції із застосуванням платіжної картки". Рахунок блокується на суму авторизації та комісійної винагороди банку. Підставою для списання з рахунка є тільки платіжна вимога про платіжну операцію, яка надійде від системи. В разі неотримання від системи такої вимоги протягом певного строку з дати авторизації рахунок розблоковується".

Обмеженням права клієнта розпоряджатися коштами на рахунку під час використання платіжних карток також називають незнижувальний залишок. Часто в договорі про надання та використання платіжної картки сторони обумовлюють ліміт активності, тобто обмеження на кількість та суму платіжних операцій, що має право здійснювати держатель за певний період часу.

Відповідно до п. 3.16 Положення № 137 емітент зобов'язаний тимчасово призупинити здійснення операцій з використанням платіжної картки, а також вжити заходів з її вилучення та/або блокування (її реквізитів) у разі отримання заяви безпосередньо від клієнта або держателя платіжної картки про її втрату. Емітент має право прийняти рішення про тимчасове призупинення здійснення операцій з використанням певної платіжної картки, а також про вилучення платіжної картки за наявності обставин, що можуть свідчити про неправомірне використання платіжної картки або ЇЇ реквізитів, користування платіжною карткою не уповноваженою на це особою, в інших випадках, установлених договором.

Крім того, згідно з п. 3.17 Положення № 137 платіжна організація (розрахунковий банк) має право ухвалити рішення про тимчасове призупинення здійснення операцій з використанням платіжних карток, емітованих певним емітентом, відповідно до правил платіжної системи. Порядок тимчасового призупинення здійснення операцій з використанням платіжної картки, а також її вилучення і повідомлення про це клієнта встановлюються правилами платіжної системи і договором про надання та використання платіжних карток.

Найбільш розповсюдженою функцією платіжної картки є здійснення за її допомоги безготівкових розрахунків шляхом переказу коштів на рахунок чи з рахунка клієнта. До того ж, слід враховувати положення ч. 3 ст. 1068 ЦК України, згідно з яким "банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом". То що ж є розрахунковим документом у разі розрахунків з використанням платіжних карток? Ініціювання переказу за допомогою спеціальних платіжних засобів (у тому числі платіжних карток) має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем (п. 25.2 ст. 25 Закону про платіжні системи та переказ коштів в Україні). Операції держателів платіжних карток повинні виконуватися з оформленням документів за операціями із застосуванням платіжних карток на паперових носіях (сліп, квитанція платіжного термінала, чек банкомата тощо), що складаються за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників розрахунків, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжних систем (п. 4.3 Положення №137). Документ за операцією із застосуванням платіжної картки - документ, що підтверджує виконання операції з використанням платіжної картки, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки (п. 1.5 Положення № 137).

Законодавець визначив, що воля особи, яка має право розпоряджатися рахунком, на якому обліковується певна сума грошових коштів, на ініціювання їх переказу з використанням платіжної картки має фіксуватися у відповідному документі за операціями із застосуванням платіжної картки. При цьому законодавець чітко визначив, що саме правилами платіжної системи визначаються такі документи. Натомість розробники Положення № 137 пішли всупереч позиції законодавця та визначили види документів за операцією із застосуванням платіжної картки (йдеться про сліпи, квитанції платіжних терміналів, чеки банкомата тощо). При цьому ці документи не є самостійними документами, в яких фіксується ініціатива клієнта на переказ грошових коштів з його рахунка, а лише є підставою для формування відповідних документів на переказ грошових коштів. На практиці документом на переказ грошових коштів досить часто використовується платіжна вимога про платіжну операцію, що надається платіжною системою.

Опосередкованою підставою для кваліфікації окремих документів за операцією із застосуванням платіжної картки у якості документа на переказ є норма п. 4.5 Положення № 137, у якій зазначається, що "операції, що здійснюються з використанням платіжних карток із застосуванням імпринтерів, повинні виконуватися з оформленням сліпа, форма якого визначається платіжною системою. В узгоджені терміни сліпи передаються еквайру для формування й направлення до процесингового центру або розрахункового банку платіжних повідомлень для обробки та здійснення на їх підставі розрахунків за виконані операції".