Інститут компенсації моральної шкоди не є новим у доктрині цивільного права, хоча належного законодавчого закріплення він набув тільки в пострадянський період.
Чинний ЦК України включив загальну норму про моральну шкоду до Книги першої ЦК (ст. 23), а норми, спеціально присвячені компенсації моральної шкоди, до гл. 82, що регулює деліктні зобов'язання. З мстою узагальнення судової практики 31.03.1995 р. була прийнята постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яка діє із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р. № 5.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати:
- у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна;
- у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Зазначений перелік діянь, внаслідок яких особа може зазнати моральної шкоди, безперечно, не є виключним і не перелічує всі випадки, коли особі завдається моральна шкода. Отже, для надання загального визначення моральної шкоди, можна звернутися до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не май нової) шкоди", відповідно до якого під моральною шкодою слід розуміти втрати не май нового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може також полягати у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, у втратах немайнового характеру у зв'язку з посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку юридичної особи, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності особи тощо.
Суб'єктом права вимоги компенсації моральної шкоди є особа, якій ця шкода безпосередньо завдана неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1169 ЦК України). За доведеності фактів проживання з померлим однією сім'єю (спільне проживання, ведення спільного господарства тощо) факт родинного зв'язку значення не має.
Право на відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі, мають також спадкоємці цієї особи, але виключно у випадку, коли відшкодування моральної шкоди присуджено спадкодавцеві за його життя.
Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, коли обов'язок відшкодування шкоди покладається на інших осіб (юридична та фізична особа відповідають за дії своїх працівників, батьки - за шкоду, завдану їх малолітніми та в деяких випадках - неповнолітніми дітьми тощо). Обов'язок відшкодування моральної шкоди може бути покладений і на спадкоємцю завдавача шкоди, якщо такий обов'язок був покладений на спадкодавця судом за його життя (ст. 1231 ЦК України).
Що стосується умов покладення на особу обов'язку відшкодування моральної шкоди, то ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Винятки з правила винної відповідальності визначені ч. 2 ст. 1167 ЦК України, де передбачені випадки притягнення особи до відповідальності за завдання моральної шкоди незалежно від її вини. До таких випадків, зокрема, відносяться:
а) заподіяння моральної шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. У даному разі для настання відповідальності незалежно від вини необхідною є наявність двох умов у сукупності: по-перше, це причина виникнення моральної шкоди, якою є каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи; а по-друге, це особливість діяльності, під час якої завдається моральна шкода, - джерело підвищеної небезпеки. При цьому, якщо каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи настали внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, моральна шкода, завдана володільцями об'єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки, компенсується залежно від вини кожного з них за (Правилами ст. 1188 ЦК України;
б) заподіяння шкоди фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. У даному випадку компенсація моральної шкоди відбувається за правилами ст. 1176 ЦК України;
в) в інших випадках, встановлених законом, наприклад, у разі завдання моральної шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (§ 3 гл. 82 ЦК України); або у випадках, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
За загальним правилом ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода компенсується одноразово. Тобто незалежно від того, що виступає в якості об'єкта компенсації - гроші чи інші майнові цінності, - їх передача повинна бути здійснена одноразовим актом. Винятком із цього правила є норма ч. 1 ст. 1169 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відшкодування шкоди, заподіяної актами влади
Відшкодування шкоди, заподіяної органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду
Відшкодування шкоди, заподіяної малолітньою особою
Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньою особою
Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою
Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, дієздатність якої обмежена
Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними
4. Спеціальні делікти, які виділяються на підставі особливості способу заподіяння шкоди
Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки