Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Спеціальні делікти, які виділяються на підставі особливості способу заподіяння шкоди

Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

Відносини, що виникають у результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки традиційно виділяють у спеціальний Делікт у зв'язку з особливостями механізму заподіяння шкоди, а також умов виникнення обов'язку таку шкоду відшкодувати.

Визначення джерела підвищеної небезпеки надається ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої джерело підвищеної небезпеки - це діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Виходячи з визначення джерела підвищеної небезпеки, яке Надається ЦК, можна встановити основні ознаки даної правової категорії.

1. Джерело підвищеної небезпеки - це діяльність особи (фізичної або юридичної). Така діяльність, як правило, здійснюється у вигляді активних дій (керування транспортним засобом, застосування хімічних речовин, транспортування вибухо- або вогненебезпечних речовин тощо). Але це може бути і діяльність, не завжди пов'язана з активними діями, - утримання диких тварин, службових собак або собак бійцівських порід тощо.

2. Це діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням, утриманням тощо небезпечних об'єктів. Перелік небезпечних об'єктів, який надається у визначенні, є приблизним. Віднесення того чи іншого об'єкта до небезпечних залежить від багатьох факторів (якісних, кількісних характеристик, рівня розвитку науки і техніки тощо). У разі виникнення спору з приводу віднесення того чи іншого об'єкта до небезпечних необхідно звертатися до відповідних фахівців за отриманням відповідного висновку.

3. Діяльність з небезпечними об'єктами створює підвищену імовірність завдання шкоди особі, яка цю діяльність здійснює, або третім особам та/або їх майну. Підвищена небезпека в розумінні ст. 1187 ЦК України є об'єктивною категорією, не пов'язаною з психологічним поняттям страху, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Підвищена імовірність заподіяння шкоди має місце і при повному виконанні всіх норм безпеки, тобто можливим є заподіяння випадкової шкоди.

4. Причиною підвищеної небезпеки є властивості об'єктів, з якими проводиться діяльність, що обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій.

Чинне законодавство надає приблизний перелік видів діяльності, які можуть створювати підвищену небезпеку завдання шкоди. Йдеться про діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки у зв'язку з постійним розвитком науки і технологій з'являються нові об'єкти, діяльність з якими може створити підвищену вірогідність заподіяння шкоди.

Суб'єктом відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки за ст. і 187 ЦК України є володілець небезпечного об'єкта, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК України треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна, або фактична, ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів. Якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без юридичного оформлення (наприклад, передається управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду. Тобто, як правило, обидві ознаки володільця небезпечного об'єкта повинні мати місце, крім випадків, передбачених у законі.

Так, не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальності перед потерпілим особа, яка здійснювала фактичне володіння (управління, експлуатацію) небезпечним об'єктом у силу трудових відносин з володільцем такого об'єкта (водій, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самими володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Крім того, не завжди навіть цивільно-правовий договір про передачу певного об'єкта власником іншій особі означає перехід володіння і, відповідно, перехід відповідальності за завдану шкоду. Так, ЦК спеціально розрізняє два випадки передачі в оренду транспортних засобів: договір оренди транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує, та договір оренди транспортного засобу без екіпажу (ст. 798 ЦК України). У першому випадку відповідальність за шкоду, завдану у зв'язку із використанням транспортного засобу, покладається на орендодавця, а в другому - на орендаря. Це пояснюється тим, що в першому випадку відповідна діяльність з використання транспортного засобу здійснюється самим власником, який одночасно своїми силами надає послуги з управління та технічної експлуатації, а в другому - об'єкт передається в повне користування орендарю.

Володілець небезпечного об'єкта не може бути визнаний суб'єктом відповідальності за завдану шкоду, якщо транспортним засобом, механізмом та іншим небезпечним об'єктом неправомірно заволоділа інша особа (наприклад, при угоні транспортного засобу). В цьому випадку відповідальність перед потерпілим за правилами ст. 1187 ЦК України буде нести особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об'єктом. Однак власник або інший володілець небезпечного об'єкта також може бути притягнений до відповідальності, якщо буде доведено, що неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця).

Специфікою спеціального делікту - відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - є також і умови виникнення обов'язку таку шкоду відшкодувати. Протиправна поведінка в даному випадку якихось особливостей не має, тобто протиправним буде заподіяння шкоди, якщо особа прямо на це не уповноважена. Що стосується причинного зв'язку, то тут слід зауважити, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об'єкта, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Так, шкода, завдана автомобілем, буде відшкодовуватися за правилами ст. 1187 ЦК України тільки тоді, коли автомобіль перебував у русі, а не тоді, коли він стояв у гаражі або на стоянці.

Основна особливість відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в тому, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від своєї вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими являє собою джерело підвищеної небезпеки. Таку відповідальність у науці цивільного права часто називають підвищеною.

Стаття 1187 ЦК України встановлює дві умови звільнення володільця небезпечного об'єкта від відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Це умисел потерпілого та непереборна сила. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти собі шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. У зв'язку з цим, якщо спробу самогубства здійснює людина, що перебуває в стані неосудності, не можна вести мову про наявність в її діях умислу з юридичної точки зору.

Непереборною силою в даному випадку слід визнавати фактори об'єктивного характеру, причинно не пов'язані з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Нерідко мають місце ситуації, коли шкода завдається кількома об'єктами, діяльність з якими пов'язана з підвищеною небезпекою, наприклад, у результаті зіткнення кількох автомобілів постраждалим є пасажир або пішохід. У такій ситуації обов'язок відшкодувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців небезпечних об'єктів солідарно, незалежно від їхньої вини (ч. 2 ст. 1188 ЦК України). У подальшому особа, яка відшкодувала шкоду потерпілому, може звернутися до інших завдавачів шкоди з регресними вимогами.

Якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки самим володільцям небезпечних об'єктів, її відшкодування відбувається за правилами ст. 1188 ЦК України. Так шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується. За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. До таких обставин може бути віднесено порушення завдавачами шкоди об'єктивних норм законодавства, ступінь вини кожного завдавача, їх матеріальне становище, часткове відшкодування шкоди в добровільному порядку тощо.