Цивільний процес України - Логінов О.А. - 1. Стадія судового розгляду: поняття та значення

1. Стадія судового розгляду: поняття та значення

Стадія судового розгляду займає центральне місце серед інших стадій цивільного процесу, оскільки саме в цій стадії реалізуються загальні для всього цивільного судочинства завдання та цілі.

Судовий розгляд є тією стадією процесу, в якій найбільш повно дістають вияв усі принципи цивільного судочинства, а саме: усність, безпосередність, гласність, незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону, рівність усіх учасників процесу перед законом, змагальність і диспозитивність тощо. Значення судового розгляду визначається змістом діяльності суду і виконуваних ним на цій стадії функцій. Саме в цій стадії процесу суд досліджує і оцінює докази, встановлює фактичні обставини справи, визначає права та обов'язки сторін і, як правило, ухвалює рішення іменем України.

У постанові Пленуму ВСУ "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 р. № 2 (далі - постанова ВСУ від 12.06.2009 р. № 2) зазначається, що при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх (справ) справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи справу, суд не лише вирішує цивільний спір, а й виконує виховну функцію, демонструючи на конкретних прикладах справедливість і суспільну значущість законів1. Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального та процесуального права при судовому розгляді є не лише гарантією правильного вирішення справи, а й спрямоване на виховання громадян у дусі чіткого виконання Конституції і законів України, поважання прав, честі і гідності інших людей.

Під час судового розгляду суд також активно здійснює попереджувальну функцію, спрямовуючи свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. Розглядаючи справи, суд відповідно до ст. 211 ЦПК має виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню порушення закону, і постановляти щодо них окремі ухвали та направляти їх відповідним органам та особам, які повинні протягом місяця з дня одержання окремої ухвали повідомити суд, який її направив, про вжиті заходи.

Отже, судовий розгляд є головною стадією цивільного процесу, що складається із сукупності процесуальних дій суду та інших учасників процесу і спрямована на розгляд і вирішення цивільної справи по суті судом першої інстанції.

2. Процесуальний порядок судового розгляду

Згідно із ст. 157 ЦПК суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - не більше одного місяця. Якщо в одному провадженні об'єднані вимоги, для одних з яких законом установлений строк розгляду в один місяць, а для інших - у два місяці, справа підлягає розгляду і вирішенню в розумний строк, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі (п. 36 постанови ВСУ від 12.06.2009 р. № 2). У виняткових випадках, за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів. Оскільки закон передбачає дослідження певних обставин при постановленій такої ухвали (виняткові випадки, особливості розгляду справи тощо), то зміст ухвали має відповідати вимогам ч. 1 ст. 210 ЦПК. Недотримання суддею вимоги щодо забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи протягом встановленого законом строку відповідно до и. 2 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні в призначені день і час у спеціально обладнаному дія цього приміщенні суду - залі засідань. Про розгляд справи обов'язково повідомляються особи, які беруть участь у справі, однак особа має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Справа розглядається, як правило, відкрито, в усній формі і при незмінному складі суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку. У судовому засіданні також можуть бути оголошені перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх спричинили.

Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу. Він керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу (ч. З ст. 160 ЦПК).

Особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого, утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил. Учасники процесу звертаються до суду словами "Ваша честь". Свої пояснення, показання, висновки, консультації тощо вони дають стоячи. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи і також повинні вставати, коли входить і виходить суд. Відступ від цих вимог допускається лише з дозволу головуючого (ст. 162 ЦПК). Згідно з ч. 8 ст. 6 ЦПК учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої без дозволу суду, додержуючись при цьому належного порядку. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі. Ці дії повинні здійснюватися за ухвалою суду на визначених судом місцях у залі судового засідання і, з урахуванням думок учасників процесу, можуть бути обмежені в часі.

Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника. Можливі скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язків розглядаються головуючим, про що він постановляє ухвалу.

З метою забезпечення в судовому засіданні належного порядку головуючий має право вживати необхідних заходів. Зокрема, до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій видалення із залу судового засідання. Якщо такі дії повторно вчинено перекладачем, суд оголошує перерву і надає час для його заміни (ст. 92 ЦПК). До осіб, які проявляють неповагу до суду або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства, судом можуть застосовуватися й інші заходи процесуального примусу, визначені ст. 91 ЦПК, а також наслідки, передбачені ст. 1853 КпАП "Прояв неповаги до суду". Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого у судовому засіданні з розгляду цивільної справи оголошується перерва.

Стадія судового розгляду складається з чотирьох частин, кожна з яких має свої значення, зміст і призначена для вирішення певного кола питань. Це - підготовча частина; розгляд справи по суті; судові дебати; ухвалення та оголошення рішення.

Підготовча частина. У цій частині судового розгляду суд з'ясовує можливість розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні. Він звертає увагу на такі питання:

- Чи можна розглядати справу при даному складі суду?

- Чи можливо розглядати справу по суті за наявної присутності учасників процесу?

- Чи можливо вирішити справу за наявних доказів? Процесуальні дії з вирішення цих питань врегульовані статтями 163-172 ЦПК і проводяться у такому порядку.

Головуючий відкриває судове засідання у призначений для розгляду справи час і оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних у справі осіб з'явився у судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі. Перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з'явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки у строк, визначений ч. 4 ст. 74 ЦПК. У разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, належним чином і в установленому порядку повідомленої про дату судового засідання, питання про можливість судового розгляду вирішується з урахуванням вимог статей 169, 224 ЦПК.

Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників. Встановлюючи особи учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, суд, на підставі даних паспорта, службового посвідчення чи іншого документа, що посвідчує особу, з'ясовує її прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, рід заняття і місце проживання. З'ясування інших відомостей чи обсягу повноважень у деяких учасників процесу (наприклад представника юридичної особи, свідка, експерта, спеціаліста) здійснюється на підставі окремих норм процесуального законодавства з метою встановлення наявності/відсутності обставин, які виключають можливість участі в процесі, чи родинних та інших стосунків зі сторонами, що впливає на оцінку доказів (її. 21 постанови ВСУ від 12.06.2009 р. № 2). Якщо у справі бере участь особа, яка не володіє державною мовою, суд повинен з'ясувати, чи з'явився у судове засідання перекладач, і роз'яснити йому права та обов'язки, встановлені ЦПК. Перекладач попереджається під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Головуючий приводить перекладача до присяги, текст якої підписується перекладачем і разом з розпискою приєднується до справи.

Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. При цьому судовий розпорядник вживає заходів для того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід та наслідки її задоволення визначаються гл. З розд. І ЦПК.

Якщо заява про відвід відхилена або відвід не заявлений, головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, зокрема передбачені статтями 10, 11, 27 і 31 ЦПК, про що зазначається в журналі судового засідання, а також попереджає, що вони зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Після цього головуючий з'ясовує, чи є які-небудь заяви чи клопотання у осіб, які беруть участь у справі. Відповідні заяви і клопотання розглядаються судом лише після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Клопотання, пов'язані з розглядом справи, суд вирішує негайно. Відкладення вирішення клопотань не допускається. Відмова в задоволенні клопотання не позбавляє осіб, які беруть участь у справі, права знову заявляти клопотання, але з інших підстав.

Вирішивши питання щодо заявлених клопотань, суд переходить до вирішення питання про можливість розгляду справи у зв'язку з неявкою у судове засідання сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, а також свідка, експерта, спеціаліста, перекладача. Це питання вирішується судом із застосуванням правових наслідків, передбачених статтями 169-170 ЦПК.

У разі участі у судовому засіданні експерта і спеціаліста головуючий роз'яснює їхні права та обов'язки, встановлені ЦПК, попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також приводить його до присяги. Дія присяги поширюється також на випадки, коли висновок складений до проголошення тексту присяги. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи. При призначенні експертизи під час судового розгляду права, обов'язки експертів та їх відповідальність роз'яснюються головуючим відразу після залучення їх до участі в цивільному процесі. Експертам, які працюють у державних експертних установах, роз'яснює їх права і обов'язки та приводить їх до присяги керівник експертної установи при призначенні на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Текст присяги та розписка про ознайомлення з правами і обов'язками експерта та про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, за завідомо неправдивий висновок приєднуються до особової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих документів подаються на вимогу суду (ч. 5 ст. 171 ЦПК).

Після завершення підготовчої частини суд переходить до розгляду справи по суті. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання (ч. 1 ст. 173 ЦПК). Доповідь судді на початку дослідження фактичних обставин справи дозволяє учасникам цивільного процесу і всім присутнім у залі судового засідання скласти загальне уявлення щодо змісту справи. Після доповіді про обставини справи головуючий запитує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. З'ясовуючи це, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, - то на яких конкретно умовах.

Заявлені відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін розглядаються судом у порядку, встановленому статтями 174,175 ЦПК. Такі розпорядчі дії сторони можуть здійснити протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і мирова угода викладені в адресованих суду письмових заявах, останні приєднуються до справи. Суд повинен роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевірити, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і не визнає мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. При прийнятті відмови від позову, визнанні мирової угоди суд постановляє про це ухвалу, якою закриває провадження у справі. При визнанні відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. При неприйнятті судом відмови від позову, визнання позову відповідачем чи невизнання мирової угоди сторін суд постановляє ухвалу і продовжує судовий розгляд.

У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий на початку розгляду справи по суті доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. Якщо відповідачем позов визнається частково, головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається (ч. 2 ст. 173 ЦПК).

Після доповіді у справі суд переходить до заслуховування осіб, які беруть участь у справі (ст. 176 ЦПК). Спочатку суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі. У разі звернення до суду особи, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, вона дає пояснення першою. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників, а за клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник.

Якщо у справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них. У тому разі, коли сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні". З метою повного з'ясування фактичних обставин сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання одна одній. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень.

Після заслуховування пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Останній визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений (ч. 2 ст. 177 ЦПК).

Виходячи з принципу процесуальної рівноправності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58,59 ЦПК).

У більшості випадків дослідження доказів починається з допиту свідків (статті 180-184 ЦПК). Кожний свідок допитується окремо у відсутності інших свідків, які ще не дали показань. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи, якщо суд не дозволить йому залишити залу засідання до закінчення розгляду справи за згодою сторін.

Головуючий, встановивши особу свідка, роз'яснює його права, з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань, та під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань. Після цього свідка приводять до присяги, текст якої ним підписується і разом з розпискою приєднується до справи. За підстав, встановлених ст. 52 ЦПК, суд приймає відмову свідка від давання показань, про що постановляє ухвалу.

Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у цій справі, після чого свідку можуть ставити питання особи, які беруть участь у справі. Першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім - усі інші особи, які беруть участь у справі. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони зачіпають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду. Суд має право з'ясовувати суть відповідей свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту. Суд, сторони, інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання свідкам і при дослідженні інших доказів. Якщо показання свідка пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті, свідок, даючи показання, може користуватися письмовими записами. Ці записи подаються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи і допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази.

За заявою свідка, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні. Для з'ясування причин розходжень у показаннях свідків суд може допитати їх одночасно (ч. 12 ст. 180 ЦПК).

Допит неповнолітніх свідків має істотні особливості, які визначаються віковим рівнем, розумовим розвитком та психологічним станом неповнолітніх. Зокрема, свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, - неповнолітніх проводиться у присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей. Зазначені особи можуть з дозволу суду поставити свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість поставити йому питання.

У разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, які вони надали у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, мають бути оголошені і досліджені у судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення (ст. 183 ЦПК).

У разі коли належно викликаний свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, до нього може бути застосований такий захід процесуального примусу, як привід свідка (ст. 94 ЦПК). Про привід свідка суд постановляє ухвалу, яка передається для виконання до органів внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Також, за згодою, можуть бути допитані як свідки сторони, треті особи, їх представники, якщо вони заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто (ст. 184 ЦПК).

Письмові докази досліджуються у судовому засіданні за правилами, встановленими статтями 185,186 ЦПК. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Після цього особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду, а також ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу зазначених доказів.

З метою охорони особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб їх зміст може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених ЦК.

Якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Якщо цього не зроблено, особа, яка подала заяву, повинна, згідно із загальними правилами доказування (ст. 60 ЦПК), подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і можуть бути підставою неприйняття його до уваги при оцінці доказів. У разі необхідності, за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо) (п. 28 постанови ВСУ від 12.06.2009 р. № 2).

Далі суд переходить до дослідження речових доказів. Вони оглядаються судом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, котрі, в свою чергу, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом речових доказів. Відповідні заяви заносяться до журналу судового засідання. У разі необхідності речові докази можуть пред'являтися експертам, спеціалістам і свідкам. У такому випадку особи, які беруть участь у справі, можуть ставити їм питання з приводу речових доказів, які були оглянуті цими особами.

Якщо речові докази оглядалися у порядку судового доручення і забезпечення доказів (статті 132, 133 ЦПК), то протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні, а особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.

Речові докази можуть досліджуватися й іншим способом (ч. 1 ст. 187 ЦПК). Насамперед, йдеться про передбачене ст. 188 ЦПК відтворення звукозапису чи демонстрацію відеозапису, що мають приватний характер. Зокрема, при їх відтворенні або демонстрації, а також їх дослідженні застосовуються правила ЦПК щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в судовому засіданні або в іншому спеціально підготовленому для цього приміщенні, з відображенням у журналі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації, після чого суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, з приводу відтворюваного чи продемонстрованого. У зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість або з метою з'ясування відомостей, що є у матеріалах звуко- і відеозапису, суд може залучити спеціаліста або призначити експертизу.

Якщо у справі призначена експертиза, то після неї у судовому засіданні досліджується висновок експерта. Спочатку висновок оголошується, а потім для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою ставити питання експертові має право особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім - інші особи, які беруть участь у справі. У випадку, коли експертизу було призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач та його представник (ч. 1 ст. 189 ЦПК). Суд має право в ході відповідей експерта на питання з'ясовувати їх суть і ставити експерту питання після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. Роз'яснення та доповнення до висновку експерта викладаються письмово, підписуються ним і приєднуються до справи.

При дослідженні доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спеціалістів (ст. 190 ЦПК). Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представник, а потім - інші особи, які беруть участь у справі. У разі залучення спеціаліста за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду першим ставить питання спеціалістові позивач і (або) його представник. Суд має право з'ясовувати суть відповідей спеціаліста на поставлені йому питання, а також ставити свої питання після закінчення опитування спеціаліста вказаними особами. Ці роз'яснення підписуються спеціалістом і приєднуються до справи.

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи. У зв'язку з їх поясненнями суд може ставити питання іншим учасникам цивільного процесу. Заслухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів (ст. 192 ЦПК).

Судові дебати (ст. 193 ЦПК). Метою цієї частини є підведення підсумків дослідження доказів. Особи, які беруть участь у справі, виступають у судових дебатах з промовами в яких вони висловлюють свою думку про те, як повинна бути вирішена справа. У своїх промовах вони можуть посилатися лише на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні. У цій частині судового розгляду справи не можна пред'являти нові докази, подавати заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог. Якщо після початку судових дебатів до суду надійшла позовна заява від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вона повертається заявнику, про що суд постановляє ухвалу.

У судових дебатах спочатку надається слово позивачеві, за ним - його представникові, третій особі на його стороні, а за ними - відповідачеві, його представникові, третій особі на його стороні. За ними виступає третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, та її представник. Якщо справу порушено за ініціативою органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, то вони виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Але головуючий може зупинити промовця, якщо він виходить за межі справи, яка розглядається судом, або повторюється. Промовці, з дозволу суду, можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Якщо суд під час судових дебатів визнає необхідним з'ясувати нові обставини, які мають значення для справи, або дослідити нові докази, він постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі.

Після закінчення додаткового з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку (ст. 194 ЦПК).

Заключною, четвертою, частиною розгляду справи є ухвалення та оголошення рішення. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, зазначивши орієнтовний час його проголошення.

Суд не ухвалює рішення і постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду, якщо при ухваленні рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії. У такому разі розгляд справи проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Після закінчення поновленого розгляду справи суд, залежно від його результатів, відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, суд постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи або оголошує перерву в її розгляді. Продовження розгляду справи після цього проводиться за загальними правилами.

Рішення ухвалюється з додержанням таємниці нарадчої кімнати. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу; під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи; судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті. У силу принципу безперервності суд зобов'язаний ухвалити рішення негайно після закінчення судового розгляду справи і прилюдно, крім випадків, встановлених ЦПК. (Див. рис. 15)