Цивільний процес України - Логінов О.А. - 2. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

Цивільна дієздатність фізичної особи є важливою складовою її правового статусу, що дозволяє їй своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Тому вирішення питання про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи у судовому порядку є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян.

Умови обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності визначаються законом. Зокрема, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст. 36 ЦК).

Наслідком обмеження цивільної дієздатності є те, що фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, які виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, лише за згодою піклувальника (ст. 37 ЦК).

За наявності достатніх підстав суд може обмежити право неповнолітньої особи (у віці від 14 до 18 років) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права (ст. 32 ЦК).

Якщо фізична особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, суд визнає її недієздатною. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-який правочин. Від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах правочини вчиняє її опікун (ст. 41 ЦК).

Процесуальний порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цивільним процесуальним законодавством (статті 236-241 ЦПК).

Оскільки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (включаючи право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком) або визнання фізичної особи недієздатною суттєво зачіпає права та інтереси особи, законом передбачено обмежене коло осіб, які мають право бути заявниками у цих категоріях справ.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом. Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або про позбавлення її цього права може бути подана батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування. Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом (ст. 237 ЦПК). До членів сім'ї або близьких родичів, які мають право подати заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи заяву про визнання фізичної особи недієздатною, належать чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха та інші особи, визначені у ч. 1 ст. 52 ЦПК.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу. Якщо особа подає заяву про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за и межами, то підсудність справи у такому випадку визначається ухвалою судді ВСУ.

Зміст відповідної заяви визначається у ст. 238 ЦПК. Зокрема, у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, або обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, котра зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище; у заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення Ті цього права - обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні або інші наслідки для неповнолітнього у результаті здійснення ним цього права; у заяві про визнання фізичної особи недієздатною - обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Після отримання належним чином оформленої заяви суд до початку розгляду справи здійснює необхідні підготовчі дії. Від заявника витребовуються дані про психічну хворобу, недоумство громадянина або зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами. Даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами. У справах про визнання громадян обмежено дієздатними такими даними можуть бути акти органів внутрішніх справ, акти про відсторонення особи від роботи у зв'язку з появою її у нетверезому стані та інші докази, які підтверджують факти зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, а також, що громадянин ставить себе і свою сім'ю у тяжке матеріальне становище.

Суд, за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи, призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ст. 239 ЦПК).

Після проведення підготовчих дій суд постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду в судовому засіданні. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану ЇЇ здоров'я (ч. 1 ст. 240 ЦПК).

За загальним правилом, по категоріях справ, про які йдеться, заявник звільняється від сплати судових витрат, пов'язаних з їх провадженням. Ці витрати відносяться на рахунок держави. Але згідно з ч. З ст. 240 ЦПК суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно, стягує із заявника всі судові витрати.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення неповнолітньої особи права самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею, відповідно, піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (ч. 1 ст. 241 ЦПК).

Суд має право звільнити особу, призначену піклувальником або опікуном, від її повноважень на підставі відповідного звернення до суду органу опіки та піклування чи самої особи, призначеної піклувальником або опікуном. У такому випадку суд у місячний строк звільняє особу від повноважень піклувальника або опікуна і призначає, за поданням органу опіки та піклування, іншу особу. Суд також, за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити, за поданням органу опіки та піклування, іншого піклувальника.

Питання про звільнення опікуна або піклувальника від їх повноважень розглядається в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. їх неявка не є перешкодою для розгляду цього питання.

Процесуальною гарантією захисту прав обмежено дієздатних чи визнаних недієздатними фізичних осіб є встановлений порядок поновлення їх дієздатності.

За заявою самої фізичної особи, дієздатність якої була обмежена, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування суд може скасувати рішення про обмеження цивільної дієздатності та поновити цивільну дієздатність фізичної особи. Відповідне рішення суд ухвалює, якщо є дані про припинення громадянином зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами тощо.

Рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, скасовується за заявою опікуна, органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 241 ЦПК). У справах про поновлення дієздатності обов'язковим є проведення судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою судді. І лише за наявності висновку експертизи про значне поліпшення стану здоров'я або видужання особи вона може бути поновлена у дієздатності. Відповідне рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування та органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.