Цивільний процес України - Логінов О.А. - 3. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності

Згідно із ст. 35 ЦК фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини, може бути надана повна цивільна дієздатність (емансипація).

За наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування. Якщо такої згоди немає, повна цивільна дієздатність може бути надана лише за рішенням суду.

Заява про надання повної цивільної дієздатності подається самою неповнолітньою особою до суду за місцем її проживання. Підсудність справ про надання неповнолітній особі - громадянину України, який проживає за її межами, повної цивільної дієздатності визначається за клопотанням заявника ухвалою судді ВСУ (ст. 242 ЦПК).

Заява має відповідати загальним вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, встановленим ст. 119 ЦПК, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 243 ЦПК. Зокрема, в ній мають бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Суд розглядає справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь останніх у розгляді справи є обов'язковою (ст. 244 ЦПК). За результатами розгляду справи по суті суд може ухвалити рішення про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності або про відмову у задоволенні такої вимоги.

Повна цивільна дієздатність надається неповнолітній особі після набрання рішенням суду законної сили. Рішення суду надсилається органу опіки та піклування і поширюється на всі цивільні права та обов'язки особи, якій надана повна цивільна дієздатність (ч. З ст. 245 ЦПК, ч. 4 ст. 35 ЦК).

4. Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою

Тривала відсутність особи в місці її постійного проживання у разі коли її місцеперебування невідоме, може порушувати інтереси осіб, пов'язаних з нею певними правовідносинами. Тому для захисту суб'єктивних прав таких осіб чинним законодавством передбачений процесуальний порядок зміни правового статусу особи шляхом визнання її безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Встановлений судовий порядок розгляду відповідних справ є надійною процесуальною гарантією від незаконної та необґрунтованої зміни правового статусу громадянина.

Матеріально-правові умови визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою передбачені цивільним законодавством. Зокрема, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ст. 43 ЦК). Відповідно до ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за наявності підстав вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок цієї надзвичайної ситуації. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Справи цієї категорії розглядаються за загальними правилами цивільного судочинства з урахуванням особливостей, передбачених статтями 246-250 ЦПК. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою полається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Законом не встановлено коло осіб, які мають право подавати відповідну заяву, тому заявником може виступати будь-яка фізична або юридична особа, заінтересована в зміні правового статусу відсутньої особи.

Порушення провадження здійснюється шляхом подачі письмової заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, яка за змістом має відповідати вимогам статей. 119,247 ЦПК. У заяві обов'язково має бути зазначено, для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою. Більшість таких справ порушується з метою наступного розірвання шлюбу у спрощеному порядку. Наприклад, рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою є підставою для розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану, а не в судовому порядку (ч. 1 ст. 107 СК). Часто такі справи порушуються з метою призначення пенсії у зв'язку з утратою годувальника, отриманням спадщини тощо.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою треба зазначити обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (ст. 247 ЦПК).

Після відкриття провадження у справі суд повинен провести належну підготовку справи до розгляду. Для цього встановлюються особи (родичі, співробітники), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, надсилаються запити до відповідних організації за останнім місцем проживання відсутньої особи (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи щодо наявності відомостей про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме.

Одночасно суд вживає заходів, через органи опіки та піклування, щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено (ч. 2 ст. 248 ЦПК).

Розгляд справи відбувається за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати. Розгляд справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою закінчується ухваленням відповідного рішення.

У резолютивній частині цього рішення зазначаються не тільки відомості про особу, яка визнається безвісно відсутньою чи оголошується померлою, а й момент, з якого має місце безвісна відсутність або день вірогідної смерті фізичної особи, що визначається відповідно до статей 43,46 ЦК.

Після набрання рішенням про оголошення фізичної особи померлою законної сили суд надсилає його відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а якщо в населеному пункті немає нотаріуса, - до відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Якщо місце відкриття спадщини невідоме або в населеному пункті є кілька нотаріусів, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Згідно із ст. 250 ЦПК суд може скасувати своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про її місцеперебування. Заява подається і розглядається судом за місцеперебуванням особи або судом, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою. Заявником може бути сама особа, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або інша заінтересована особа. Після розгляду справи за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб суд скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть (ст. 250 ЦПК).