Цивільний процес України - Харитонов Є.О. - 2. Виконавчі документи

Безпосереднім об'єктом примусового виконання є виконавчі документи, що видаються, зокрема, на підставі судових актів, а також актів інших органів. Перелік виконавчих документів, що можуть бути виконані у примусовому порядку, визначений в ст. 17 Закону "Про виконавче провадження".

Примусовому виконанню підлягають не всі судові акти, а лише рішення про примушення, що ухвалюються за позовами про присудження (про стягнення з відповідача певних грошових сум, виселення, примушення відповідача до виконання певних дій тощо). Рішення, що ухвалюються за позовами про визнання, не підлягають примусовому виконанню за правилами виконавчого провадження, встановленими законом; такі рішення констатують наявність або відсутність правового відношення та реалізуються залежно від волевиявлення заінтересованих осіб державними й іншими органами й посадовими особами. Після набрання таким рішенням законної сили заінтересованій особі видається його копія, що є підставою для реєстрації або оформлення відповідних фактів, правовідносин.

Вимоги, що висуваються законодавством до виконавчого листа, визначено у Законі "Про виконавче провадження" (ст. 18).

Самостійним різновидом виконавчого документу, що видається судом та за яким не видається виконавчий лист, є судовий наказ. За правилом ст. 105 ЦПК після набрання ним законної сили суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 103 ЦПК судовий наказ має відповідати вимогам, що ставляться до виконавчого документа, встановленим Законом "Про виконавче провадження", втім, у ч. 1 ст. 103 ЦПК визначені менш жорсткі вимоги до змісту такого окремого виду виконавчого документа.

При оформленні або видачі виконавчого листа може бути допущено помилку, що робить неможливим належне виконання судового рішення, що було підставою для його видачі. У ч. 2 ст. 369 ЦПК визначені повноваження суду на виправлення помилок у виданому ним виконавчому листі, допущених при його оформленні або видачі тощо, як виняток із загального правила.

Необхідність внесення таких виправлень може бути пов'язана з такими правовими ситуаціями:

— наявність помилки, допущеної при оформленні виконавчого листа. Такі помилки є в тексті виконавчого листа, що виключає можливість його належного виконання, вона спотворює зміст судового рішення, його мету тощо. Метою внесення відповідних виправлень є узгодження змісту виконавчого листа з рішенням суду, ухваленим у справі;

— наявність помилки, допущеної при видачі виконавчого листа. Про допущення такої помилки свідчить видача виконавчого листа без достатньої на той момент правової підстави або з порушенням встановленого порядку його видачі, або у зв'язку із виникненням обставин, що виключають виконання постановленого рішення суду;

— необхідність визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. В тому випадку, коли неможливо виправити наявну у виконавчому листі помилку, слід визнати його таким, що не підлягає виконанню. Правові підстави для цього є досить різними, зокрема отримання судом апеляційної скарги, направленої апелянтом поштою без пропуску встановленого законом строком, втім, фактично одержаної з таким простроченням, якщо на вимогу стягувача судом вже видано виконавчий лист; також не підлягає виконанню лист, виданий на підставі заочного рішення, що у подальшому скасовано, а справу призначено до нового розгляду. Виданий виконавчий документ також може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, у випадку добровільного виконання рішення боржником поза виконавчим провадженням, виявлення оригіналу виконавчого листа після видачі його дублікату (незалежно від стадії його виконання, якщо відсутні підстави для наявності 2 однакових примірників виконавчого листа);

- необхідність за виконавчим листом із наявними в ньому вадами стягнути на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за цим виконавчим документом. Подібне стягнення слід відрізняти від повороту виконання рішення суду, здійснюваного за правилами ст.ст. 380—382 ЦПК. Поворот виконання рішення суду охоплює всі правові ситуації, коли рішення було виконано, у подальшому скасовано і справу повернуто на новий розгляд, або ухвалене рішення про відмову в задоволенні позову чи задоволення в меншому розмірі тощо.

Випадки отримання стягувачем від боржника задоволення без достатньої та законної правової підстави, що не підпадають під категорію повороту виконання, охоплюються правовим регулюванням ст. 369 ЦПК. Стягнуте за судовим рішенням, що у подальшому було скасоване, підлягає поверненню боржнику, оскільки за відсутності належної правової підстави одержане стягувачем до зміни свого становища слід вважати безпідставно отриманим.

Питання про виправлення помилки, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та про стягнення безпідставно одержаного вирішується за відповідною заявою у судовому засіданні. Встановлено скорочені строки розгляду такої заяви, які обмежено 10 днями з дня одержання такої заяви; цей строк не є процесуальним, а службовим для суду. Розгляд заяви відбувається з повідомленням стягувача і боржника, втім, їх неявка в разі належного повідомлення про судове засідання не є перешкодою для розгляду цього питання.

На відміну від судового рішення, оригінал якого має завжди зберігатись в матеріалах цивільної справи, оригінал виконавчого листа має видаватись заінтересованій сторони (стягувачу) для реалізації виконання ухваленого рішення. Підставою для здійснення виконавчого провадження є оригінал виконавчого листа (для справ позовного провадження) або другий примірник судового наказу (у справах наказового провадження). Правовим замінювачем оригіналу зазначених виконавчих документів можуть бути лише їх дублікати.

Розгляд питання про видачу дублікату виконавчого листа або судового наказу порушується за заявою стягувача або поданням державного виконавця. Державний виконавець зобов'язаний звернутись до суду із таким поданням в разі втрати виконавчого документа під час проведення виконавчого провадження. За стягувачем таке право на звернення до суду зберігається на будь-якій стадії після отримання в суді оригіналу виконавчого листа.

Вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу підсудне тому суду, який видав оригінал виконавчого листа або судового наказу, згідно із правилами ст. 368 ЦПК.

Під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд зобов'язаний з'ясувати, чи є воно чинним та не було скасоване, чи виконане рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного; також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий лист. Виконання рішення, що відбулось частково, не впливає на наслідки розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа, а також його зміст, це не може бути підставою для зміни тексту виконавчого документа в цілому і резолютивної частини зокрема. В разі наявності подібної достовірної інформації суд має її викласти лише у мотивувальній частині відповідної ухвали.

Дублікат виконавчого документа має бути тотожнім змісту його оригіналу, оскільки має бути складений повторно як документ, що повністю відповідає певному судовому рішенню. Від оригіналу дублікат виконавчого документа має відрізняти один обов'язковий напис про те, що цей процесуальний документ є дублікатом.