Юридична деонтологія - Гусарєв С.Д. - Розділ VI Юридична практична діяльність

1. Загальна характеристика юридичної практичної діяльності

В юридичній літературі викладені різноманітні підходи до дослідження юридичної практичної діяльності, визначення її поняття, ознак, структурних елементів, призначення, функцій і т.д.

В одному випадку:

¨ юридична практична діяльність пов'язується з постійною роботою над юридичними текстами (законами, судовими рішеннями, літературою), подоланням юристами особистих установок, їх надпартійністю та об'єктивністю у професійній діяльності, використанням при її здійсненні таких професійних категорій, як винність, причинність, відповідальність, давнина, компетентність, правова сила і ін.;

¨ відзначається, що для неї повинні бути притаманні: правовий захист безпеки і суспільного порядку, повага до договорів, самоконтроль за критеріями законності, рівності, справедливості і практичності, дотримання принципу культури стосунків і поваги;

¨ підкреслюється, що діяльність юристів повинна проходити в рамках і на основі упорядкованих процедур і методично коректної поведінки, а їх рішення — ґрунтуватися на вільній від протиріч і логічно точної аргументації.

В інших - акцентується увага на взаємозв'язку юридичної практичної діяльності і права, підкреслюється, що:

¨ в її основі лежить право, створене цивілізацією для установлення відповідних меж поведінки членів суспільства, держави;

¨ вона здійснюється як в формі правової урегульованості, так й поза правовою регламентацією, причому правова форма діяльності пов'язана з розглядом і вирішенням по суті юридичної справи - правопорушення, спору про право, скарги і т.д." з не врегульована правом юридична діяльність базується на таких соціальних нормах, як норми моралі, звичаї, традиції, канонічні, церковні норми, норми громадських організацій;

¨ вона забезпечує досягнення в суспільстві і державі правової і загальної культури, що сприяє створенню цивілізованого правопорядку.

Основою методології пізнання юридичної практичної діяльності є діяльністний підхід, який має статус загальнонаукового і використовується багатьма гуманітарними науками - філософією, соціологією, психологією та іншими. Це дає підстави вивчати юридичну практичну діяльності як вигляд або форму соціальної діяльності взагалі, а серед характеристик виділяти ознаки, які притаманні усім видам соціальної діяльності, та ознаки, що є специфічними та унікальними для юридичної практичної діяльності. У вивченні особливостей юридичної практичної діяльності може бути використаний не тільки діяльністний підхід, але й контент-аналіз правових документів національного та іноземного права, міжнародних вимог, їх порівняльно-правовий (порівняльно-логічний і порівняльно-історичний) аналіз, а також думки практикуючих юристів, які безпосередньо здійснюють цю діяльність, а не тільки правові наукові поняття, конструкції та формально-логічні правила їх виведення.

У загальнонауковому аспекті соціальна практична діяльність розглядається як форма свідомого та активного відношення людини, соціуму до навколишнього світу, що є домінантою та фактором розвитку суспільства, умовою його існування, складовою частиною його культури, зміст якої складає його доцільна зміна та перетворення в інтересах людей і яка містить в собі мету, засоби, результат і власне самий процес діяльності. Всі ці характеристики в тій чи іншій мірі притаманні й правовій практичній діяльності (правовій поведінці), складають її загально соціальні властивості. Проте, правова практична діяльність має властивості, які відрізняють її від інших видів соціальної та правової духовної (наукової, освітянської) діяльності. Основною відмінністю від інших видів соціальної практичної діяльності є те, що правова практична діяльність тим або іншим чином пов'язана з правом, загалом її сутністю є втілення норм права в соціальні взаємодії. Найчастіше правова діяльність може розглядатися як правова форма соціальної діяльності тому, що основні дії та зв'язки останньої, так би мовити її "каркас" чи структура, визначені у нормах права. Значні відміни є у тих видах соціальної діяльності, в яких право виступає не тільки як форма (засіб), але .й як об'єкт та результат діяльності. Зокрема, це стосується правотворчості та правозастосування, в процесі здійснення яких видаються нові нормативно-правові та індивідуально-правові акти, що містять в собі нормативні або індивідуальні правила поведінки інших суб'єктів, невиконання яких тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності.

Діяльність у правовій сфері суспільства існує як методологічний, пояснювальний принцип, засіб, підхід за допомогою яких вивчаються правові явища і результатом використання яких є поняття та теоретичні конструкції, зокрема правової діяльності, правопорушення, правомірної поведінки, так й процес правового життя, реально існуючі наукова юридична діяльність, навчальна діяльність у юридичних закладах, практична діяльність судців, прокурорів, слідчих, адвокатів та інших юристів або правотворча, правозастосовча діяльність, реалізація суб'єктивних прав та юридичних обов'язків тощо.

Основні складові та характеристики правової практичної діяльності містять:

¨ зміст, який включає її суб'єкти, учасники, правові дії, засоби, завдання, цілі, мотиви, результати тощо;

¨ внутрішня організація (форма, структура), яка розкривається через поняття правових процесів, режимів, процедур, стадій, процесуальних проваджень тощо;

¨ зовнішня форма, що виявляється і визначається у поняттях правотворчих та правозастосовчих актів, судових рішень, подань прокурорів, угод, актів тлумачення чи інтерпретації нормативно-правових актів, промов адвокатів у судах, скарг, заяв і т. ін.;

¨ види правової діяльності, зокрема правотворчої, правозастосовчої, правореалізуючої, контрольної, наглядової, установчої або слідчої, адвокатської, суддівської, прокурорської, арбітражної, нотаріальної або нормативної, конкретизаційної, інтерпретаційної, інтерпретаційної правової діяльності;

¨ зовнішні зв'язки з оточуючим середовищем, тобто її функції, соціальна цінність, призначення, результативність, ефективність.

Проте не будь-яка правова практична діяльність є юридичною діяльністю, так само як і не будь-яка юридична діяльність є практичною. Юридичну практичну діяльність необхідно відрізняти як від юридичної наукової та освітянської діяльності, так й від правової практичної діяльності, правової поведінки, правовідносин, реалізації суб'єктивних прав та обов'язків, правової активності, правових форм соціальної діяльності тощо.

Унікальною та універсальною властивістю, яка притаманна лише юридичній діяльності, є її юридичність.

Юридичність, як якісна особливість професійної діяльності юриста, на сутнісному рівні відбиває її природу, місце, роль і призначення в правовій сфері, відрізняє її від інших видів соціальної, професійної, правової діяльності і правової поведінки або правових форм соціальної діяльності.

Невизначеність характеристик юридичності обумовлює виникнення ряду практичних проблем і питань, зокрема, які посади повинні заміщуватися тільки юристами, які види робіт є юридичними, що означає визнання роботи юридичною, які сподівання з цим пов'язані, які вимоги до неї пред'являються і є основою для підготовки юристів, які професійні знання, уміння і навички треба формувати в процесі їхнього навчання;

Юридичність доцільно розглядати як особливий прояв правової форми соціальної діяльності, в якій правова форма стає об'єктом діяльності, проте й сама ця діяльність має правову форму, іншими словами юридичність - ця властивість особливої соціальної діяльності:

¨ для якої право є основним об'єктом діяльності;

¨ суб'єкти якої володіють правовими знаннями, вміннями і навичками;

¨ в процесі якої вплив на об'єкт здійснюється переважно з використанням правових засобів;

¨ що особливо суворо регламентується правовими нормами;

¨ здійснюється тільки для досягнення правової мети;

¨ результати якої мають правове значення.

Юридичність як властивість соціальної діяльності, у викладеній вище інтерпретації, притаманна тільки професійній діяльності юриста, а всім іншим, хоча і близьким за характеристиками видам соціальної або правової діяльності, властиві окремі прояви юридичності, а не весь комплекс її ознак, і тому вони не можуть бути віднесені до юридичної практичної діяльності, як наприклад, не може бути віднесена до неї діяльність народних депутатів, більшість видів службової діяльності працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки, керівників і посадових осіб міністерств, відомств, установ та організацій, для яких право, правові засоби, правові наслідки результатів діяльності — тільки засіб для вирішення інших цілей - політичних, економічних, управлінських тощо.

Таким чином, юридична практична діяльність може розглядатися як вид соціальної діяльності - правова діяльність, поряд з іншими формами нормативно регламентованої діяльності моральною, релігійною, корпоративною, традиційною або звичаєвою, а також один із видів правової діяльності чи правової форми соціальної діяльності — юридична діяльність, і наостаннє — як вид юридичної діяльності — юридична практична діяльність. Тому необхідно виділяти її загальні риси та відрізняти від інших видів соціальної і правової діяльності, правової поведінки, правовідносин, реалізації суб'єктивних прав та обов'язків, правової активності, правових форм соціальної діяльності тощо.

Як вид соціальної, правової та юридичної діяльності юридична практична діяльність характеризується:

¨ загальними ознаками, які притаманні усім видам відповідно соціальної, правової та юридичної діяльності;

¨ особливими ознаками, які відбивають своєрідність трансформування цих загальних ознак у властивостях юридичної практичної діяльності;

¨ унікальними ознаками, які притаманні лише юридичній практичній діяльності;

¨ як й будь-які інші види соціальної діяльності юридична практична діяльність містить мотив, мету, планування дій, опрацювання поточної інформації, створення моделі діяльності, прийняття рішення, безпосередні діяння, перевірку результатів, корекцію результатів та подальших діянь або окремі рухи, операції, діяння, діяльність в цілому;

¨ юридична практична діяльність здійснюється у прямій або опосередкованій взаємодії, спілкуванні з іншими суб'єктами права, здійснюється для і в законних інтересах інших суб'єктів права, спрямована на їх правову поведінку;

¨ особливість її визначається зв'язком з правом, врегульованістю ним, спрямованістю на правові явища, використанням правових засобів;

¨ унікальною властивістю, тобто притаманною лише юридичній діяльності, є її юридичність.