Юридична деонтологія - Гусарєв С.Д. - 13. Основні дії юридичної практичної діяльності

Юридична практична діяльність складається з певних відносно відокремлених юридичних дій, які здійснюються в процесі виконання професійних функцій різними категоріями юристів. Зокрема, до них доцільно віднести ведення юридичної справи, тлумачення правових текстів, консультування з правових питань, представництво інтересів суб'єктів права.

1.Ведення юридичної справи.

Ведення юридичної справи:

¨ включає до себе пошук, аналіз, узагальнення і оцінку юридичних фактів;

¨ тягне за собою правові наслідки;

¨ має офіційний характер;

¨ здійснюється уповноваженими на те органами й посадовими особами держави, а також приватними юристами, які мають відповідну компетенцію, діяльність яких суворо регламентується законом, здійснюється у певних процедурах.

Серед різноманітних дій, що здійснюються в процесі ведення юридичної справи, виділяються юридичною природою ряд логічно взаємопов'язаних дій, зокрема, дії:

¨ щодо встановлення фактичних обставин справи;

¨ що виражають вибір і аналіз юридичних норм;

¨ з яких складається рішення юридичної справи.

1.1.Встановлення фактичних обставин.

Встановлення фактичних обставин справи являє собою підготовчу стадію в процесі провадження справи, основу якої складає аналіз основної фактичної бази, що після цього використовується в її вирішенні.

Соціальна ситуація відбивається в безлічі різноманітних фактів (умов, чинників, обставин) дійсності, але до фактичних обставин відносяться лише обставини юридичної справи, тобто факти самого випадку, події, фрагменту соціальної ситуації, стосовно якої використовуються правові норми або докази, під ними розуміються фактичні дані (відомості), що використовуються для встановлення обставин справи в відповідності з принципом об'єктивної істини.

1.2. Доказування.

Для частини доказів (зокрема, судових) притаманна особлива форма їх використання у веденні юридичної справи — "доказування", що є діяльністю, спрямованою на встановлення за допомогою доказів обставин юридичної справи.

Під доказуванням нерідко розуміють діяльність, що полягає в представленні доказів, участі в їх дослідженні та оцінці, іншими словами, діяльність, близьку до аргументування, сутністю якого є обґрунтування доказів і заперечень, що висуваються, а також переконання у їх істинності.

Доказування - це дослідницька діяльність, зміст юридичного пізнання, результатом якої є відтворення того або іншого фрагменту дійсності, реконструкція (відтворення) всіх обставин справи, необхідних для вирішення юридичної справи.

Доказування - складна юридична діяльність, що включає: визначення кола фактів, які підлягають встановленню;

¨ збирання і процесуальне закріплення доказів;

¨ дослідження доказів, включаючи їхню перевірку;

¨ оцінку доказів.

Суб'єктами доказування в цивільному процесі є сторони, треті особи, їх представники, органи державного управління, представники громадськості, прокурор. В кримінальному процесі поряд з суб'єктами, на яких лежить обов'язок встановлення фактичних обставин справи, виділяються суб'єкти, що зобов'язані лише брати участь в доказуванні (адвокати, представник обвинувачення, потерпілий і ін.), та суб'єкти, що можуть брати участь в доказуванні, але що не зобов'язані робити це (обвинувачений, підозрюваний, громадський позивач, відповідач).

1.3. Вибір і аналіз правових норм.

Дії щодо вибору і аналізу правових норм, можуть бути поділені на чотири основні групи:

¨ вибір правової норми, що підлягає застосуванню;

¨ перевірка чинності норми, тобто перевірка її справжності, правомірності акту або договору, що містять цю норму, чинність норми з точки зору часу, простору, розповсюдження на тих чи інших осіб;

¨ перевірка правильності тексту акту або договору, в яких виражена норма або перевірка словесно-документального викладення його змісту;

¨ з'ясування змісту та обсягу нормативного припису.

1.4. Правова кваліфікація

— юридична оцінка всієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення даного випадку до певних юридичних норм. Правова кваліфікація має наскрізне значення у веденні юридичного справи, втілюється в її вирішенні.

Якщо на перших стадіях ведення юридичної справи здійснюється попередня кваліфікація, в результаті якої визначається коло обставин (предмет доказування) і загальним образом потрібна правова норма, то при вирішенні справи остаточно вибирається юридична норма що є його основою.

Правова кваліфікація виражається в таких діях:

¨ визначення галузі права, норми якої регламентують даний випадок;

¨ визначення загальної юридичної конструкції правовідносин, що призводить до встановлення виду галузевого інституту, що охоплює даний випадок;

¨ встановлення точної норми, що розповсюджується на даний випадок.

За іншим критерієм - на:

¨ упорядкування встановлених фактичних даних і виділення в них юридично значущих ознак;

¨ виявлення всіх можливих правових конструкцій, що відповідають фактичному матеріалу;

¨ визначення суміжних складів;

¨ вибір одного складу, ознаки якого відповідають діянню.

1.5. Вирішення юридичної справи.

Вирішення юридичної справи займає центральне положення в процесі її ведення, всі інші дії (наприклад, встановлення обставин справи, вибір і аналіз юридичних норм) по відношенню до неї мають допоміжний характер.

Процес ведення юридичної справи завершується її рішенням, в якому містяться конкретні приписи або встановлюються права і обов'язки суб'єктів соціальної ситуації.

Рішення юридичної справи може бути охарактеризоване з трьох сторін як:

¨ формально-логічний процес;

¨ творчий процес;

¨ владна діяльність компетентних органів або службових осіб держави або добровільна взаємодія суб'єктів права.

Рішення з юридичної справи формально закріплюється, як правило, у письмовій формі в особливому документі — акті застосування або договорі.

1.6. Виконання рішення з юридичної справи.

Виконання рішення з юридичної справи передбачає добровільні дії щодо втілення прав і обов'язків, що конкретизовані в ньому. Проте, в окремих випадках необхідні додаткові дії примусового характеру, спрямовані на виконання цього рішення, кожне з яких є самостійним процесом застосування правових норм, що містить встановлення фактичних обставин, вибір і аналіз юридичних норм, винесення рішення.