Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю.П. - 13.4. Який вигляд має смерть?

Інша точка зору – спроба за допомогою фізіологічних знань пояснити зазначені феномени (О. О. Хайдак). Для цього звернемося до досвіду лікарів-реаніматологів, які пережили разом з хворими (повірте, що це дійсно так!) багато сотень критичних станів. Добре це чи погано, але люди вмирають в основному далеко від родичів – у результаті нещасного випадку або в лікарні, де під час останнього подиху присутній тільки медперсонал. Смерть потворна, і явища, які її супроводять, залишають у присутніх важкі і незгладимі враження. Не так багато людей були присутні при подібних ситуаціях багаторазово і здатні критично оцінювати ситуацію в цей момент.

Часто люди навіть не можуть визначити, жива ще людина чи вже мертва? Багато свідчень про "воскресіння" йдуть саме звідси. Знати, який вигляд має смерть, важливо не тільки для того, щоб не плодити містичні слухи. Від своєчасності реанімації залежить, чи виживе хворий. Але часто буває і так: некваліфікований медик чи перехожий на вулиці починають робити штучне дихання, непрямий масаж серця хворому, якому це зовсім не потрібно. А якщо робити їх неправильно, можливі важкі, іноді смертельні, ускладнення.

Реанімацію можна проводити в єдиному випадку – при клінічній смерті. Ось її ознаки.

Порушено свідомість, неможливо швидко вивести потерпілого з непритомності.

Людина не дихає, або дихання порушене. Іноді хворий ніби ковтає повітря ("риб'яче дихання"), після декількох таких ковтків дихання зупиняється.

Різко змінюється колір шкіри: по-різному, залежно від причини смерті, але завжди швидко.

Через хвилину після зупинки кровообігу в мозку розширюються і перестають реагувати на світло зіниці.

Припиняється пульсація великих артерій (якщо вам доведеться надавати допомогу, не втрачайте багато часу на їх пошуки – тільки спробуйте знайти).

У стандартних ситуаціях перехід від живого до неживого фіксується досить точно (у межах кількох десятків секунд). А от нестандартні випадки (їх досить багато, і досягнення медицини збільшують їхнє число) саме й дають поживу для легенд, газетних і журнальних сенсацій. Але це не головне. Головне, що з такими випадками пов'язано безліч моральних, юридичних, медичних та інших проблем.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, життя скінчене, коли мозок як головний орган, що визначає існування людини, припиняє свою діяльність. Смерть мозку можна вважати біологічною смертю – це, мабуть, єдине, у чому сьогодні зійшлися вчені і християнські богослови. Але критерії смерті мозку навряд чи зможуть бути прийняті одноголосно в найближчому майбутньому. Тим більше неясні вони були в ті часи, з яких прийшли до нас найвідоміші перекази про оживлення померлих.

13.5. Уявна смерть

З історії відомо, що чудеса відбуваються там і тоді, де і коли в них готові повірити.

Дві тисячі років тому помилки у визначенні, жива людина чи мертва, траплялися, природно, набагато частіше, ніж зараз. Неможливо підрахувати, скільки чоловік було поховано заживо, особливо під час епідемій і воєн. Зрозуміло, що люди за всіх часів страшилися цього. Через це, напевно, і виникли ще в стародавні часи похоронні ритуали, які здаються тепер дивними. У Стародавньому Єгипті, наприклад, бальзамування трупа починали через кілька днів після смерті і тільки після розрізування лівої половини живота (больового подразника – якщо людина жива).

Значення цього дійства прояснить історія середньовічного лікаря Андреаса Везалія. Він був засуджений на смерть за те, що анатомував тіло іспанського дворянина, який виявився живим і раптом опритомнів. "Труп" вижив, але вирок лікареві було виконано. За дивним збігом обставин, інквізитор, котрий виніс вирок, незабаром після того сам отямився на анатомічному столі, але йому пощастило не так, як жертві Везалія: у результаті розтину він загинув уже насправді. Знаменитий поет Петрарка "воскрес" за чотири години до власного похорону. І прожив потім ще тридцять років. Тому здається незайвим звичай, що існував у деяких народів, за яким померлих спочатку ховали тимчасово.

А наприкінці XIX ст. з'явилися різні пристосування, у тому числі патентовані, що дозволяють "покійному" подати звісточку на поверхню у випадку воскресіння. В основному це були електричні пристрої, що сигналять звуком чи світлом про найменший подих або рух покійного. Але, судячи з народних переказів, випадки оживлення, а потім і загибелі вже в трунах усе-таки бували.

Уявна смерть може походити від багатьох причин. Це травми черепа, сон після епілептичного нападу (іноді неможливо розбудити такого хворого кілька днів), отруєння, переохолодження або перегрівання, глибока непритомність, тяжка шизофренія, істерія.

Більшості біблійних переказів про щасливі відродження і зцілення можна знайти просте медичне пояснення. Старі лікарі напевно пам'ятають про чудеса з хворими на цингу, коли вкрай важкий стан з багатьма виразками на шкірі (дуже неприємного вигляду, а іноді й запаху) проходить начисто через кілька годин після прийому аскорбінової кислоти або ягідного соку. Причому виразки зникають майже цілком.

Подібні історії в давніх текстах трактуються як чудеса. Уявна смерть описана Шекспіром в "Ромео і Джульєтті", Пушкіним в "Казці про мертву царівну". У першому випадку – на ґрунті інтоксикації, у другому – летаргічного сну, очевидно, істероїдного характеру. Можна згадати чимало подібних прикладів з літератури.